Кілька слів про «версальське захоплення»

Не буду спростовувати міфи та реагувати на неправду, дозвольте розказати, що українці вже роблять для пам’яті про Анну Ярославну в славному королівському містечку Санліс під Парижем.

Богу дякувати, завдяки ініціативі Анни Кантер, Вікторії Деллінджер, отця Михайла Романюка та Стефана Дуніковського розвивається культурний центр Анни Ярославни; тихо, але чітко і невпинно під проводом отця Юрія Лещинського зростає парафія, названа на честь її святих дядьків – Бориса і Гліба, перших святих українського народу.

Велике спасибі підприємцям зі Львова та іншим жертводавцям, за щедрі пожертви яких і була придбана ця церква у 2013 році. Якщо в когось досі був сумнів щодо важливості нашого проекту в Санлісі, щодо української духовної місії на землі, по якій ступала Анна Ярославна, президент Росії його розвіяв.

Цього року в першій половині травня майже сто студентів Української академії лідерства з Харкова та Полтави, молодіжний хор греко-католицької парафії Святої Варвари з Відня та багато гостей із різних країн збагатили традиційні святкування Дня Анни Ярославни.

Заохочую всіх приїжджати і посприяти тому, щоб наріжний камінь українсько-французьких стосунків у минулому ставав знову наріжним каменем для їх розвитку в майбутньому. Наступне святкування в Санлісі та Літургія пам’яті жертв Голодомору в соборі Паризької Богоматері відбудуться 18-19 листопада цього року. А через рік у дусі Анни Ярославни та святих Бориса і Гліба з ласки Божої проводитимемо Українсько-європейський форум.

Від нас залежить, чи спроба «версальського захоплення» нашої історії матиме перспективу чи ні.

Владика Борис (Ґудзяк)