АКТУАЛЬНО

Проповідь Блаженнішого Святослава, Отця і Глави УГКЦ, у 14-ту неділю по Зісланні Святого Духа

Понеділок, 14 вересня 2020, 16:49
Всечесний отче! Преподобні сестри! Дорогі в Христі брати і сестри!

Слава Ісусу Христу!

«Багато бо покликаних, але мало вибраних»

Образ весілля і бенкету у Святому Євангелії, як і в книгах старозавітних пророків, є дуже важливим месіанським знаком. Це вияв того, що Месія, Божий посланець, Той, на кого так всі чекають, є між нами.

Сьогодні таким месіанським знаком весілля Христос пояснює, чим є Небесне Царство. Передусім воно є зрілим стосунком між Богом і людьми, а відтак людей між собою. 

Небесне Царство – це принципи, цінності, на яких будується людське спілкування, сама спільнота і, врешті, людське життя. Месіанський знак весілля є особливо цікавий. Наприклад у книзі пророка Осії спосіб стосунків Бога і Його вибраного люду описується як стосунки нареченого і нареченої, як особливий вид любові, що прагне поєднання і веде до обміну життями, до єднання двох в одне ціле. Весілля – це момент створення такого союзу любові, укладання і відновлення Завіту між Богом і Його улюбленим народом.

Коли ми чуємо в Євангелії про весілля, то розуміємо, що настає момент, на який всі очікували. Господар кличе запрошених на весілля до сина: «Ось я приготував обід, зарізав волів, чекаю на вас». Ця хвиля є проголошенням повноти часу, моменту, коли відкривається запрошення.

Через образ весілля Матей описує прихід на землю нашого Спасителя. Можливо, таким чином сам Христос хоче сказати, що ось Царство Боже вже є між вами: прийшов Наречений!

Весілля вже підготоване, відкрите для всіх, усі запрошені. Ця подія немовби сфокусована на тому, хто і як відповідає на це запрошення. Як вже було згадано, скликає гостей господар. В образі господаря ми бачимо Особу Бога Отця і Творця. Він готує повноту часів, посилає свого єдинородного Сина як Нареченого Церкви та в месіанському весіллі хоче укласти Новий Завіт зі своєю Нареченою – Церквою.

Спочатку Він кличе вибраних – тих, які були спадкоємцями Старого Заповіту. Тут  євангелист Матей має на увазі старозавітний ізраїльський народ, до якого було звернене слово про прихід Месії, котрого той народ дуже чекав. Однак цього моменту покликання розділити весільну радість і прийняти втіленого Божого Сина той народ не відчуває, не розуміє і не приймає, тому відкидає покликання і запрошення. Господар каже, що обід готовий, але запрошені були не гідні його спожити. Гідність чи негідність розділити радість весілля тут є наче синонімом до прийняття або неприйняття цього запрошення.

Спитаймо себе: до чого запрошує господар? Очевидно, що весілля – це час ділення не лише матеріальним, земним достатком. У цьому разі на бенкет збираються не тільки щоб добре попоїсти. Зміст є значно глибшим. Запрошуючи на весілля свого єдинородного Сина, Отець хоче поділитися з людиною радістю.

Ця радість – це не лише якесь миттєве, минуще почуття чи поверховий сентимент. Це повнота життя. Як ми чули в пророка Осії, наречений кличе свою наречену для участі в повноті його багатства і радості. Запрошуючи на це весілля нареченого, на цей месіанський бенкет Царства, наш Отець хоче поділитися з нами своєю вічною радістю і щастям. Запрошує розділити з Ним повноту вічного життя. Тільки Бог може забезпечити людині все те, що вона хоче. Тільки Бог може сповнити її всім, що вона потребує. Тільки Бог може дати людині вічну радість і щастя. Як сумно, що та людина, до якої Бог відкриває своє серце, глибину своєї любові і радості, особисте вічне життя, може не оцінити і не приймати того запрошення, ним злегковажити і його відкинути... Запрошений стає не гідним запрошення!

Що тоді робить господар? Бачачи, що ті, які першими були запрошені, стали не гідні, посилає своїх слуг кликати всіх, кого ті зустрінуть на дорозі. Іншими словами, запрошення нашого Бога Отця на весільний бенкет свого Сина має універсальне значення. Воно скероване не лише до якоїсь маленької групки, а до всіх людей: усіх соціальних станів, етнічних рас і культур! Ба більше, слуги кличуть як добрих, так і злих. Господар хоче, щоб його світлиця наповнилася всіма людьми. Він дає кожному можливість відповісти на це запрошення. Гідним запрошення, здатним розділити весільний бенкет стає кожен, хто приймає запрошення і відповідає на покликання! Ось чому читаємо в книзі Одкровення Івана Богослова такі слова: «Радуймося і веселімося і віддаймо славу йому, бо настав шлюб Агнця і дружина його підготувалася. І дано їй, щоб одягнулася у вісон чистий, ясний, вісон же - це праведність святих». І сказав мені: «Напиши: Блаженні ті, що на шлюбну вечерю Агнця покликані» (19, 7-9).

