АКТУАЛЬНО

«Готуємось разом до Патріаршого Собору “Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом”». Слово Боже і Катехизація

Четвер, 20 серпня 2015, 12:18
«Бо Слово – живе і діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча : воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця. Немає створіння, скритого від нього; все оголене і явне перед очима Того, кому ми маємо звіт дати». Євр 4,12-13

Під час V сесії Патріаршого Собору, який відбувався у Бразилії 5 – 11 вересня 2011 Синод Єпископів УГКЦ, затвердив програму розвитку УГКЦ на період до 2020 року під назвою «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Розвиток УГКЦ на найближчі 10 років включає такі напрями, як: освіта, катехизація, праця з молоддю, мирянами тощо. Основним акцентом стратегії розвитку нашої Церкви є оживлення парафій. Знаємо, що парафія – це не лише храм, де ведуться богослужіння. Це осередок, довкола якого збирається спільнота, служить Літургію, причащається Святими Тайнами, зберігає і передає свою віру. Завданням членів парафіяльної спільноти є також служіння потребуючим та готовність свідчити про Ісуса  Христа своїм щоденним життям, таким чином творячи живу парафіяльну родину. Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, презентуючи програму розвитку нашої Церкви, наголосив, що розвиток парафіяльної громади повинен бути нашим пріоритетом. Плекаючи та оживляючи парафії, ми тим самим плекаємо та оживляємо цілу Церкву.

У контексті підготовки до VI Сесії Патріаршого Собору,який проходитиме в Івано-Франківську 25 27 серпня, хочемо пригадати Вам, дорогі друзі, основні складові елементи живої парафії, про які говориться у Пастирському Посланні Блаженнішого Святослава: «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом».  Отож, провід нашої Церкви визначив, що кожна наша парафія має бути місцем: 

1. Пізнання правд віри і їх втілення в щоденне життя кожного віруючого. Боже Слово допомагає нам пізнавати і зустрічати Христа, входити у живі відносини з Ним;

2. Участі вірних в літургійному, таїнственному та молитовному житті парафії – Святі Таїнства і Молитва;

3. Приділення особливої уваги потребуючим, як у самій же парафії, так і поза нею – Служіння Ближньому;

4. Служіння Єпископа з душпастирями у співпраці з мирянами в управлінні дарами (часу, таланту і скарбу) на спільну користь – Провід - Управління дарами;

5. Плекання і служіння духовної єдності Христової Церкви та сприяння єдності всіх християн;

6. Свідчення про своє життя в Христі, запрошуючи інших до участі у ньому – Місійний дух парафіяльної спільноти.

Пропонуємо Вашій увазі публікацію про Боже Слово. Мета цього допису полягає у тому, щоб звернути Вашу увагу на важливість читання і розуміння Божого Слова у парафіяльному житті. Спонукати та заохотити вірних до практики щоденного черпання Божої Мудрості зі Святого Письма.

Глава УГКЦ у пастирському посланні «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», наголошує на тому, щоб в наших парафіях, Слово Боже ставало «живим і діяльним». Слово Боже здатне кормити вірних, давати їм відповіді на актуальні проблеми сьогодення та надихати на служіння.

Це дуже добре, коли люди, які себе називають християнами, ходять до Церкви, роблять діла милосердя мають бажання читати Святе Письмо, його розуміти і через здобувати «найвище спізнання Христа Ісуса» (Флп. 3, 8). Існують різні способи читання Божого Слава. Поряд з індивідуальним читанням, можна також читати і в групах, невеликих парафіяльних спільнотах. Особливо, корисним для оживлення парафіяльного життя є заснування гуртків біблійного читання під керівництвом парафіяльного священика.

Якщо будь-яка книга, яку ми читаємо дає інформацію, то через книги Святого Письма Бог відкриває нам свою волю. Важливо, щоб ми розуміли, що Святе Письмо не є простою книгою, але священним текстом в якому ми можемо спостерігати, як Господь Бог звертає своє слово до свого народу, виявляє до нього особливу турботу. Слово Боже досягає вуха віруючого, і коли той його приймає Слово Боже веде його дорогою до святості.

Апостол Павло підкреслює важливість Святого Писання такими словами:  «Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався. Відаєш бо, від кого ти навчився, і вже змалку знаєш Святе Письмо, яке вірою у Христа Ісуса може тобі дати мудрість на спасіння. Все Писання - надхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості» (2 Тим 3,14-16).

Можемо розуміти Святе Письмо, як особистий лист Бога, адресований кожному християнину. Звернімо увагу на це, відповідаючи на заклик Синоду Єпископів УГКЦ, щодо оживлення парафіяльного життя у нашій Церкві.  Тепер ми маємо завдання, щоб Стратегія розвитку УГКЦ до 2020 «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» стали програмою життя і діяльності всієї Церкви. Адже ціла Церква, зокрема й Ви, дорогі читачі покликані втілити цю стратегію в життя Церкви через активну участь у житті своєї парафії, взоруючись також і на Боже Слово, що є одним із складових елементів живої парафії.

