АКТУАЛЬНО

Проповідь Блаженнішого Святослава у неділю після Богоявлення

Понеділок, 24 січня 2022, 17:05
Те світло, яке сяє з проповіді Христа, є для нас, українців, змістом особливої надії. Бо ми справді живемо тепер у великому страху, у великій непевності.

...Тим, що сиділи в країні й тіні смерти, –
зійшло їм світло (Мт. 4, 16).

 

Преосвященні владики!
Всечесні отці!
Преподобні сестри і брати в монашестві!
Дорогі в Христі брати і сестри!

 

Христос народився!

Сьогодні євангелист Матей показує нам Ісуса Христа, який після хрещення в Йордані постив сорок днів і сорок ночей, якого спокушав у пустелі диявол і який відтак урочисто розпочав свою проповідь. Властиво, нині ми бачимо Спасителя, який на початку своєї місії в повноті сили Божої проголошує початок якогось нового періоду в історії людини нового часу. 

Де, коли і з якою метою це відбувається? Відповіді на ці запитання ми маємо в сьогоднішньому короткому євангельському читанні. Христос починає проповідь на північному кордоні ізраїльської землі, на периферії, серед людей, яких у консервативному, ортодоксальному Єрусалимі вважали за таких, що не вповні практикують свою релігію через тісні контактти з представниками інших народів і культур. Приморський шлях – це була стара дорога зі стародавньої Месопотамії, яка через примор'я ізраїльської землі вела до Єгипту. Тож Христос приходить на роздоріжжя тогочасних культур і народів, різних ідей, релігійних, суспільних, навіть політичних, і, хоча це була периферія щодо центру юдейського культу, стає в гущавині, в осерді тогочасного людського життя, великого строкатого світу.

Ми чуємо, що початок місії Ісуса Христа порівнюється з початком просвітлення. Тому ця неділя називається неділею після Просвітлення. Євангелист Матей цитує слова пророка Ісаї: «Народ, який сидів у темноті, побачив велике світло» (пор. Іс. 8, 23–9,1). Про яке світло йде мова? Що це за темрява, у якій сидів народ? І хто є тим народом, який побачив велике світло? Пророк Ісая, говорячи про народ, який сидів у темряві, правдоподібно, мав на увазі майбутніх вавилонський в’язнів, ізраїльських бранців, які будуть виселені на чужину і скажуть: як будемо співати пісню Господню на землі чужій? Бо на ріках вавилонських вони сиділи й плакали [пор. Пс. 137 (136)]. Отож у пророка Ісаї темрява є символом поневолення, рабства і плачу, а просвітлення означає визволення, можливість вертатися додому.

Проте у вищезгаданій цитаті ми чуємо ще одне важливе твердження, яке сьогодні для нас набирає особливого значення: «Тим, що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм світло». Тож пророк Ісая говорить не лише про політичні чи соціальні обставини, він вказує на темряву, яка пов'язана з незнанням Бога.

Народ, країна і людина, які не знають правдивого Бога, перебувають у темряві. Адже світлом, що просвічує і дає надію, є Господь Бог, який створив небо і землю і який приходить, щоб врятувати людину не тільки від якогось іноземного поневолення, а й від темряви, смертної тіні і дарувати їй можливість життя.

Отож Христова проповідь – це момент, коли Світло само приходить до людини. Це наближення Бога до людей, які перебувають у темряві, до тих, які про Нього не знають.

Сьогодні вся Христова Церква святкує неділю Божого слова. І це дуже глибоко відкриває зміст цієї неділі і нинішнього Євангелія. Адже саме Боже слово є тим світлом, яке просвічує людину, що перебуває в темряві.

