«Краса полягає не в досконалості форм. Ми є гарними, бо Бог нас любить», ‒ о. Ігор Колісник, редемпторист

Проте ми часто забуваємо, що краса полягає не в досконалості форм. Батьки, які тримають вперше на руках новонароджене дитя, усвідомлюють, що та дитина має пройти ще довгий процес формування, дозрівання, як розумового, так і тілесного. Проте, тримаючи на руках ту маленьку, недовершену істоту, вони відчувають, що це найгарніше створіння у їхньому житті. Батьки в дитині бачать віддзеркалення самих себе: не тільки частину своєї плоті та крові, а й величезну частину своїх мрій, бажань, своє майбутнє.

Бог дивиться на людину як на гарну істоту. Можливо, ми не досконалі і не гарні за власними мірками, не такі, як містер і місіс Всесвіту чи навіть нашого району, але Бог дивиться на нас очима люблячого батька і люблячої матері. Він дивиться на нас і бачить потенціал добра, бачить майбутнє і вічність, яку хоче провести з нами.  Він бачить нас, своїх дітей, які покликані до Небесного Царства, найгарнішими, мабуть, з усього свого сотворіння. У загальній картині творення світу, що у книзі Буття, Бог називає людину як творіння дуже доброю. Людина, щоб стати відповідною до образу краси, яку в ній бачить Бог, повинна пройти ще довгий процес дозрівання. Ця дозрілість мала б ще більше відкривати красу, закладену в нас Богом.

Можливо, тому ми так часто недооцінюємо себе і дивимося так критично на себе, бо бракує нам того «дозрівання» в Бозі. Ми можемо бути успішними через здобуття різних дипломів, професій тощо, але ми ніколи не станемо гарними, якщо не житимемо згідно зі своїм покликанням.

Господь вкладає в нас усе. Ми гарні через любов Бога і знаємо це з нашого людського досвіду, бо ті, кого ми любимо чи кохаємо, для нас найгарніші. Ми гарні, бо Бог нас любить.

Дуже часто нам насаджують поняття краси: досконалі форми, досконалі усмішки, досконалі, на людський погляд, способи поведінки і постави. Але єдина за своєю суттю справжня краса, яку людина може на себе одягнути, - це досконалість дитини Божої.

Хай Господь, який створив нас не лише дуже добрими, а й прекрасними у своїх очах, також дає нам ту благодать постійно пригадувати собі, що краса є від Бога і що коли ми слідуємо за Його Словом, то відкриваємо свою справжню красу, яка не минає.

З кожним днем, з кожним роком, з кожним вчинком, який наближає нас до Бога і до іншої людини, ми стаємо гарніші. І навіть як нам буде багато років, то наша людська краса не мине, якщо вона буде зав'язана на Любов Божу!

о. Ігор Колісник, ЧНІ
ukrarcheparchy.us