Проповідь Блаженнішого Святослава з нагоди хіротонії та інтронізації владики Аркадія Трохановського, єпарха Ольштинсько-Гданського УГКЦ

Ваше високопреосвященство владико-митрополите Євгене!
Преосвященні владики, ваші ексцеленції!
Дорогий владико Аркадію!
Достойне духовенство, монашество та дорогі вірні нової Ольштинсько-Гданської єпархії!
Вельмишановні представники влади Речі Посполитої різних рівнів!
Достойний пане консуле України та шановні представники української громади в Польщі!
Дорогі в Христі брати і сестри!

Христос народився!

Животворче слово Божественного Євангелія, яке ми щойно чули, відкриває перед нами особливу боротьбу та протистояння Христа і злого духа в пустелі. Після хрещення в Йордані від Івана наш Спаситель був приведений Святим Духом у пустелю, де Він, перед тим як розпочати свою привселюдну проповідь, сорок днів і ночей перебував у пості і молитві та зазнавав диявольських спокус.

Спокусник, торкаючись меж людської природи Божественного Спасителя,  – того, що Він відчував голод, був беззахисним перед ранами і стражданням, мав потребу в повазі людської гідності, – намагається ще перед початком Його земної місії викривити її мету та спотворити її зміст. Як часто ми бачимо людей, які займаються релігійною діяльністю лише для того, щоб заробити собі на шматок земного хліба. Як часто навіть ті, що вважають себе віруючими, насправді шукають у релігійному житті магічного самозахисту перед небезпеками земного життя або за допомогою різних забобонів чи окультних практик намагаються начебто примусити Бога бути гарантією власної вигоди, тим самим спокушаючи Його, випробовуючи на міцність і вірність собі. Як часто навіть для тих, хто вважає, що працює для добра Церкви, матеріальне багатство, земна влада і людська похвала стають важливішими від Божої правди, слави та вічної нагороди в небі.

Перемагаючи спокусника, це Христос до нас сьогодні промовляє: «Не хлібом єдиним живе людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих!». Це нам сьогодні Він наказує: «Не будеш спокушати Господа Бога твого!». Це нам Він сьогодні пригадує християнське покликання в сучасному світі: «Господу Богу твоєму поклонишся і Йому єдиному будеш служити!».

Сьогодні ми урочисто святкуємо пам’ять пратулинських мучеників. Мученик – це свідок воскресіння, перемоги воскреслого Христа над смертю. Це свідок вічного життя і незнищенний дороговказ, що та вічність, дорогою до якої є Христос, відкрита і підготована для кожного з нас. Історія їхнього мучеництва, останнього і остаточного свідчення християнської віри, є точним здійсненням слів нашого Спасителя, які ми чуємо в сьогоднішньому євангельському читанні. Здійснюючи ці Христові слова, вони наче відтворили і засвідчили ту саму перемогу над спокусником, над дияволом і його слугами, яку доконав наш Господь у пустелі після Йорданського Богоявлення.

Акти їхнього мучеництва розповідають нам, що ці бідні та безборонні селяни відмовилися від підлещувань спокусника, відкинули обіцянки кращого і ситнішого життя за зраду батьківської віри та не погодилися на захист і безпеку «казьонної» релігії. Вони вийшли на мученицьку смерть як на свято, одягнули свій найкращий одяг і затулили власними грудьми свою церкву від штиків та куль чужого їм війська. Вони були мучениками за єдність Христової Церкви, тієї єдності, яку заповідав нам берегти наш Господь Ісус Христос, якої щойно у ХХ столітті так почали прагнути християни всіх Церков і конфесій та за яку ми молимося, завершуючи цими днями в Католицькій Церкві Тиждень молитов за єдність між християнами.

У цей день вшанування пратулинських мучеників – у світлі їхнього прикладу та жертви – ми переживаємо тут, в Ольштині, особливу історичну хвилину. Сьогодні ми стали свідками потрійної радості Греко-Католицької Церкви в Польщі, яка є радістю всієї помісної Української Греко-Католицької Церкви як на рідних землях, так і розсіяної по всій земній кулі. Святкуємо урочисте проголошення нашої нової Ольштинсько-Гданської єпархії, є учасниками єпископської хіротонії преосвященного владики Аркадія та введення на престол ольштинсько-гданських єпископів першого в історії правлячого архиєрея.

Сьогодні під склепіннями цієї новопроголошеної катедри, відповідно до нашої тисячолітньої традиції, ми багато разів радісно співали потрійне «Аксіос!», що означає «Достойний!».

Так, воістину «аксіос-достойний» є ти, наш народе, наш Божий люде, мати на цій землі свою єпархію. Дорога до її створення була сповнена кров’ю мучеництва, слізьми переселенців і вигнанців, протистоянням комуністичним репресіям і муравлиною працею задля організації тут, на цих теренах, нашого духовного і культурного життя. Сьогодні висловлюємо нашу синівську вдячність Святішому Отцю Францискові за те, що поблагословив рішення Синоду єпископів нашої Церкви і проголосив створення цієї нової єпархії. Складаємо подяку апостольському нунцієві, усьому католицькому єпископатові Польщі за підтримку, сприяння і працю для народження цієї церковної структури. У цю радісну мить щиро дякуємо владикам, отцям, сестрам-монахиням і мирянам, які працювали для розбудови та розвитку нашої Церкви на цих теренах. Утворення нової єпархії є визнанням зрілості нашого церковного тіла та його організованості й згуртованості, здатності творити цю єпархію і жити нею.

