АКТУАЛЬНО

Не потрапити в тенета зла

Понеділок, 11 листопада 2013, 18:51
У Львові при храмі Різдва Пресвятої Богородиці працює консультативно-просвітницький центр УГКЦ, в якому допомагають алкозалежним і наркозалежним особам.

Переконана, що кожен із нас бодай раз у житті зупиняв свій погляд на особі, що снує вулицею в стані алкогольного сп’яніння. Особливо привертає увагу неадекватна поведінка такої людини. Ми не можемо збагнути те, як можна дійти до цього, – втратити, продати фактично все за напій, який робить з людської істоти ледь не тварину. 

Я часто думала, що алкоголіками стають ті, хто не має власного житла, втратив когось із близьких, нічим не цікавиться у цьому світі. Проте збоку легко осуджувати таких людей, сторонячись їх так, ніби вони підхопили якийсь страшний вірус. Моя думка про алкозалежних змінилася після того, як мені пощастило взяти участь у паломництві залежних від спиртного і наркотиків до унівської монашої обителі отців-студитів. 

Щиро кажучи, мене зацікавили самі учасники цієї нетрадиційної прощі – узалежнені особи. Відбулася вона тоді, коли минули пасхальні свята і весна передавала свої повноваження літу. Під час паломництва я бачила людей, які потрапили в полон власного узалежнення, що є гріхом, а значить – злим промислом диявола. 

Вони значно відрізнялися від неузалежнених найперше поведінкою – їхні рухи були різкими, спонтанними. Здавалося, що всередині цих людей борються два суперечливі єства: одне – справжнє, що веде війну з недугою, друге – те зле, що спонукає до гріха. Цю внутрішню боротьбу особливо помітно в такому святому місці. А ще відчайдушний погляд такого хворого – порожній, сповнений смутку… 

Варто зазначити, що прощу організували представники Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я для того, аби простягнути руку помочі таким хворим. Як виявилося, в цьому напрямку УГКЦ має чітко опрацьовану програму роботи з узалежненими від алкоголю особами. Програму цю реалізують через мережу консультативно-просвітницьких центрів, яких вже є п’ять на заході України. А невдовзі  планують відкрити ще три – в Сумах, Києві та Донецьку. 

З цього року діяльність таких консультативно-просвітницьких центрів підтримує Благодійний фонд Шептицького, який, зберігаючи та поширюючи спадщину митрополита Андрея, обрав боротьбу з алкогольною залежністю в Україні як один із пріоритетних напрямків.

Такий центр є й у Львові – у храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Тут із залежними від алкоголю особами працюють без медикаментозного втручання терапевт узалежнень, християнський психолог і священик. Працівники центру щотижня надають консультації з подолання алкозалежності як окремим особам, так і їхнім родинам, які також страждають через цю серйозну проблему. Мені вдалося поспілкуватися з Романом Прочком, терапевтом узалежнень, який працює у львівському центрі майже п’ять років. Після розмови з ним мій погляд на алкогольну залежність змінився. 

“Алкоголізм – це дуже глибокий особистий гріх. Людина стає алкоголіком через глибоке особисте зло, – вважає він. – У більшості випадків вона не винна у своїй залежності”.  Ідеться про те, що алкоголізм є однією з форм прояву атаки на людину сил зла. Цікавим відкриттям для мене було твердження фахівця про те, що більшість алкоголіків – добрі люди. На його переконання, це відбувається тому, що сатана обирає своїх  жертв серед добряків. Таким чином через алкоголь диявол використовує людські душі, змінюючи спосіб мислення людини, що потрапила в його пастку, і, відповідно, змінюючи її поведінку на злу. “Адже для злої людини не потрібен алкоголізм – вона і так зла”, – пояснює Роман Прочко.

Під час нашої розмови фахівець не один раз наголошував на тому, що не варто осуджувати алкоголіків. Звичайно, кожен із нас не раз  вдавався до цього, мовляв, алкоголіки – це слабкі духом люди, які не в змозі контролювати себе. Але, на думку терапевта узалежнень,  часто ті, хто  осуджує, готові піти на все, наприклад, заради власного добробуту. У цьому випадку той власний добробут для них також узалежнення! 

