АКТУАЛЬНО

«Семінаристи iз саксофонами і трубами викликають культурний шок», – керівник оркестру

Неділя, 21 травня 2017, 21:45
При Львівській духовній семінарії діє духовий оркестр, який не лише виступає серед осіб духовного сану, але й несе музику і свою гру до львів’ян. Хоча історія духового оркестру має майже 140-літню історію. Як вдається поєднувати молитву, навчання і музику.

«Христос воскрес!» – чути спів семінаристів Львівської духовної семінарії Святого Духа. У цій капличці вони часто затримуються на молитву, розмову з Богом. У семінарії навчаються, формуються, виховуються майбутні священики. Їхній звичайний день розпочинається о 6.00-6.20 – Утреня, Літургія і навчання в Українському католицькому університеті. Кожен молодий чоловік прийшов сюди, добре обдумавши свій крок, відчувши в якийсь момент у житті покликання бути священиком. А сім років навчання у семінарії дає їм можливість переконатись у правильності свого вибору, обрати монаше життя чи створити власну родину. Брат Мар’ян – 4-й рік у духовній семінарії.

«Для мене послужив приклад мого батька, моєї родини священників, тому я вирішив навчатись у духовній семінарії. Готувався саме до такого вибору. Ще, мабуть, до кінця не розумію, чи цей мій правильний життєвий шлях, бо щодня роздумуєш над цим, щодня формуєшся», – говорить брат Мар’ян.

Історія семінарії сягає австрійських часів

Історія Львівської духовної семінарії сягає ще Австро-Угорської імперії. У 1783 році цісар Йозеф ІІ заснував у Львові Генеральну духовну семінарію. У ній навчались семінаристи з різних регіонів і навіть країн. Семінаристами у XIX столітті були священик, поет, діяч Маркіян Шашкевич, пам’ятник якому встановлений у семінарському саду, та священик, філолог Іван Вагилевич. Вони разом із Яковом Головацьким видавали альманах «Русалка Дністровая».

На основі Львівської духовної семінарії у 1929 році глава УГКЦ, митрополит Андрей Шептицький створив Богословську академію. Її ректором у 1930 році став Йосип Сліпий. І саме тут виховували і навчали священиків.

Однак у 1945 році радянська влада закрила Богословську академію, у 1946 році була ліквідована й сама УГКЦ. Тоді почалась підпільна історія церкви і життя семінарії. Молоді чоловіки таємно навчались, їх підпільно висвячували і вони провадили духовну опіку навіть у радянський. Духовна семінарія була відновлена на початку 90-х, як і Богословська академія (нині Український католицький університет). Сьогодні семінаристи з першого курсу паралельно є студентами богословського факультету Українського католицького університету.

Нині у семінарії важливо не лише давати знання вихованцям, але й розвивати їхні таланти, підтримувати захоплення літературою, музикою, щоб були всесторонньо розвиненими. «У мене музика – це хобі», – каже брат Мар’ян. І таких, як він, назбиралось 25 осіб, яких об’єднав духовий оркестр семінарії.

Увечері у каплиці звучить молитва. А знизу, з підвальних приміщень, чути марш, джаз, сучасні та народні твори. Лише четверо з музикантів у підрясниках мають початкову музичну освіту. Труби, саксофони, кларнети, туби, словом, духові музичні інструменти, більшість вперше взяла у руки рік-три тому.

«Для мене участь в оркестрі семінарії – це відпочинок між тим усім, тобто багатьма обов’язками, які покладені на нас в семінарії – молитва, щільний графік, а це є час для відпочинку, щоб розвивати своє хобі. Бог кожному дав таланти, і тут багато хто може їх реалізувати», – розповів брат Мар’ян.

Музика і духовність взаємопов’язані для семінаристів. Брат Орест жартує, що «до семінарії «грав хіба батькам на нервах». Граю на саксофоні. Так і почалось моє музичне життя. Це приносить задоволення для себе, знайомих, а ще вивчаєш ноти, музичну грамоту освоюєш», – говорить брат Орест.

140-літня історія оркестру семінаристів

Духовий оркестр при семінарії має майже 140-літню історію. Симфонічний оркестр тут був ще у 1880 році і був улюбленим колективом не лише для духовних осіб, але й містян. Майбутні священики музикували, брали активну участь у громадському житті Львова та церкви до Другої світової війни.

З 2001 році у семінарії відновили духовий оркестр, але він з різних причин припиняв свою діяльність. Лише три роки тому почалось активне життя музичного колективу. У репертуарі не лише релігійні твори, але й марші, сучасні та класичні твори, народні.

«Семінаристи з саксофонами, трубами – для людей це культурний шок. Другий шок, що це – духовий оркестр. Бо останніми роками обмаль духових оркестрів, які активно виступають. Оркестри духовних семінарій поступово цю нішу заповнюють. У репертуарі стараємось підбирати речі різних стилів. Це майбутні священики. У Польщі є багато парафіяльних духових оркестрів. Надіюсь, що коли ці молоді хлопці стануть священиками, можливо, хтось організовує при своїй парафії оркестр. Чому ні?» – каже Андріан Леськів, керівник духового оркестру семінарії.

Семінаристи мають володіти гарним голосом і слухом, вони складають іспит із літургійного співу. Однак музика, вміння володіти музичним інструментом, кажуть, – важливо для священика, адже сучасний світ робить чимало викликів, на які потрібно мати відповіді.

«Ми мусимо на ці виклики відповідати. Священика хочуть бачити не тільки як особу, яка молиться, а всебічно розвиненим. А музика дає колосальний поштовх, щоб розвиватись у культурній сфері, це дає змогу спілкуватись з культурними людьми, знайомитись із ними», – каже брат Мар’ян.

Священик має відповідати на виклики часу

У розумінні майбутніх священиків, вони своєю музикою, тим, що дарують радість іншим людям, займаються духовною працею.

«У нас є особливий період різдвяних свят, коли ми прославляємо Христа і можемо себе показати, можемо по особливому зрозуміти свою місію, яку виконуємо в оркестрі, бо можемо вповні у цей час відкрити те, про що говорить псалмопівець у книзі псалмів Святого Письма, що потрібно хвалити на арфі, інших музичних інструментах. Ми робимо свою роботу, ми знаємо, кого несемо людям, з якими намірами це робимо. Музика – це кращий варіант дійти до людей, достукатись до них. Священик має йти до людей, спілкуватись із ними, треба виходити за межі храму», – говорить брат Юрій, який має музичну освіту і заняття в духовому оркестрі приносять йому радість.

«Скільки посвяти потребують священики, скільки праці, скільки ревності, скільки науки, щоб бути для народу справжніми пастирями і батьками», – писав у своєму пастирському посланні до духовенства митрополит Андрей Шептицький.

 

Галина Терещук
www.radiosvoboda.org