Під час весільної учти господар приходить, щоб подивитися на тих, хто відповів на запрошення. Він вивчає кожного присутнього, можна сказати, кожного з нас. Ось він бачить одного, який не мав весільного одягу. Звичайно, що тут йдеться не про брак якогось матеріального статку чи фізичної речі, а про стан душі. Запрошуючи на весілля, слуги вдягали у весільний одяг усіх, хто приходив. Старозавітні ізраїльтяни готувалися до молитви, навіть використовували для цього певний одяг. Це був один із найважливіших елементів життя тогочасної людини як члена молитовної спільноти.

Що означає відсутність весільного одягу в цій притчі? Це означає, що той, хто прийняв це запрошення, не цінує свого покликання, ба більше, зневажає його. Йому однаково, чи бути на весіллі в царя, чи бути на вечірці з розбійниками. Він не відчуває святості, величі й гідності, до якої запрошений, адже у стародавньому світі не кожен міг сісти за стіл із царем. Це була ознака дуже високої гідності й поваги.

Святі Отці, допомагаючи нам зрозуміти, що означає брак весільного вбрання, кажуть, що у Таїнстві Хрещення людина отримує білий одяг як знак чистоти душі, як знак повернення Богом даної благодаті й невинності. Втратити цей одяг означає стати нечистим, впасти. Ми втрачаємо білий одяг, коли грішимо! І можемо віднайти його у Святих Таїнствах Покаяння та Сповіді, аби стати учасниками весільного бенкету Царства Божого. Отже, лише той, хто відповів на запрошення і дорогою не втратив отриманого весільного вбрання, стає вибраним. Покликаними є всі, а от вибраними – ті, хто відповідає на покликання і живе відповідно до того дару, який отримав, будучи причасником Божественної трапези життя.

Дорогі в Христі! Ми розуміємо, що цей весільний бенкет, трапеза Небесного Царства – це Божественна Літургія. Кожна Служба Божа розпочинається словами: «Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа». Ми сьогодні розуміємо, що той бенкет є відкритим запрошенням для всіх. Ми його потребуємо, бо без нього не матимемо радості. Не ми його підготовляємо, не ми дозріваємо до нього. Його готує наш Бог і Спаситель. Він кличе нас через своїх слуг: єпископів, священників і кожного вірного мирянина. Посилає нас на роздоріжжя сучасного світу, щоб кликати і запрошувати. Можливо, останнім часом робить це навіть через сучасні засоби комунікації, соціальні мережі.

Він кличе, щоб зробити нас причасниками вічного щастя нашого Бога. Як важливо, щоб ми сьогодні не знехтували цією нагодою.

Цікаво, що сучасна людина часто оцінює своє життя і вчинки по тому, що вона здобула чи не здобула. Євангелист Матей запрошує нас переглянути власне життя, звертаючи увагу на те, чи ми не змарнували нагоди, чи не втратили дарованої нам гідності християнського покликання. Саме по цьому оцінюватиме нас Господар у кінці віків.

У час карантину це Євангеліє звучить по-особливому, бо немає такої ситуації і таких обставин, у яких би людина не була запрошена на весільний бенкет Небесного Царства. Сьогодні кожен є запрошеним. Церква дає людині можливість відповісти на це запрошення в найкращий для неї спосіб. Звісно, що найкращий спосіб узяти участь у бенкеті Небесного Царства - це бути фізично присутнім на Святій Літургії, причаститися Тіла і Крові нашого Спасителя. Проте навіть тоді, коли ми не можемо фізично перебувати в храмі, покликані відповісти на запрошення. Маємо святкувати цей день, шукаючи можливості в доступний спосіб єднатися в молитві зі спільнотою Церкви, яка зібрана довкола Господньої Євхаристійної трапези. Молімося, щоб ми змогли відчути святість цього покликання, бо момент, коли запрошення є відкритим, обмежений. Адже Божественна Літургія – месіанський бенкет – відкритий для людини між першим і другим приходом нашого Спасителя. У нашому житті – це період нашого земного існування. Завтра відповісти на це запрошення вже може бути пізно. Не будьмо подібні до тих, які знехтували: були запрошені, але стали негідними. Будьмо подібні до тих, хто відповів і був вибраний, щоб вічно жити в Небесному Царстві. Амінь.

+СВЯТОСЛАВ

13 вересня 2020 року