«Ми можемо стати яслами для Христа, в яких Він народиться», – про Різдвяний піст і Святу вечерю

Як відомо, святу Різдва передує піст «Пилипівка» – один із постів східних християнських Церков, що триває з 28 листопада по 6 січня. «Церква входить в Пилипівку, яка триває сорок днів до народження Ісуса. Цей піст є особливим, як, подібно, Великий піст, в якому ми більше говіємо, молимося, поклони б’ємо. Різдвяний піст є не менше важливим, аби гідно підготуватися до празника Різдва ГНІХ», – розповідає о. Іван Гобела, доктор літургійних наук.

Священник пропонує поглянути на цей період літургійно, адже вже в день празника Введення в храм Пресвятої Богородиці (4 грудня), Церква починає співати, як катавасію на Утрені, ірмоси канону празника Різдва Христового:

Христос народжується – славте;
Христос з небес – зустрічайте;
Христос на землі – підносьтеся.
Співай, Господу вся земле,
і радісно оспівуйте, люди,
бо Він прославився.

Таким чином, Церква заохочує нас починати підготовку до цього великого празника, радість відчувати духовно і стримуватися від їжі, гучних забав задля важливого Того, хто має прийти – задля народження Бога, який хоче стати одним із нас.

Як відомо, в латинській традиції Католицької Церкви цей піст називається «Адвент» і він значно коротший за тривалістю. Він розпочинається у неділю, котра припадає між 28 листопада і 3 грудня, і триває до навечір'я Різдва за новим стилем, тобто до 24 грудня. «Це також радісне підготування до Різдва. В католиків латинського обряду є символічний літургійний жест: вони ставлять чотири свічки в храмах і щонеділі, коли співають «Глорія», що є відповідником нашого гімну «Єдинородний Сину», священнослужитель запалює ці свічки по черзі. У сам день празника ці чотири свічки горять одночасно. Це є знаком того, що ми повинні зустріти Христа – Сонце правди», – пояснює священник. А тропар нашої східної візантійської традиції говорить про Христа – Сонця правди:

Різдво Твоє, Христе Боже наш,
 засвітило світові світло розуміння:
 в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися
 поклонятися Тобі – Сонцю правди,
 і пізнавати Тебе – Схід з висоти.
Господи, слава Тобі.

Тож ми поклоняємося самому Богу, який воплочується і стає одним із нас.

Чотири свічки під час Адвенту

«Ми входимо у свято Різдва з навечір’ям, під час якого служаться Царські часи. Вони називаються царськими, бо на них свого часу приходив молитися імператор в Константинопольський собор Святої Софії. Вони служаться в навечір’я Різдва, в навечір’я Богоявлення, у Велику п’ятницю. Після цього служиться Літургія святого Василія Великого з Вечірнею. Історики вважають, що Літургія святого Василія Великого раніше відправлялася на великі Господські свята й інколи під час Богородичних. Із плином часу витіснилася ця практика і залишилася у візантійській літургійній традиції», – каже о. Іван.  

Вечірня перед Різдвом нас готує до свята, бо вже в стихирах ідеться, що «Бог зійшов на землю», «небо і земля нині з’єдналися», «Бог єднає земне і небесне». «Церква наголошує, що Ісус, бачивши гріх людини, приходить у людській подобі, аби її обожествити, поселяючись в дівичому лоні, і втілює нового Адама, обновлює усе створіння, усю людську природу й кличе їх до себе. Гарно зберігати традиції, обряди, але потрібно ставити наголос на Того, кого народження ми святкуємо. Це не просто гарні колядки, зустріч із родиною, святковий стіл, а входження в таїнство богоспілкування. Адже Бог входить конкретно в кожну людину, в наші конкретні ясла, в які хоче бути поміщеним», – продовжує священник. За його словами, Різдво тоді стане для нас справжнім Різдвом, коли ми зуміємо підготуватися до нього духовно і в сам день свята зможемо стати яслами для Христа, щоб Він міг увійти в нас і народитися.

Бойківська Різдвяна вечеря

У нашому народі є гарна традиція, яку потрібно плекати і берегти, дякувати Богу, що маємо унікальний прабатьківський звичай Святвечора. «Ми линемо думками до батьків й кожен із нас в час Святої вечері особливо переживає її. Потрібно ставити акцент на тому, що це вечеря духовного очищення, бо Бог приходить», – вважає о. Іван.

За його словами, ми часто готуємося до Святої вечері, а в душі в нас пусто. «Свята вечеря стане тоді святою, коли ми очистимося духовно, через Таїнство Покаяння і Пресвятої Євхаристії. Людина повинна підготуватися до того, щоб стати вмістилищем Христа, Його яслами, для Нього вертепом. А це не що інше, як наше серце і наша душа, кожен із нас конкретно. Коли всі сідають до столу в молитві, в колядках, це дозволяє нам усвідомити, що сам Бог приходить до нас в таїнстві Різдвяної ночі», – пояснює літургіст.

Далі буде…

Руслана Ткаченко для Департаменту інформації УГКЦ