«Навіть в укриттях під обстрілами бавтеся в ігри»: 10 порад, як долати страх у воєнний час

1.    Працюйте руками. У разі нападу страху рекомендується багато рухати руками. Ми мусимо щось робити, бо страх локалізується в тілі. Руки мають здатність відпускати страх. Тому перебуваючи в стані страху, прибирайте, складайте щось, майструйте – виконуйте ручну працю.

2.    Помічною буде дрібна моторика. Насамперед йдеться про роботу пальцями рук, які механічно повторюють однаковий рух. Наприклад, вишивання чудово позбавляє від страху і напруги. Дуже помічним є плетіння сіток: воно має не тільки фактичну користь для війська, а й терапевтичний вплив на тих, хто їх плете.

3.    Виконуйте дихальні вправи. Важливо багато дихати, адже саме дихання має свою специфіку.

4.    Пийте багато води малими ковтками. Не забуваймо, що вода – це також очищення зсередини.

5.    По змозі покидайте замкнутий простір. Важливо виходити на прогулянку, якщо це можливо. Ідеально, якщо під час прогулянки є можливість із кимось проговорити стресову ситуацію. Це дозволяє нашій психіці начебто відійти від травматичної ситуації. Якщо при цьому є людина, з якою можна поговорити, – це взагалі чудово.

6.    Бавтеся в ігри, навіть перебуваючи в укриттях під час обстрілів. Наш організм побудований таким чином, що в ситуації небезпеки ми повертаємося в дитинство. Бо нашим найсильнішим ресурсом є дитинство. Беріть із собою шахи, шашки, настільні ігри. Ігри завжди об’єднують і відволікають.

7.    Махайте разом з дітьми ногами. Проста вправа – синдром антилопи. Коли, наприклад, тигр нападає на стадо антилопи, він ловить одну з них, а інші відбігають недалеко, кучкуються і спостерігають за тим, що відбувається у взаємодії тигра і антилопи. Вони всі разом тремтять і в них течуть сльози. Через тремтіння  тіла вони позбавляються від травми. У самої антилопи є один шанс – вона завмирає. Такі хижаки, як тигр, працюють тільки з жертвою в динаміці. Якщо в нього створюється враження, що антилопа здохла, тигр відходить, і в той момент вона робить три глибокі вдихи, у неї починають тремтіти ноги, після відновлення серцебиття вона тікає. Коли діти махають ногами, вони роблять те саме, що й антилопа. Втікають від ситуації, де над ними чинитимуть насилля.

8.    Будьте з дітьми поруч. Прив’язаність до батьків допомагає пережити найбільший страх. Перше і основне – будьте поруч із дітьми. Коли бомбардували Лондон, то діти, які були в місцях бомбардувань поруч із мамами, травмувалися психічно значно менше, ніж ті, які були без батьків, але вивезені за 20–30 км від місць небезпеки. Останні мали більший посттравматичний стресовий розлад. Для дитини мама – це вселенська безпека. З дітьми важливо бути в тілесних стосунках: обійняти, притулитися, сказати, що ми це переживемо. Це нормально, коли страшно в такій ситуації. Не можна заговорювати страх. Треба дати дітям можливість проговорити свої почуття. Тому я завжди заохочую емоції проживати, бо в іншому випадку вони проявляються хворобами.

9.    Плачте разом з дітьми. Якщо діти плачуть, то можна поплакати разом з ними, щоб горе вийшло назовні. Діти переживають не тільки свій страх, вони також зчитують страх батьків. Не губіться, не залишайте їх самих. Якщо ви кудись йдете, нехай вони будуть разом з вами. Дітям дуже важливо розказувати казки, навіть їх придумувати.

10. Співайте. Спів рятує. Через нього ми викрикуємо свої переживання, свій біль. Пишіть музику перемоги і мужності!

Підготувала Христина Потерейко,
Департамент інформації УГКЦ