АКТУАЛЬНО

Проповідь владики Богдана (Дзюраха) на Літургії в Патріаршому соборі Воскресіння Христового 8 травня 2014 року

П'ятниця, 09 травня 2014, 13:21
«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт. 5, 9). Дорогі в Христі! Ми єднаємося сьогодні з усім світом, а зокрема з Європою, де моляться з приводу чергової річниці закінчення Другої світової війни. Саме цього дня 69 років тому в Берліні гітлерівська Німеччина підписала безумовну капітуляцію і тим було покладено край великому терпінню багатьох народів світу, передусім народів Європи.

На європейському континенті закінчилася та велика драма, яка тривала довгих шість років. Ця війна забрала із собою понад 55 мільйонів людських життів, залишила спустошеними цілі країни, спричинила страждання незчисленних невинних жертв, передовсім – жінок, дітей і похилих віком. В Україні з понад 41 мільйона жителів перед війною станом на 1945 рік залишилося тільки трохи більше ніж 27 мільйонів…

«Люди людям зготували таку долю», - написала одна письменниця, роздумуючи над жахіттями цієї війни. Так, Бог не є причиною людських терпінь. Невимовні страждання, що їх зазнають люди споконвіків, спричинені гріхами, злобою і ненавистю їхніх братів. Прототипом такої злоби навіки залишиться Каїн, що вбив свого брата Авеля. «Ось кров твого брата кличе до неба!» - сказав Господь про цей перший в історії людства злочин проти життя людини. Сьогодні кров мільйонів жертв кличе до неба і до нашого сумління словами перестороги і закликом до пам’яті. Але ця безодня страждань завжди випереджена занепадом віри в Бога, нехтуванням Господнього закону і зрадою правди, які проявляються в шаленій пропаганді ненависті та поширенні «культури смерті». Невипадково св. Іван Павло ІІ писав у своєму листі з приводу 50-ї річниці закінчення Другої світової війни: «Під час Другої світової війни, окрім звичайного, а також хімічного та біологічного озброєння, широко застосовувався ще інший смертоносний інструмент, а саме – пропаганда. Перш ніж атакувати супротивника фізичними засобами знищення, намагалися зруйнувати його морально через зневагу, очорнення, наклепи, фальшиві звинувачення, скерування публічної думки до найбільш ірраціональної нетерпимості за посередництвом різноманітних форм агітації, орієнтуючись передусім на молодих». Коли чуємо ці слова великого Папи, здається, що вони стосуються наших днів, нашої української трагедії, а не подій, які відбувалися понад 70 років тому на Заході європейського континенту.

На переконання Святішого Отця, за цією «моральною безоднею, в яку вкинула світ багато десятиліть тому зневага Бога, а відтак і зневага людини, проглядається присутність «князя цього світу» (Ів. 14, 30), диявола, котрий може звести на манівці сумління людей своєю брехнею, культом влади і сили». Так, диявол є батьком брехні і людиноненависником. Він є вбивцею і ненависником людського роду від самого початку. І кожен, хто вбиває свого брата, є знаряддям в його богоборчих і людиноненависницьких руках. Господь є Богом миру. І Він обіцяє блаженство тим, хто творить мир.

Сьогодні нашим обов’язком є пам’ятати про ці трагічні події. Це робиться не для того, щоб зафіксувати в аналах історії певні факти, події, а щоб перед лицем Всевишнього вшанувати померлих, усіх тих, хто впав жертвою цієї страшної війни і не був віднайдений, бо пропав безвісти, над ким не проспівали погребальних молитов; щоб оплакати всіх тих, хто зазнав страждання і донині носить у своєму серці й тілі рани цієї страшної війни. Пам'ять є конче потрібна людині, бо вона [пам'ять] не лише дозволяє зберегти для історії трагічні факти минулого, а й допомагає будувати краще майбутнє.

Наша пам'ять має перейти в молитву. Молімося за тих, хто загинув, хто віддав своє життя за визволення від нацизму, хто не дожив до наших днів. Молімося рівно ж за тих, хто став причиною цього страждання. Молімося за нас самих, щоб насилля і агресія, свідками яких ми стаємо, не викликали в наших серцях ненависті, злоби чи бажання помсти. Бо саме ненависть до іншої людини була і завжди є причиною війни. Війна починається не на полі битви. Вона зароджується в людському серці, позбавленому Божої благодаті і любові. Тому, щоб повністю залікувати рани від страждань, спричинених війною і насиллям, ми потребуємо власного навернення серця, очищення його від ненависті, злоби і агресії Перед лицем насилля, яке зростає, мусимо помножити наші молитви і покуту, щоб випросити в Господа дар миру.

