Слово Блаженнішого Святослава під час урочистого проголошення Катехизму для молоді «Ми йдемо з Христом»

Високопреосвященний владико-митрополите!
Преосвященні владики!
Всечесні та всесвітліші отці!
Преподобні брати і сестри!
Дорогі катехити та молодіжні душпастирі!
Дорога наша молоде!

Слава Ісусу Христу!

Сповіщаю вам велику радість  - маємо Катехизм для молоді «Ми йдемо з Христом»! Унікальна новина для України і всього світу, зокрема для нашої молоді! Ця радість з’являється від можливості бути разом, зустрітися після довгої перерви, яка тривала понад рік, а головне - передати нашій молоді дуже важливий інструмент для проголошення Божого слова і навчання правд християнської віри.

Маю за велику честь проголосити Катехизм, над яким наша Церква працювала впродовж восьми років. Думаю, що сьогодні багато доповідачів відкриють вам таємниці написання цієї книги, опишуть її структуру.

Хотів би сьогодні згадати про ще одну подію, яка відбулася в цій залі десять років тому. Йдеться про проголошення, хтось скаже «дорослого», а хтось – великого чи складного, але точно унікального, єдиного і неповторного Катехизму УГКЦ «Христос – наша Пасха».  Чомусь саме мені випала честь звершити тоді це урочисте дійство. Тут, у стінах Львівської духовної семінарії, ми багато працювали, я був одним із членів редакційної групи, яка працювала над Катехизмом під керівництвом отця доктора Мирона Бендика. Це була унікальна і неповторна праця. Після проголошення Катехизму УГКЦ «Христос – наша Пасха» розпочався особливий час його рецепції. З того боку екрану зараз нас чує владика Петро Стасюк з Австралії, який єднається з нами за допомогою онлайн-трансляції. Він займався тоді, як тогочасний голова нашої Катехитичної комісії, популяризацією Катехизму. Пригадую, як ми разом представляли книгу в Аргентині, у парафії, у якій я свого часу був парохом, у м. Посадас провінції Місіонес. А 2012 року, коли ми зібралися на Синод та Патріарший Собор нашої Церкви в Куритибі, то провели цілу серію презентацій видання для нашої місцевої громади Бразилії. Уже тоді виникла потреба його перекладу, і сьогодні ми маємо наш Катехизм у перекладі багатьма мовами: російською, англійською, португальською, іспанською мовами. Триває робота над перекладом німецькою, польською та італійською мовами.

З нами на онлайн-зв’язку перебуває також сестра Луїза Цюпа, яку ми називали «мамою  Катехизму».

Зустрічаючись у різних місцях перебування нашої Церкви в багатьох країнах та на різних континентах, ми побачили потребу працювати над іншими Катехизмами. Бо те, що ми спромоглися, як зріла, помісна і водночас глобальна Церква, мати свій Катехизм, не означає, що треба сісти і скласти руки. Пригадуєте, як колись казав Блаженніший Любомир, що він собі ще не вимурував печі, на якій можна було б сісти і спокійно відпочивати? Тоді наша молодь у різних куточках Церкви почала просити окремого Катехизму для себе.

Написання Катехизму для молоді становить, можливо, більший виклик, ніж написання «дорослого» Катехизму, бо треба використати особливий літературний жанр. Пригадую, що ми запросили з Конгрегації доктрини віри експерта, який розповідав нам, чим відрізняється Катехизм від інших видів видань. Це не підручник з богослов’я, не якийсь тимчасовий текст і не авторська наукова стаття. Катехизм – це ісповідь віри Церкви. Його автором є Церква, не окремий письменник чи богослов. Проте цей катехитичний текст повинен мати свого адресата.

Коли ми почали шукати нового способу промовити новим катехитичним текстом, тоді почалася копітка праця, яка тривала вісім років. Їй передував великий і серйозний етап слухання молоді, адже, щоб скерувати специфічний текст до адресата, останнього треба почути і зрозуміти.

Ви добре знаєте, що молодіжна культура мінлива. Той, хто ще вчора вважався молодим, сьогодні вже не розуміє мови, якою розмовляє сучасна молодь, культури есемесу, твітера чи тік-току. Існує новий спосіб дешифрувати звичні фрази зрозумілою для молоді мовою.

Момент слухання і спосіб комунікації з молоддю був побудований на цілій серії зустрічей. Довкола прощ до Зарваниці для мене, як Глави Церкви, витворилася окрема дорога спілкування з молодими людьми, яка називається «Мудра молодь запитує».

