Польова капличка в зоні АТО

Понеділок, 21 липня 2014, 11:50

Три довгих тижні військовий капелан о. Андрій Зелінський провів у зоні антитерористичної операції (АТО) у Слов’янську. Основне завдання військового капелана – підтримати бойовий дух солдат, роз’яснити, що саме відповідальність за країну й інших – суть їхнього перебування в зоні конфлікту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

«Я дуже чітко бачив, як саме тут народжувалася якась нова сакральна естетика українського майбутнього - спільного для всіх нас доволі різних, об'єднаного подвигом тих, хто сьогодні тут жертвують своїм життям не за ту чи ту ідеологічну бутафорію, а за саме життя - за найрідніших, найдорожчих, за найбільш людське, за все те, що, зрештою, називаємо Батьківщиною», – каже о. Андрій.

На фронті не люблять пафосу. Про патріотизм тут не говорять - його демонструють: тихо і спокійно, впевнено і зовсім природно.

Коли душа бійця просить глибокої розмови, він звертається до «польового» священика. Отець Андрій багато часу проводив із бійцями, звершував Літургії в польові капличці.

«Годинник спокійно показував 02:30 – саме час військовому капелану поринути в молитву за друзів, які кілька годин тому заступили на варту наметового містечка саме на тих рубежах, звідки тепер доносяться динамічно-нецензурні голоси командирів, рев бойових машин і безжалісні постріли з автоматів. Бути поруч! – це суть капеланського служіння», – каже мій співрозмовник.

У зону АТО від Української Греко-Католицької Церкви поїхало 12 капеланів.

Всі на різних точках та блокпостах. Отцю Андрію дісталася найгарячіша. Він виконував місію на блокпості поміж Красним Лиманом та Слов’янськом. Там обстріли велися щодня по 7-8 разів на добу.

Священик був серед військових у камуфляжі. Розрізнити, що він священик, терористи так і не спромоглися б - видавав лише великий хрест на шиї.

Головна риса капелана – мужність, без неї потрапити в ряди військового священика не можливо.

«Стати військовим капеланом може будь-який священик, – зазначає заступник керівника Департаменту душпастирства силових структур Патріаршої курії УГКЦ о. Любомир Яворський. – Нам не потрібно давати їм спортивні нормативи, віджиматися тощо. Військовим капеланом може стати священик, який уже три роки служить і знайомий з військовою справою».

За словами о. Любомира, військових священиків готує сама Церква, дає тренінги, інструктує, купує їм форму. Спеціального інституту капеланства в нас поки що немає.

Зараз при УГКЦ є чимало капеланів, які бували і в Косово, і в різних гарячих точках світу. Вони не захищені законом і працюють виключно на засадах волонтерської місії.

З початку війни на Сході церковники вкотре нагадали уряду, щоб той підтримав закон про капеланство.

Адже згідно з цим законом кожний військовий священик зможе мати соціальний захист і одержить необхідну військову підготовку.

«Ми розуміємо, що в один день інститут капеланства ми не запровадимо, – пояснює о. Любомир Яворський. – Але ми не можемо зволікати і відходити назад – це важливий і складний процес».

Однак важливий у цьому законі другий етап - створити умови і спростити механізм, щоби священики могли потрапляти туди, де вони потрібні, й потрапляли на контрактній основі, з повним соціальним забезпеченням, адже в багатьох капеланів є родини.

Військові капелани сповідають, причащають та настановляють військових у час, коли кожна хвилина може бути останньою. Тому не рідко солдати просять священників бути з ними навіть в окопах.

Леся Кесарчук
life.pravda.com.ua

Фото автора