АКТУАЛЬНО

«Свідчити любов і турботу Церкви»: інтерв’ю з генеральним секретарем «Карітас Інтернаціоналіс»

Субота, 13 листопада 2021, 17:28
14 листопада Католицька Церква відзначає день особливої уваги до потребуючих людей – Всесвітній день бідних. Для служіння їм уже понад сто років працює спеціальна структура, через яку Церква реалізує своє соціальне служіння, – «Карітас Інтернаціоналіс», яка має свої організації в усьому світі.

«Живе телебачення» публікує інтерв’ю з генеральним секретарем «Карітас Інтернаціоналіс» Алоїзіусом Джоном, який у серпні 2021 року відвідав Україну. У розмові з о. Тарасом Жеплінським у студії «Живого телебачення» поважний гість з Ватикану розповідає про те, чому Церква займається соціальним служінням, про мережу Карітас у світі та «Карітас України», а також ділиться, чим особисто для нього є таке служіння.

– Пане Алоїзіусе, слава Ісусу Христу! Як знаємо, головною місією Католицької Церкви є проповідування Євангелія. Разом з тим, Католицька Церква активно діє у сфері соціального служіння…

– Так, місія «Карітас Інтернаціоналіс» є місією Церкви. За словами Папи Бенедикта XVI, Церква має потрійну місію: це Євхаристія, поширення Слова Божого і дияконія.

«Карітас Інтернаціоналіс» має завдання – чи, радше, місію – установити дияконію, яка є проявом любові і опіки Церкви. Це – частина місії євангелізації, оскільки немає любові лише у слові, любов повинна бути й дією. Власне, Карітас, будучи соціальним знаряддям Церкви, покликаний втілити в життя те, про що говорить Церква. Це – слово Боже, втілене у щоденному житті через різноманітну діяльність: порятунок життя, забезпечення їжею голодних і створення для людей гідних умов життя.

– Розкажіть детальніше, що таке «Карітас Інтернаціоналіс».

– «Карітас Інтернаціоналіс» – це широка мережа солідарності, соціальний рушій Католицької Церкви, покликаний щоденно втілювати Слово Любові, яке проповідується у Церкві. Карітас – це організація, яка складається з 162 католицьких організацій, які діють по всьому світу. Де є Церква – там є і Карітас. Карітас – інструмент милосердя Церкви, уповноважений здійснювати її місію благодійності.

Карітас заснований як соціальна міжнародна організація, яка не належить до неурядових організацій. Це організація для служіння Церкви. Місією Карітасу, як казав Ісус Христос, є любити ближнього і ділитися з ним тим, що маєш. Це те, у чому полягає діяльність Карітасу, – заохочувати людей ділитися з тими, хто в потребі, піклуватися про них. Завдання Карітасу – жити, дієво втілюючи блаженства, виконуючи значну соціальну роботу; його метою є зробити так, щоб голос бідних був почутий. Для цього Карітас підтримує зв’язки з ООН, з неурядовими організаціями та громадськими спільнотами, які також займаються соціальною роботою.

– Як конкретно втілюється соціальне вчення Католицької Церкви через Карітас, який діє на всіх континентах і, як знаємо, присутній у 200 країнах світу?

– Сенсом католицького соціального служіння є служіння гідності людини. Церква ділиться любов’ю і опікується життям найбідніших, тих, кому більше немає на кого сподіватися. Таке служіння заохочує нас жити християнським життям у дуже конкретний спосіб.

Візьмімо, до прикладу, Україну. Люди страждають через війну, пандемію, нестачу найнеобхіднішого. Питанням для Карітасу є те, як надати людині підтримку, підтримавши її людську гідність. Робота Карітасу полягає у формуванні солідарності відповідно до соціального вчення Церкви. Папа Бенедикт XVI казав: «Ви не можете сказати, що були учасниками Меси (Літургії), і тому все добре. Ви повинні втілювати це в дію». Саме це і робить Карітас – втілює слово Боже в дію, надає допомогу людям.