Так, воістину «аксіос-достойний» є ви, дорогий владико Аркадію, перший єпископе цієї єпархіальної родини, якого нам щойно об’явив Господь  як завідателя архиєрейської благодаті! Сьогодні ви отримали особливий дар Святого Духа – дар повноти Христового священства, дар перейняти спадкоємство святих апостолів і завдання навчати слова Божественного Євангелія, освячувати силою і благодаттю Святого Духа повірений вам Божий народ Таїнствами Христової Церкви, керувати Божим народом і розрізняти Божі дари, які він отримав для свого збудування. Це не люди, а Господь вас покликав, помазав і сьогодні проголосив, що ви «аксіос-достойний» для цього служіння. Пам’ятайте, владико, що, як католицький єпископ, маєте обов’язок дбати не лише про свою єпархію, а й про добро всієї Вселенської Церкви, яка під проводом наступника апостола Петра та в єдності з католицьким єпископатом однаково в усьому світі навчає правд віри і моралі, що їх ми отримали від святих апостолів. Пам’ятайте, дорогий співбрате у єпископстві, що, як член Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, ви повинні бути вірним сином своєї помісної Церкви і свого народу, плекати єдність із її Главою та всім нашим єпископатом у різних країнах наших поселень, піклуватися про добро наших вірних всюди, де б’ється українське серце!

Так, воістину «аксіос-достойний» є ти, соборе духовенства, монашества і мирян Ольштинсько-Гданської єпархії. Це до тебе сьогодні Господь посилає свого єпископа як відвічне бажання Бога бути разом зі своїм народом і так поширювати Боже Царство на землі. Перед вами, наші вірні, тепер стоїть завдання розвивати і розбудовувати цю єпархію. Наша Церква творить свої нові структури в різних країнах світу саме задля того, щоби ваші єпископи, священники і богопосвячені особи могли бути щоразу ближче до вас: дітей, молодих і старших, – опікуватися вашими родинами і дбати про покликання до священничого та монашого життя. Ось чому гаслом найближчої сесії нашого Патріаршого Собору є заклик: «Твоя Церква завжди і всюди з тобою!». Саме євангельський супровід наших вірних у різних обставинах та потребах їхньої земної мандрівки до Христа і з Христом є, за словами Папи Франциска, головним методом душпастирства Церкви в сучасному світі. Тому ваша Церква, дорогі в Христі, вирушає до вас, щоби з вами розбудовувати християнську спільноту в цій єпархії. Як багато наших вірних ще не охоплені мережею наших парафій і спільнот, як багато загубилися в новітніх обставинах еміграції та пошуку роботи в цьому новому і ще не вповні знаному нам «посткоронавірусному світі»! Ми зможемо вижити, зберегти віру, надію і любов лише тоді, коли будемо разом!

Заздалегідь щиро дякую всім, хто допомагатиме новому владиці в його непростому служінні. Користаючи з цієї нагоди, хочу скласти слова вдячності органам державної влади Польщі за відкритість і допомогу у створенні цієї нової єпархії, за всю ту підтримку, яку тут отримують наші вірні, що прибувають з України, як також за готовність простягнути руку допомоги нашому владиці Аркадієві для успіху його душпастирської місії.

Дорогий владико Аркадію! Слухаючи цей радісний і урочистий спів «Аксіос!», який сьогодні проголошує вся Христова Церква, ви, мабуть, зворушені і збентежені. Попереду стільки очікувань і завдань, викликів і труднощів, які є більшими від здатності людини на них відповісти. Чи це все можливо здійснити? Відповіддю і запевненням для вас нехай буде приклад блаженних мучеників Пратулина. Місце їхнього мучеництва є сьогодні територією вашої єпархії і вони стають у невидимий, духовний спосіб членами вашої спільноти як невичерпна скарбниця благодаті Святого Духа, - стають заступниками і покровителями вашими та вашої єпархії перед Божим обличчям на небесах.

Саме оте сопричастя святих у єдності Церкви, прославленої на небі і подорожуючої до вічності тут, на землі, молитви наших спочилих у Бозі попередників, дієва солідарність ваших співбратів у єпископстві та підтримка вашого духовенства, монашества і мирян дадуть вам силу звершити у повноті архипастирське служіння, перебороти спокусника та його хитрощі так, як це зробив уже раз і назавжди наш Спаситель своєю смертю і Воскресінням, як Він це провістив нам у Божому слові прочитаного сьогодні Святого Євангелія.

Нехай Мати Божа, Мати Церкви та Милосердя Двері покриває своїм святим покровом вас і переданий під вашу опіку Божий люд.

Амінь.

+ Святослав