Проповідь Блаженнішого Святослава у день свята Воздвиження чесного і животворного Хреста

Проповідь Блаженнішого Святослава у день свята Воздвиження чесного і животворного Хреста

Вознісся Ти на Хрест волею своєю…

Сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших свят у році – Воздвиження чесного і животворного Хреста.

Історично це свято постало в 326 році, коли імператор Костянтин і його мати Єлена захотіли віднайти той знак, завдяки якому Костянтин став імператором і переміг своїх ворогів – претендентів на трон. І ось цариця Єлена вирушає до Єрусалима і віднаходить чесний і животворний Хрест. Кожен, хто сьогодні відвідує храм Гробу Господнього в Єрусалимі, може побачити те місце, де було віднайдено Хрест, де помер наш Спаситель і де Його було складено до гробу.

Мабуть, нам важко собі уявити, що відбувалося в душі тогочасних християн Римської імперії, котрі бачили, як високо підноситься над Божим людом у Єрусалимі хресне древо, на якому був розп’ятий і помер наш Спаситель. Важко уявити, що в цю мить відчували ті, котрі ще носили на своєму тілі шрами і рани від жорстоких переслідувань з боку римської влади. Бо це свято віднайдення і воздвиження хреста є святом перемоги християнської віри над тими, хто нещодавно переслідував, убивав, зневажав християн. Той, хто вчора був принижений, сьогодні силою Хреста підноситься. Той, хто був висміяний, сьогодні прославляється. Той, у кого вчора забирали гідність, сьогодні у сяйві Христового Воскресіння в гідності синів Божих прославляється на весь усесвіт.

Сьогодні в наших храмах раз на рік відбувається обряд воздвиження Хреста. Перед тим як винести Хрест і покласти його посеред храму для вшанування, священник під спів «Господи, помилуй» спочатку його опускає, потім високо підносить і благословляє ним чотири сторони світу.

Однак це воздвиження хреста, яке тепер стало частиною літургійного життя Церкви, означає не лише піднесенням хресного древа. Свято Воздвиження має набагато глибший духовний зміст.

Святий євангелист Іван описує все земне життя Ісуса Христа як послідовне і щоразу глибше приниження, низходження, а момент розп’яття – як інтронізацію Царя слави, початок Його піднесення і восходження.

Апостол Павло у Посланні до филип’ян говорить, що Христос, ставши людиною, понизив себе, прийнявши вигляд слуги. Він добровільно став найменшою, найбільш зневаженою людиною, можна сказати, що Він став особою з найнижчої соціальної сфери, з найнижчого соціального рівня. Крайньою точкою Його приниження була смерть на Хресті. Бо римляни не вважали за людей тих, кого розпинали (зазвичай так поводилися з рабами). В Ісуса Христа забрали навіть людську гідність. Проте саме це крайнє приниження стає моментом Його прослави (пор. Фил. 2,  6–11).

Євангелист Іван показує нам, що момент розп’яття Христа є поворотним моментом, яким закінчується рух приниження і починається рух воздвиження. Каже Христос: «Я ж коли від землі буду піднесений, тоді усіх притягну до себе» (Ів. 12, 32–33). Смерть Спасителя на Хресті стала моментом Його восходження, воздвиження, повернення назад до небесної слави, яку Він мав у свого Отця ще перед створенням світу. Тому, ідучи на смерть і страждання, каже на Тайній вечері до своїх учнів: «Ще трохи і ви Мене не побачите більше, і знову ще трохи – і побачите Мене: я бо йду до Отця» (Ів. 16, 16).

Свято Воздвиження чесного і животворного Хреста вказує нам на той рух воздвиження, вивищення нашого Спасителя, що в нього вводиться кожен, хто вірує, кожен, хто поклоняється Розп’ятому, кожен, хто бачить у розп’ятому Спасителеві Бога, який піднесе на Хресті все людство.

Христос розпинається, помирає, возноситься на Хресті, щоб підняти, воздвигнути людину. Тому свято Воздвиження чесного і животворного Хреста є святом великого християнського оптимізму. Немає такого упадку, з якого ми не можемо встати, тому що ми віримо в Розп’ятого. Нема такого упадку, з якого Христос нас би не підняв у своєму русі воздвиження. Немає такого зневаженого, якому Христос не повернув би гідності.

Свято Воздвиження показує, що сила постійного відродження і оновлення Христової Церкви випливає з Хреста Господнього. В історії Церкви було багато різних гонінь, знищень, переслідувань, але вона щоразу воскресала разом зі своїм воскреслим Спасителем.

Секретом відродження, живучості Христової Церкви є сила воздвиження нашого Спасителя. Тому ми кажемо, що єдиною владою, єдиною силою, яку має Церква, – є сила Хреста. Єдиною справжньою мудрістю, якою втішається віруючий Божий народ, – є мудрість Хреста. Єдиною справжньою надією, яка навіть мертвих веде до воскресіння, – є надія, яка випливає з Хреста Господнього. Тому навіть на могилах наших покійних ставимо знак Хреста. Знак хреста став найважливішим символом християнства, який вінчає наші храми, наші домівки, наші школи – увесь простір життя людини.

У сучасних обставинах, коли людство розгублене, принижене, ми часто не вповні розуміємо, що з нами відбувається. Звідки нам взяти силу, щоб усе перенести? Звідки нам взяти силу, щоб з дня на день не впадати у відчай, а підніматися і крокувати з оптимізмом уперед?! Ця сила нам подається через воздвиження нашого Спасителя на хресному знамені, яке сьогодні урочисто підноситься у наших храмах, у наших серцях, у житті кожної віруючої людини. Тому ми кажемо, що хрест – це слава Церкви. Хрест – окраса вселенної, хрест – слава ангелів.

Нехай сьогоднішнє свято введе всіх нас у цю динаміку воздвиження, – у динаміку, яка допоможе нам крок за кроком, часом серед дуже драматичних обставин цього життя, не впадати у відчай, а віднаходити силу християнської надії.

Тому сьогодні ми співаємо: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо!» Амінь.

+ Святослав