Як читати Святе Письмо?

Часто з уст наших вірних можна почути запитання, як саме, в який спосіб читати Святе Письмо, щоб його краще зрозуміти, бо навіть ті, які регулярно стараються читати Біблію, не все розуміють, що там написано. Щоб мати краще та глибше розуміння Божого Слова, потрібно насамперед, щоб читання Святого Письма супроводжувалося молитвою. Саме молитва, є відповіддю на те Слово Боже, з яким читач зустрівся в Писанні під натхненням Святого Духа.

Митрополит Андрей Шептицький наголошував на тому що спільна молитва у родині та читання Святого Письма допомагають батькам виховувати своїх дітей у християнському дусі. «Щоб вберегти дітей від великої небезпеки, нехай батьки впроваджують у родинне життя спільні молитви, і то співані. Нехай читають вголос Святе Письмо і побожні книжки […]» (До сповідників, 1940 р.).

Серед християн виникало багато ініціатив щодо читання Біблії у спільноті, і можна лише заохочувати таке бажання, щоб через Писання краще пізнати Бога та Його задум спасіння в Христі Ісусі. Турбота про регулярне щоденне читання Святого Письма відповідає давньому звичаю Церкви. Як практика спільноти воно було засвідчене ще в ІІІ столітті. В цю епоху жив Оріген (185 – 254 рр.) великий християнський богослов, науковець, один із церковних письменників. Оріген виголошував гомілії, беручи за основу певний текст Писання, який читали впродовж тижня. Бачимо, що у той час існувала та була поширена практика проводити щоденні зібрання, присвячені читанню та поясненню Святого Письма.

Блаженніший Святослав також наголошує, щоб і в наших парафіях наслідувати перших християн, щоб Слово Боже стало основою нашого церковного, парафіяльного, родинного, суспільного і особистого буття. Він також заохочує, душпастирів до належної підготовки проповіді на основі проголошеного Божого Слова.

Іншою незамінною книжкою, згідно пастирського послання Глави УГКЦ, для нашого духовного зростання має стати Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха». Це як підручник віри для всіх вірних нашої Церкви – дітей, молоді й дорослих. Читання Катехизму здатне впровадити християнина до правильного розуміння та плідного читання Біблії.

Митрополит Андрей Шептицький часто підкреслював важливість катехизації. «Важною є наука катехизму для дитини на ціле її життя... Цілий напрям життя, найосновніші поняття життя, усі чесноти християнина, а звідти й ціла вартість його праці, зависить від того, чи він замолоду перейнявся наукою віри. Священик, навчаючи дітей релігії, працює над найкращим та найліпшим ділом. Він на душі дитини ... неначе малює Христову ікону...».

Свята Церква, заохочує всіх до пізнання Бога, щоб, читаючи й слухаючи слово Боже, щоденно жити Ним. Боже Слово може зростати в нас, неначе зерно в доброму грунті, бо справжнє слухання Слова Божого полягає в його виконанні: «Блаженні ті, що слухають Боже Слово і його зберігають» (Лк. 11, 28).

І на останок, хотілось би пригадати слова святого Івана Золотоустого (347 – 407 рр.), єпископа і Вчителя Церкви, великого проповідника з Антіохії. Книги Святого Письма він розуміє як певний «довідник» для кожного віруючого християнина, як інструмент необхідний для життя. Святий Іван Золотоустий до вірних в Антіохії звертається такими словами: «Деякі з вас скажуть: “Я не є ані монахом, ані затворником: у мене є дружина і діти, і я повинен піклуватися про сім'ю”. Це великий удар для нашого часу: вірити, що читання Євангелія зарезервоване лише для духовних осіб чи ченців. Проте саме ви є тими хто має мати ще більшу потребу читати Святе Писання, ніж богопосвячені особи. Ви є тими хто знаходиться в самому центрі боротьби зі злом, і щодня зазнаєте нових ран, які потребують ретельного лікування. Це велике зло не читати книги, які несуть слово Боже, але є ще гірша річ за це. Це вважати, що це читання є безкорисливим». (Іван Золотоустий, Коментар на Євангеліє від Матея 2, 5).

У контексті підготовки до Патріаршого собору «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», пропоную кожному молитовно прочитати і подумати над притчею про Сівача (Лк. 8, 5-15), яка розповідає нам про слухання слова Божого і людину, яка дозволяє, або не дозволяє прорости цьому слову.

Запитаймо себе, наскільки я приймаю те Боже Слово – просто слухаю його чи дозволяю, щоб Воно почало діяти у мені? Чи дозволяю я Богу, щоб Його Слово мене перемінювало на краще?

Інформаційна служба робочої групи із впровадження Стратегії розвитку УГКЦ до 2020 року
«Жива парафія – місце зустрічі із живим Христом»

ПУБЛІКАЦІЇ

Сім тез про служіння священика в лікарні14 жовтня

Навіщо священики присутні в лікарні? В яких ділянках Церква і медики співпрацюють сьогодні? Як реагують хворі на присутність священика? Ці...

АНОНСИ