Щороку наша Комісія у справах молоді створює можливість молодим людям ставити запитання. Ми шукали різні способи, як відповідати на ці запитання, навіть якщо багато з них не були озвучені чи на них не вдалося відповісти під час зустрічей. Зокрема, випустили компакт-диск із запитаннями та відповідями, хоч він теж став витвором для динозаврів, бо сучасна молодь вже не має комп’ютерів із CD-ROM. Загалом ми зібрали і впорядкували близько тисячі запитань молоді. Таким чином упродовж усього часу в найрізноманітніший спосіб ми намагалися вибудувати дорогу спілкування з нашою молоддю і дуже уважно її слухати. Це слугувало стартовим матеріалом для того, щоб можна було належним чином підготувати катехитичний текст, адресований молодим людям.

Для того щоб створити групу для написання Катехизму, рішенням нашого Синоду ми зібрали дві комісії – Катехитичну та Молодіжну. Я особисто брав участь у перших зустрічах. Це був дуже цікавий досвід, бо зустрілися два різні полюси нашої Церкви. Катехитична і Молодіжна комісії – це як холодне і тепле. Треба було пильнувати, щоб результат не став літеплим. Катехитична комісія дбала про доктринальну коректність тексту. «Батьки» великого Катехизму дуже переживали, щоб жодна кома, жодна йота не зникла зі скарбу віри. Вони мали мандат на це особливе завдання. Адже Катехизм – це текст, який має передавати істинну апостольську віру нашої Церкви. Один із елементів істинності Катехизму – це його цілісність. Бо ж не все те, що написано у членах «Символу віру», цікавить сучасну молодь. Дехто вважає, що деякі його елементи призначені для бабусь і дідусів, які готуються до смерті («Чаю воскресенія мертвих. І жизні будущаго віка. Амінь»). Молодь хоче цей вік, світ завойовувати, змінювати, перебудовувати. Тому Катехитична комісія мусила дбати про те, щоб Катехизм передав цілісно та інтегрально віру нашої Церкви, навіть ті теми, які молодь відкриє для себе згодом.

 Молодіжна комісія хотіла, щоб цей Катехизм був молодіжним за стилем і способом викладу. Це стосувалося також ілюстративного матеріалу (малюнків і фотографій) та обсягу. Катехизм мав бути таким, що спонукає молоду людину взяти книгу до рук, а потім понести зі собою, а не поставити на поличку, щоб вона припадала порохом. Дискусія дала дуже цікавий плід. Думаю, що нам все-таки вдалося, з одного боку, цілісно і правдиво, істинно, «православно», викласти у повноті віру нашої Церкви, а з іншого - знайти спосіб молодіжної комунікації з адресатом.

Катехизм має цікавий спосіб викладу матеріалу. Він має вигляд путівника мандрівника. Коли хтось пускається в туристичну поїздку, купує путівник, щоб, прибувши до якоїсь країни чи міста, знати, з чого починати екскурсію та мати компетентного гіда. Правда, сьогодні путівником не завжди є книжка, і ми розуміємо, що наш Катехизм швидко матиме онлайн-формат і буде доступним у ваших смартфонах.

Ми знайшли спосіб, як побудувати подорож і передати живу віру, у Христовому Євангелії, зокрема у фрагменті подорожі Христа зі своїми учнями до Емаусу. Пригадуєте, як Ісус Христос спочатку інкогніто подорожував зі своїми розчарованими, похнюпленими учнями до Емаусу? Він почав спільну подорож із того, що особисто поцікавився, про що ці учні розмовляють, що їм болить, що для них є важливим саме сьогодні. З цієї євангельської історії і розпочинається цей наш Катехизм. Учні Христа вирушили в дорогу з думкою, що все пропало, їхня надія не справдилася, бо Учитель помер. Однак у цій дорозі вони не були самотні, Спаситель ішов поруч із ними і особисто до них говорив. Потім вони згадували про це слово Господнє і казали один до одного: «Чи не палало наше серце, коли Він пояснював нам Писання?».

Саме в такий спосіб Церква-мати, яка є тілом воскреслого Спасителя, хоче сьогодні стати поруч із кожною молодою людиною – дівчиною і хлопцем наших часів, щоб подорожувати разом дорогами сучасного життя.

Укладаючи текст, ми орієнтувалися на  мандрівників із різних куточків Церкви, бо по-одному дивитиметься на світ молода людина з княжого Львова, цілком по-іншому – хлопець чи дівчина з Луганська, Казахстану або Бразилії, а ще по-іншому – людина неукраїнського походження. Проте саме через свідчення і воплочення Божого слова в історії нашої Української Греко-Католицької Церкви вони відчують, що Господь сьогодні до них особисто промовляє і дихає на них Духом Святим. Тому ми мусили брати до уваги смаки різних паломників. Головне, запросити їх іти разом. Тому перше слово Катехизму – «ми», не «я», «ти», «він», «вона». Ми, як Божий народ і Христова Церква, не сидимо, не спимо, а йдемо разом із Христом.