Тим вічним Словом Божим, яке воплотилося і яким Отець у Дусі покликав із темряви до світла все, що існує, є Господь наш Ісус Христос. І от сьогодні те Слово починає говорити людськими словами, зрозумілою людині мовою. Воно наче перетворюється на людські слова, щоб донести нам світло розуміння, сенс, зміст усього того, що ми називаємо життям, дійсністю. Боже слово надає сенсів людині, яка шукає змісту в тому, що з нею відбувається, – змісту свого поневолення, своєї надії на визволення з тенет терпіння, гріха і смерті, надії на вічне життя. 

Тому щоразу, коли людина хоче зрозуміти, що з нею відбувається, як їй поводитися, вона має звернутися до Божого слова, яке знаходимо у Священному Писанні. Те Боже слово, що просвічує народ, який сидить у темряві, є великим світлом. Воно дає нам можливість упевнено, з надією жити далі. Той, хто щодня читає Боже слово, щодня бачить велике світло, яке над ним сходить, як каже нині нам про це Матей словами пророка Ісаї.

Сьогодні, коли людство переживає темні часи, часи розгублення, втрачає сенс того, що означає бути Людиною, членом народу, що означає будувати спільне добро, поважати іншу людину (здавалося б, такі елементарні речі!), – важливо шукати відповіді в Божому слові, читати Святе Письмо.

Те світло, яке сяє з проповіді Христа, є для нас, українців, змістом особливої надії. Бо ми справді живемо тепер у великому страху, у великій непевності. Щоразу, коли чуємо, що на кордонах нашої держави збільшується кількість війська, коли тривожиться весь світ, коли навіть деякі країни готують евакуацію родин своїх дипломатів з України і кажуть своїм громадянам не їхати до України, – це все збільшує нашу тривогу. Проте читаючи сьогодні про визволення з темноти, про можливість побачити велике світло, якось по-іншому дивимося на цю складну, драматичну ситуацію.

Кілька місяців тому, наприкінці минулого року, серед темряви такого страху Синод єпископів нашої Церкви закликав вірних нашої Церкви до безперервного посту і молитви за мир в Україні. Останніми днями до цього заклику починає поступово долучатися весь світ. Цього тижня ми почули слово всіх католицьких єпископів Європи, які об'єднані в Конференцію католицьких єпископів Європи. Вони висловили солідарність із нашим народом та з Церквами України і закликали всіх християн Європи до молитви за мир.

Готується до публікації ще одне звернення з боку католицьких єпископів України та Польщі, у якому ми чітко засудили темряву агресії і сказали, що щоразу, коли людина утверджує право сильного, замість утверджувати силу права, вона перебуває у темряві. Щоразу, коли людина думає, що можна когось змусити ісповідувати те, що йому накинули, вона перебуває в темряві, у тіні країни смерті, бо сіє навколо себе смерть, а не життя.

Відтак до нас приєднуються всі наші єпископи з-поза меж України. На нашу адресу скерували листи солідарності владики в Канаді, у США, наш митрополит у Бразилії. Увесь світ звертає свій погляд на Україну. 

Ми бачимо, що носієм Божого світла надії є той, хто утверджує мир, хто легітимно обороняє свою країну. Натомість той, хто поклоняється молоху війни в сучасних обставинах, досі сидить у темряві.

Тому сьогодні ми дякуємо Господу Богу Ісусові Христові, який через нас, християн, продовжує в Україні просвічувати український народ і Українську Державу. Дякуємо кожному, хто читає Боже слово і намагається в його світлі пояснювати те, як потрібно будувати, а не нищити своє життя і майбутнє. Дякуємо католицьким єпископам, які в усьому світі єднаються з нами в переживаннях, страхах, а особливо в підтримці, у пості й молитві за мир в Україні та всьому світі. Дякуємо католицьким єпископам Європи, Польщі та всім людям доброї волі, які сьогодні готові поширювати Христове світло Божої правди, які моляться за мир у цьому світі і чують слова Христа: покайтеся, бо Царство Небесне близько! Амінь. 

Христос народився! Славімо Його!

 

+ Святослав