«Без навернення серця немає миру»,  - пригадав нещодавно Папа Франциск. Я вчора випадково натрапив на відео, в якому один із майданівців у сам розпал протистоянь у Києві каже так (цитую тут дослівно): «Ми - українці, і ми знаємо, що смерті нема. Ми побідили смерть. І для нас смерть – це, так сказать, як радость. Я цього раньше не розумів. І я це зрозумів тут. Нам не надо багатство, гроші, і це все, бо це – твоя смерть. А нам – свобода, доля і воля. Я люблю руский народ. Я хочу, щоб вони получили ту благодать, яка на українцях. От і все. Я люблю вас». Це голос, який походить з наверненого серця, – із серця, переміненого Божою любов’ю і очищеного Божою благодаттю. Таких сердець ми потребуємо сьогодні якомога більше – у грудях жінок і чоловіків, молодих, старих і дітей, бо тільки такі серця можуть принести справжню переміну, справжню перемогу.

Завтра в багатьох пострадянських країнах, зокрема й тут, у нас, святкуватимуть День перемоги. Це традиція, яка сягає коренями радянського минулого і, відповідно, несе в собі і нашарування радянської ідеології. До речі, варто пригадати, що до 1965 року в Радянському Союзі цей день – 9 травня – не був вихідним, не кажучи вже про якісь святкові заходи. Люди жили в тіні жаху війни, розуміли, що не можна на костях мільйонів робити свято. Бо війна  не свято, війна не парад, а завжди трагедія, нещастя, біль і горе. І думаючи про війну, спогадуючи ту війну, можна лише скорбіти, тужити і молитися. Водночас треба дякувати Богові за те, що припинив насилля, дякувати Йому за мир. Отож немає приводу до тріумфу. Є нагода і спонука до роздумів, молитви і відповідальності. Бо мир – це  великий Божий дар.

Однак є такі й нині, які прагнуть війни, кому не дають спокою криваві лаври Сталіна і Гітлера. Але це не той шлях, яким має йти людство в ХХІ столітті. Людство заслуговує на кращу долю, – на ту долю, яку йому хоче подарувати Отець Небесний, а не на безодню страждань, що в неї знову хочуть його  вкинути безвідповідальні проводирі.

Ми, українці, не маємо зараз приводу для святкувань. Бо частина нашої землі окупована, ми перебуваємо в стані війни, у нас з’явилися учасники бойових дій, у нас проливається українська кров і ллються сльози наших матерів. Цього дня ми хочемо молитися і сподіватися, що те нещастя, котре зачепило нашу землю, не поширилося далі, – молитися, щоб анексія Криму не стала прелюдією ще більшої трагедії світового масштабу, подібно як анексія Австрії стала прелюдією того жахливого побоїща, яке тримало в жаху і терорі все людство впродовж довгих шістьох років.

До Господа Бога, що є Богом миру, а не війни, взиваємо ми, Його діти і грішні створіння, благаючи прощення і милосердя за заступництвом Цариці миру Пресвятої Богородиці:

Боже Отців наших, великий і милосердний, Владико миру і життя, Отче усіх. Ти маєш задуми миру, а не нещастя, засуджуєш війни і поборюєш гординю агресорів. Ти послав свого Сина Ісуса проповідувати мир близьким і далеким, об’єднати людей кожного племені і раси в одну родину. Вислухай однодушні молитви Твоїх дітей, сумні благання всього людства: нехай ніколи більше не буде війни, невідворотної події; нехай ніколи більше не буде війни, спіралі жалоби і насилля, загрози для усіх створінь, на небі, на землі і на морі. У єдності з Пресвятою Богородицею, Матір’ю Ісуса, знову благаємо Тебе: промов до сердець відповідальних за долі народів, зупини логіку звинувачень і помсти, підкажи своїм Духом нові рішення, щедрі і великодушні кроки, відкрий шлях діалогу і терпеливого та успішного очікування та наближення якнайшвидшого припинення війни. Даруй нам, Господи, дні миру. Нехай ніколи не буде більше війни! Амінь  (Молитва св. Івана Павла ІІ).

ПУБЛІКАЦІЇ

«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня

«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...