АКТУАЛЬНО

Проповідь Блаженнішого Святослава, Отця і Глави УГКЦ, в 13-ту неділю по Зісланні Святого Духа

Понеділок, 07 вересня 2020, 12:13
Образ винограднику у Святому Письмі посідає особливе місце. І це невипадково. Виноробство віддавна було частиною культури і побуту, світогляду стародавнього світу, особливо в країнах довкола Середземного моря.

Всечесний отче! Преподобні сестри!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!

Образ винограднику у Святому Письмі посідає особливе місце. І це невипадково. Виноробство віддавна було частиною культури і побуту, світогляду стародавнього світу, особливо в країнах довкола Середземного моря. Розуміючи, що виноградна лоза є особливою рослиною, пророки використовували образ винограднику та специфічного догляду за ним, щоб пояснити, ким є Божий народ і як Господь Бог ставиться до нього. Ми знаємо, що виноградна лоза – одна з унікальних рослин, яка має здатність проростати навіть на камені.  На кінці навіть найменшого корінчика, який проростає з виноградної кісточки, виділяються спеціальні амінокислоти, які здатні розщеплювати камінь. Виноград виживає, на відміну від інших рослин, на кам’янистому ґрунті.

Ще одна важлива деталь культури виноробства полягає ось у чому. Щоб виноградник приносив добрі плоди, він повинен мучитися, змагатися за виживання. У давнину вважали, що виноградна лоза начебто вбирає життєву силу і енергію із землі, сонця, повітря та води. Люди з давніх-давен зауважили, що на тому самому місці той самий виноград у різні роки дає вино різного смаку і різної якості, бо виноград у своїй ягоді концентрує всю життєву енергію всесвіту, що його створив Бог.

Особливо виноград привертав увагу людей своєю потребою в догляді. Аби правильно культивувати виноградник, виноградар щороку його обрізав. У зимовий період він обстригав його молоді пагони. Така процедура є для винограднику доволі болісною, проте необхідною, щоб він не здичавів, не розтратив своєї життєвої сили намарне, а скерував її до  свого грона. Навесні, коли виноградна лоза пробуджується та відновлюється сокорух, вона починає наче плакати. Там, де була обрізана молоденька гілочка, з’являється сльоза, яка символізує її життя.  Плач обрізаної лози означає, що ось зближається весна, життя до неї повертається і наче знову відроджується та воскресає. Сам збір вина був наче вінцем  праці виноградаря, а зібране вино часто називалося кров’ю грона. Коли виноградник дає добрі плоди, у келиху вина концентрується вся його сила і аромат, уся мука лози за весь рік.

 Така унікальність виноградарства не могла пройти повз увагу натхненних Святим Духом авторів Святого Письма. Сьогоднішня частина Святого Євангелія певною мірою переспівує пісню про Божий виноградник, яка вміщена в книзі пророка Ісаї (Пор. Іс. 2, 1-7).  Пророк говорить про Божий народ як про Божий виноградник. Бо саме Господь Бог створив собі свій народ, визволивши його з Єгипту, і насадив той народ в обітованій землі так, як виноградар насаджує виноградник. Він насадив добрий сорт винограду і, відповідно, очікував добрих плодів. Проте його виноградник замість солодких плодів  приніс кислі. 

 Євангелист Матей, переспівуючи частину тексту пророка Ісаї, вкладає в новозавітну пісню про Божий виноградник слово Євангелія - слово про прихід на землю Спасителя. Він говорить про одну велику біду, про один великий гріх, який зробили ці виноградарі. Ми розуміємо, що той господар, який насадив виноградник,  – це Бог. Він покликав до існування свій народ. Виноградарі – це ті слуги і служителі, які повинні були доглядати виноградник від імені господаря, виконувати замість нього його служіння, щоб виноградна лоза принесла добрі плоди. Але що вони роблять?

У певний момент, коли господаря не було, орендарі намагаються привласнити собі виноградник. Привласнити – це означає вирвати його з цілого контексту світотворення. Ми знаємо, що виноградник не може плодоносити, якщо не отримує світла, погодних умов. Привласнюючи виноградник, орендарі чинять жахливий акт віровідступництва. Вони викидають із створеного світу його Творця. Привласнюючи собі виноградник, хочуть стати на місце Бога.

Як розповідає нам Матей, той господар, якому належить цей виноградник, бачить серця і думки виноградарів. Тому посилає до них своїх слуг. За словами євангелиста, вони одних вбили, а інших каменували. Очевидно, що в цій ситуації Христос має на увазі старозавітних пророків, тих Божих людей, яких Господь посилав до свого народу, аби вони промовили до них Боже слово, а з іншого боку - щоб пригадали, що плоди винограднику належать не орендарям, а Богові. Цікаво, що вони завжди приходили в час винозбору.  Урешті, господар посилає вже не слугу, а свого сина.