“Алкоголізм є простим узалежненням, бо його легко пізнати. А от захланність, бажання слави, влади пізнати важче, тоді як у поведінці алкоголіка яскраво видно, що він втрачає Бога. Тому я б не судив осіб, залежних від алкоголю через те, що вони не “воюють” проти якоїсь рідини. За їхнім гріхом стоїть злий дух, який воює з ними, щоб знищити їхню душу”, – стверджує Роман Прочко.

Цікавим є те, що Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я розробила свого роду унікальну десятиденну програму реабілітації узалежнених осіб.  Основою лікування є наука про Христа Спасителя. За допомогою такої реабілітації людина отримує нове спрямування свого мислення. Програму реабілітації реалізовують в усіх консультативно-просвітницьких центрах УГКЦ для допомоги залежним та їхнім родинам, вона спрямована на три рівні – соціально-поведінковий, психологічний і духовний.

Своїм завданням Роман Прочко вважає проголошення Доброї новини хворому, бо саме гріх зробив його таким немічним. “Духовна хвороба такої особи  полягає у тому, що в більшості випадків вона несвідомо стала рабом алкоголю. Такий хворий не просто потребує свободи тіла і психіки – він потребує свободи від гріха, яку може дати йому тільки Христос”, – каже фахівець. 

Про ефективність такого лікування свідчать випадки зцілення від алкоголізму. За спостереженнями комісії, ефективність лікування за цією програмою становить майже 50 відсотків. І це багато, адже в світі прийнято вважати, що якщо з десяти алкозалежних двоє-троє виліковуються – то вже успіх. 

Як виявилося, по допомогу до цього центру приходять не лише алкозалежні, але й наркозалежні особи. Лікування таких узалежнень значно відрізняється. Зі слів Романа Прочка, людям, залежним від наркотиків, потрібно вчитися жити. Бо у загальному в таку залежність потрапляють особи у віці 13-14 років. Якщо алкоголікам необхідна ресоціалізація, тобто повернення до  нормального життя в суспільстві, то наркоманів потрібно вчити жити. 

“Ми можемо дати наркозалежному основу і мотивацію до зцілення, а далі він повинен упродовж року працювати над своїм мотивом вже у реабілітаційному центрі”, – веде далі фахівець. За спостереженнями Романа Прочка, звернутися по допомогу до центру залежного спонукають дружина і діти. Згодом мотивація змінюється, і людина усвідомлює, що лікування необхідне найперше їй, аби спастися. І це не егоїзм. 

“Бог поставив перед нами дві цілі – славу Божу, яка полягає у тому, що ми дозволяємо йому нас порятувати, і спасіння власної душі. Адже поки особа не націлена на спасіння своєї душі, вона  ніколи не принесе славу Божу. Коли алкозалежний усвідомить, що те зцілення потрібне насамперед йому, а не комусь іншому, то відкриється на таку допомогу і почне відкриватися на Бога, який дарує йому оздоровлення”.

Інколи під час лікування узалежнені втікають з реабілітації, що й не дивно, бо людині, яка потрапила в тенета зла, важко позбутися своєї недуги, перебуваючи в стані чіткої системи заперечень, тобто в стані брехні.

“Лікуючись, особа починає пізнавати правду, що неймовірно важко. Часто це супроводжується криками, істериками, нервовими зривами, сльозами… Ми ж, як фахівці, можемо бачити ще одну істину – без Божого благословення вийти з цього стану і побачити правду неможливо!” – наголошує Роман Прочко.

Львівський консультативно-просвітницький центр діє в храмі Різдва Пресвятої Богородиці, що на проспекті Червоної Калини, 70 (проспект Івана Павла ІІ, 1). 
Контактний телефон: 096 417 06 23 (прохання телефонувати в робочі дні з 10.00 до 18.00).

 

Руслана Ткаченко
www.lvivpost.net