Якщо молода людина зуміє розпочати свій життєвий шлях і усвідомить, що вона, як християнин, не самотня, а є членом спільноти, складає глобальне і вселенське «ми», а серед усіх трагедій, катаклізмів, пандемій, страхів сучасного світу йде за руку із самим Богом, то її подорож буде мати цілком інший вигляд. Вона зрозуміє, що таку дорогу варто пройти, а життя варте того, щоб його прожити.

Кожен туристичний путівник містить інформацію про певні місця. Саме тому ми побудували дорогу в ньому довкола чотирьох храмів – символів та етапів розвитку Київської Церкви: Софії Київської, собору Святого Юра у Львові, собору Святої Софії в Римі та собору Воскресіння Христового в Києві.

Ця книга побудована у форматі діалогу, у якому мудрі молоді люди питають, а отець Андрій відповідає на їхні запитання. Однак, властиво, тим, хто говорить, є сам Христос, а отець Андрій символізує апостола Андрія Первозваного – першого апостола, який побачив Божу славу на київських землях, а відтак через дорогу життя нашої Церкви і сьогодні проповідує Боже слово у нашій Церкві.

Як ви знаєте, Катехизм «Христос – наша Пасха» складається із трьох частин: «У що ми віримо?», «Як ми молимося?», «Як ми живемо?». Катехизм для молоді є подібним, він теж складається із трьох частин: «Як ми віримо?», «Як ми надіємося?»  і «Як ми любимо?». Маємо справді особливий дар благодаті Святого Духа, плід багатьох, часом гострих, дискусій, але фахової, справжньої праці.

Я б сьогодні допустив важкий гріх (перед ним перестерігав покійний отець доктор Іван Музичка, коли переглядав структуру великого Катехизму – «peсcatum omisionis», що означає «гріх занедбання»), якби із вдячністю не згадав сьогодні про працю цим Катехизмом Богословського відділу нашої Патріаршої курії і його очільника владику Ярослава Приріза. Богословський відділ – це своєрідна наша «конгрегація доктрини віри», яка дуже прискіпливо дивилася на текст. Була навіть дискусія про те, чи можна вважати такий текст Катехизмом, і пропозиція, щоб назвати його катехитичним посібником для молоді від імені Патріаршої катехитичної комісії. Богословський відділ подав багато зауваг, але на рівні Синоду Єпископів ми відчули, що молодь очікує і потребує Катехизму, якого ми обіцяли. Упродовж останніх років тривала важка праця, щоб справді цей текст, відповідно до серйозності питань і фаховості відповідей, можна було б назвати словом «Катехизм».

Сьогодні я вітаю вас з тим, що така книга в нас з’явилася. Очевидно, що цей текст Катехизму для молоді «Ми йдемо з Христом» не є вичерпним викладом віри, молитви та морально-аскетичних засад християнського життя. Його слід вважати вступом до Катехизму «Христос – наша Пасха» як його своєрідний компендіум. Мета Катехизму «Ми йдемо з Христом» – завести молоду людину на дорогу пізнання Бога та Його богоодкровенних істин, шляху, який не має кінця! Але якби наша сучасна молодь знала хоча б все те, що викладено в цій книзі, то вже було б добре.

Перед тим як підготувати до оприлюднення останню редакцію цього Катехизму для молоді, ми передали його проєкт нашим владикам, щоб вони презентували його у своїх єпархіях і читали його разом зі своїми катехитами та молоддю, а також щоб вносили свої поправки та подавали пропозиції. Коли вже настав момент подавати цей текст на  розгляд і затвердження Синоду, почалася пандемія і наш Синод не міг зустрітися. Не знаю, можливо, це був Божий задум, щоб ми вчилися, як це робить наша молодь, і почали синодальну працю онлайн. Відтак наш Катехизм був потверджений відповідно до всіх канонічних вимог, які сьогодні нам подає Апостольська столиця для синодального діяння і праці, на онлайн-засіданні Синоду Єпископів УГКЦ.

Тож цей плід такої різнопланової, багаторівневої та глобальної загальноцерковної восьмирічної праці нашої Церкви, як її особливої уваги до молоді, сьогодні у ваших руках! Із цієї подією щиро, з великою радістю і від усього серця вас вітаю!

+ СВЯТОСЛАВ

Львівська духовна семінарія Святого Духа, 28 червня 2021 р. Б.