Зрозуміло, що в образі цього сина є Ісус Христос. У час винозбору, коли з грона винограду вичавлюють сік, у нашій уяві виникає символізм із кров’ю Ісуса Христа, те, що зробили із старозавітними пророками та з Божим Сином: вивели за місто і вбили. Іншими словами, у цьому образі ми бачимо образ страстей і хресної смерті нашого Спасителя за мурами тогочасного міста Єрусалима. На завершення Христос начебто нагадує, що остаточно виноградник не буде власністю тих орендарів, які вбили спадкоємця. Бо господар, як каже Євангеліє, люто вигубить тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим, які своєчасно приноситимуть своєму господареві добрі плоди.

Слово про Божий виноградник відкриває істину про духовне життя кожного християнина. Подивімося на себе, передусім на сприйняття себе, свого життя і покликання. Євангелист Іван передає нам слова нашого Спасителя про Божий виноградник під час Тайної вечері. Установлює Святу Тайну своїх Тіла і Крові, благословляючи хліб і вино, Господь називає сам себе виноградною лозою (пор. Ів 15, 1-11)!  Він каже: «Я виноградина правдива, а Отець Мій – виноградар».

Отже, ми, як християни, є галузками на правдивій лозі, якою є Ісус Христос. В образі цього новозавітного винограднику ми бачимо Христову Церкву. За словами Христа, без Нього ми не можемо нічого робити, так само, як ця галузка (а нею є кожен із нас), якщо не добре вживлена у виноградну лозу і не живиться її соком, сохне і помирає. Багато Отців Церкви говорили про це як про внутрішню дію Святого Духа. Ми самі, без догляду Виноградаря, не можемо дати плоду. Саме тому кожну і кожного з нас, як галузку на Його улюбленій виноградині, Він часом обстригає. Каже Христос: «Отець Мій… кожну в Мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує. А кожну, яка родить плід, очищує, аби ще більше плоду давала» (Ів. 15, 2). Від цього обрізання ми плачемо, але наш плач є плачем лози, що провіщає відродження, нове життя і воскресіння. Це означає, що ми живемо. Навіть тоді, коли Господь чинить нам щось болісне, то робить це, щоб ми не здичавіли, як галузка, а навпаки, щоб ще більше назбирали духовної сили і принесли добрі плоди.

Часом Виноградар кличе нас брати участь у Його дії, тому що довіряє кожному з нас. Трапляється, ми самі повинні бути виноградарями стосовно виноградників власної душі. Ми повинні дбати, щоб сила і благородство Христової лози могли дати в нас під дією Духа Святого повноту плодів праведності і святості. Адже в день винозбору прийде Господар і забажає від нас плодів. Ми не можемо привласнити собі власного життя. Слід розуміти, що життя мені дав Бог і воно належить не мені, а Йому. Я мушу зробити все, щоб звершити, розвинути і зробити плідними в особистому житті таланти, які Він мені дарував.  

Думаю, це слово про Божий виноградник є дуже важливим для нашого сучасного громадсько-політичного життя. Ось стартувала в Україні нова виборча компанія. Чимало претендентів хотітимуть бути управителями в Божому винограднику України. Ми бачимо, дивлячись на країни довкола нас, як часто той чи той земний володар хоче привласнити собі Божий народ. За таких обставин він стає тираном і починає його визискувати. Таке корисливе бажання часто призводить до корупції, зневаги і нищення народу. Воно завдає йому глибоких ран і великих бід. Якщо виноградарі, які приходять у виноградник України, не будуть добрими і не бачитимуть ролі й місця Господаря винограднику, не поважатимуть  історії українського народу як народу Божого і в полоні свого політичного та практичного атеїзму не знаходитимуть місця для Бога і Його Святого Закону та Істини в нашому суспільному житті, то може статися так, що його буде віддано іншим управителям, які краще даватимуть Богові своєчасні плоди. 

«Камінь, що його відкинули будівничі, став каменем наріжним. Від Господа це сталося і дивне воно в очах наших». У цих словах йде мова про Ісуса Христа, Сина, якого викинули з винограднику злі виноградарі.  Вважаймо, щоб часом і ми, дбаючи лише про власну вигоду, не викинули із нашого життя живого Бога, частиною Містичного тіла якого є ми, християни.

Молімося сьогодні до нашого Спасителя, щоб Божий виноградник України якнайкраще  зміг принести плоди у свій час. Навіть тоді, коли нам важко і ми плачемо перед сучасними викликами, нехай наш плач стане плачем виноградної лози, яка воскресає.  Нехай він буде плачем надії, що провіщає новий період відродження,  у якому Божий виноградник, оживаючи, принесе ще більше доброго плоду. Амінь.

† СВЯТОСЛАВ

6 вересня 2020 року


ПУБЛІКАЦІЇ

Митрополит Володимир Стернюк. Двадцять років від дня смерті29 вересня

Сьогодні двадцять третя річниця із дня смерті митрополита Володимира Стернюка. Про його життя і діяльність у цій статті.

АНОНСИ