Йдеться не лише про матеріальну допомогу. Мова йде про любов і турботу, яку Христос проявляв до найбільш нужденних. Іншими словами, це означає перебувати в дусі доброго самарянина, у дусі Лазаря. Саме це є питанням Карітасу – нести любов і турботу найбіднішим, це сутність соціального вчення Церкви і поширення Євангелія в щоденному житті. Сьогодні є багато програм, які діють у всьому світі.

– Ви згадали про солідарність: як Католицькій Церкві через діяльність Карітасу вдається будувати цю солідарність у суспільствах з дуже великою різницею між багатими і бідними?

– Природним покликанням людини є піклуватися один про одного. Ми повинні жити як люди, жити у солідарності, жити разом, ділитися тим, що маємо. Але сучасний світ став дуже індивідуалістичний. Ви маєте рацію, поділ між багатими і бідними існує. Робота Карітасу полягає в тому, щоб бути аніматором солідарності, і саме тут соціальне вчення Церкви стає дороговказом. Так через благодійність ми здатні охопити найубогіших.

Кожен осередок Карітасу – зокрема, у Франції, звідки я родом, – може об’єднати людей, якщо, наприклад, за три години від вашого дому є ті, хто потребує допомоги. Як ми можемо побудувати солідарність стосовно них? У дусі «Fratelli tutti» («Усі браття»), формуючи спільноти людей, здатних ділитися тим, що мають, які разом співпереживають, як люди спільноти, як люди одного духу. Робота Карітасу полягає в оживленні та сприянні благодійності і, як каже Папа Франциск, «нам потрібно глобалізувати солідарність». Це саме те, що Карітас намагається робити.

– Ви є генеральним секретарем «Карітас Інтернаціоналіс» з 2019 року, але ваша праця в Карітасі розпочалася ще у 1983 році. За цей час ви відвідали понад 60 країн, а цього року – також і Україну. Яка мета вашого візиту в нашу країну?

– Це мої другі відвідини України. Після першого візиту в мене залишилися дуже гарні враження про вашу країну і людей. Цього разу я приїхав до «Карітас України», щоб спільно роздумати над стратегічними планами до 2030 року. Власне, мета мого візиту полягає у спільному обговоренні із президентом «Карітас України», який є членом урядової структури у «Карітас Інтернаціоналіс», що можна зробити в рамках благодійності і роботи самого Карітасу в найближчі роки. Ця діяльність повинна адаптуватися до змін: суспільство в Україні вже не те, яким було 30 років тому. Україна розвивається інколи не завдяки, а всупереч тиску обставин.

Карітас намагається показати, що суспільство є стійким, і це те, що я віднайшов для себе в людях тут, в Україні: люди стійкі, вони усміхаються. І це свідчить про те, що надія є. Я віднайшов для себе країну надії всупереч усім проблемам, які тут є. Моя робота тут також полягає в плануванні стратегій до 2030 року, і я отримав багато ідей.

Моє перше враження як генерального секретаря «Карітас Інтернаціоналіс» було таким, що Карітас працює тут всупереч похмурій зовнішній політиці, яка втручається у внутрішню політику держави, щоб дегуманізувати суспільство. Карітас є тим світлом у темряві, яке намагається вивести людей з відчаю, даючи свідчення, що людина заслуговує найкращого, заслуговує безумовної любові. Я віднайшов для себе Карітас як інструмент живого діалогу, який приводить людей до екуменізму, єднає їх у спільноти любові. Це те, що я пізнав у «Карітас України». Як генеральний секретар, я пишаюсь цим Карітасом, який, всупереч важкій ситуації, спроможний знову і знову свідчити любов і турботу Церкви.

– Віднедавна «Карітас України» має нового президента. Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав призначив на цю посаду пані Тетяну Ставничу. Як би ви охарактеризувати співпрацю «Карітас Інтернаціоналіс» з «Карітас України» на даний час і які плани маєте на найближче майбутнє? Чи знаєте ви новообраного президента особисто?

