Проповідь Блаженнішого Святослава, Отця і Глави УГКЦ, у 19-ту неділю по Зісланні Святого Духа

Проповідь Блаженнішого Святослава, Отця і Глави УГКЦ,
у 19-ту неділю по Зісланні Святого Духа

Сьогоднішнє євангельське читання є справжнім урочистим проголошенням Доброї новини про Божу любов. Цей текст - частина Нагірної проповіді Ісуса Христа, яка є начебто осердям Його науки, проголошення Євангелія.

Ми чуємо про те, що Господь Бог є той, який любить людину. Цікаво, що Христос, проголошуючи цю Добру новину про Божу любов, торкається головних способів будування людських стосунків. Він каже: "Коли ви любите тих, що вас люблять, то яка ваша заслуга?". Цими словами наче проголошує, що Господь Бог любить не тільки тих, що Його люблять. Каже: "Коли чините добро тим, що вам чинять, то яка вам заслуга?". Це означає, що Бог чинить добро не тільки тим, хто звертається з добром до Нього. Каже: "Коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію взяти, яка ваша заслуга?". Це означає, що Господь Бог нам дає, не очікуючи від нас щось назад отримати.

"Любіть ворогів ваших". Можливо, це один із таких глибоких висловів, які говорять про те, що Господь Бог нікого не вважає своїм ворогом. Він любить кожну людину як свою доньку і свого сина, не зважаючи часом на вороже ставлення самої людини до Нього. Вороже до Бога може ставитися лише той, хто Його не знає, не знає Його любові і не відчув її на собі. «Любіть ворогів ваших, добро чиніть їм і позичайте, не чекаючи назад нічого». Властиво, це є наче опис проголошення Божої любові до людини. Бог не вважає жодну людину своїм ворогом. Найвищим виявом цієї істини буде момент розп'яття Ісуса Христа, – момент, коли Христос молиться за тих, які Його розпинають і каже: "Отче, прости їм, бо не знають, що роблять". Не знають, що роблять… Людина, яка не здатна любити, – це людина, яка не знає Бога. Знати Бога – це насамперед означає відчувати, переживати Його як найвищу вічну любов. Хто не знає Бога і Його любові, сам собі штучно творить ворогів: він мусить мати ворога, щоби його ненавидіти і цим жити!

Сьогодні Христос каже нам, щоб ми так чинили, так ставилися до кожної людини, як ставиться до людини сам Господь Бог. Навіть більше, Він зауважує, що це ознака, за якою впізнають, що ми є Христові учні, якщо саме з такою любов'ю ставитимемося до інших людей.

Чи це можливо? Про яку заслугу тут ідеться? Тут не йдеться про те, що ми любимо інших, щоби за те отримати якусь вигоду. Любов неможливо оцінити ринковими відносинами – праця і винагорода. Тут ідеться про цілком інше. Заслуга, про яку говорить Господь Бог, – це здатність любити. Коли людина любить, коли віддає любов іншій людині, вона начебто росте, росте її здатність любити, щоразу більше приймати Божу любов – найбільше добро і багатство. Лише коли людина любить іншу людину, вона може зростати в любові і таким чином стає здатною ще більше отримати любові від Бога.

Заслуга того, хто любить, полягає в тому, що ми стаємо здатними щоразу більше сповнюватися Божою любов’ю, про яку сьогодні чуємо. Ми не очікуємо отримати чогось від людини саме через те, що отримуємо все в любові Господа Бога. Це означає знати Бога.

Той, хто багато знає про Бога, а не живе в тій динаміці отримання від Бога любові, а відтак ділення нею з іншим, до кінця не знає Бога.

Сьогодні Христос закликає нас пізнати глибину Божої любові, зростати в здатності щоразу більше її отримувати. А що більше ми маємо, то більше можемо віддати іншій людині.

Можливо, у такий спосіб Христос учить нас не бачити в іншій людині свого ворога, іншими словами, не вважати іншу людину за ворога як такого. І тоді ми станемо справді любити в ім'я Боже наших ворогів, тих, які до нас вороже ставляться, тому що ми від них нічого не очікуємо, а готові їм дати те, що отримали.

Ця неділя є особливою для українського суспільства. Сьогодні ми молимося за чесні і справедливі вибори до місцевих органів державної влади, які відбудуться наступної неділі. Нині в усіх церквах священники зачитують окреме звернення нашого Синоду щодо виборів. 

У чому полягає заклик Церкви? Святіший Отець Папа Франциск говорить, що суспільні лиха, які сьогодні бичують людину, полягають у тому, що сучасна людина не здатна любити, а іншого сприймає як свого ворога. Вбачає в чужинцеві, емігрантові, потребуючому когось, хто в мене щось хоче забрати. А для того щоб подолати суспільні лиха, Святіший Отець закликає звернути увагу на політику як на суспільний вияв любові. 

Кожна людина, яку Господь Бог ставить поруч із нами, є начебто Божим закликом їй послужити і її любити. Великою бідою нашого українського суспільства є те, що в нас є справді мало людей, які здатні по-справжньому любити іншого. 

Ми пригадуємо слова Блаженнішого Любомира, що сьогодні українські громадяни більше не діляться на україномовних і російськомовних, західняків і східняків, а діляться на тих, хто любить Україну і хто її не любить.

Папа Франциск говорить про політику як про вияв суспільної любові, любові до спільного блага, до батьківщини, до кожної потребуючої людини. У нашому зверненні ми просимо наших людей виконати свій громадянський обов'язок як вияв любові до Батьківщини і обирати тих, які вміють любити, які справді люблять Україну, її народ, готові послужити своїм людям, своєму народові, шукаючи спільного блага.

Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм так само. Це золоте правило, яке стосується всіх людей і яке розуміють усі: і християни, і не християни, і віруючі, і не віруючі. Отож любов Божа спонукає нас, каже апостол Павло. Усе те, що ми покликані здійснити в нашому житті як християни, повинно мотивуватися Божественною любов’ю. І тоді скаже нам Христос: «Великою буде ваша нагорода і будете синами Всевишнього».

+ Святослав