– Відразу по приїзді я зустрівся і колишнім президентом «Карітас України» Андрієм Васьковичем і з його наступницею Тетяною Ставничою. Ми мали кілька розмов і обговорень, зокрема щодо соціально-пасторальної роботи. Одне з питань, яке ми порушили доволі спонтанно, стосувалося посилення участі волонтерів. Можливо, у Карітасі ми і не володіємо значними фінансовими ресурсами, але маємо найголовніший ресурс – присвяту людей, які готові служити. Саме в цьому питанні пані Тетяна звернулася до досвіду «Карітас Інтернаціоналіс» як до широкої мережі солідарності. Питання полягало в тому, як можна отримати допомогу від інших осередків Карітасу. Розглядаючи майбутні перспективи співпраці з «Карітас України», я бачу багато можливостей з боку Конфедерації.

Ще одне питання, яке ми обговорили: як  «Карітас України» може розширити свої ресурси, щоб Конфедерація могла скористати з них? До прикладу, «Карітас України» є повністю залучений до процесу реакції на надзвичайні ситуації, особливо коли мова йде про стихійні лиха. Питання полягає в тому, як цей досвід донести до інших осередків Карітасу? Наприклад, у Сирії, де існує така ж проблема, вони шукають рішень.

Також ми обговорили проблему нестачі питної води. Проблема полягає в тому як ми доносимо питання такої несправедливості, як ми про це свідчимо? Мова йде не лише про те, щоб оголосити про проблемну ситуацію, а, радше, як ми про це свідчимо, як реагуємо і що робимо? Коли людям стає відомо про страждання і біду інших, люди стають більш солідарними, змінюються їх серця. У притчі про доброго самарянина двоє людей проминають пораненого –натомість сам самарянин чинить навпаки. Ми намагаємось робити так само, Карітас у цьому схожий до того самарянина.

Отже, це все – великий проект, як виводити «Карітас України» на зв’язок з іншими осередками Карітасу. Це – взаємне навчання. Одним із багатств нашої Конфедерації є відносини між її учасниками, ділення ресурсами і взаємне навчання один від одного через служіння і працю. Я б сказав, що це – один із найосновніших активів Конфедерації.

– Після вашого візиту, що світ мав би дізнатися про Україну?

– Це цікаве запитання. Найперше, люди живуть у несправедливості. З одного боку, це війна, з іншого – економічна криза. Все призвело до того, що люди живуть в дуже важких умовах. По-третє, люди в Україні витривалі і терплячі. Отже, як нам відкрити очі міжнародної громади і засвідчити, що люди тут є стійкими і хочуть вирватись з тенет убогості? Як нам допомогти їм? Чи ми єднаємось з ними? Це ті питання, які повинні бути винесені на політичний рівень сьогодні.

– З іншого боку, що Україна може дати світові і як може долучитися до місії милосердя, діяльності соціального служіння всієї Католицької Церкви?

– Найперше, мушу сказати, що я тут лише декілька днів і можу бути недостатньо обізнаним. Але обговорення, яке ми мали, було достатньо інтенсивним.

Україна може передати світову цей квест, естафету в пошуку гідності людини. По-друге, у ході розмови з Церквою в Україні і з «Карітас України» я побачив Україну як символ надії. Незважаючи на те, що теперішня ситуація пригнічує, надія є. І це те, що справді допомагає протистояти у важкій ситуації. По-третє, ситуація в Україні може стати засобом для навернення сердець та умів. Думаю, Україна може кинути цей виклик, виходячи з власного досвіду. Тобто, є певні речі, які Українська Церква і «Карітас України» може винести назовні, тим самим поділившись уроками витривалості і надії.

– Пандемія коронавірусу продовжується, і ми не знаємо, коли вона припиниться. Але відомо про співпрацю «Карітас Інтернаціоналіс» і «Карітас України». Розкажіть детальніше про те, як «Карітас Інтернаціоналіс» співпрацював з українським Карітасом під час пандемії?

– Коли у березні 2020-го у світі почалася пандемія і карантин, Святіший Отець Франциск скликав Дикастерію і запросив «Карітас Інтернаціоналіс» на особисту зустріч, щоб доручити місію подати знак надії і засвідчити участь Церкви у цьому діалозі у момент потреби. Згідно з цим проханням, висловленим Святішим Отцем, і місією, яка була нам доручена, ми розпочали створення фонду під назвою «Фонд відповіді на COVID-19». Разом з фондом ми розпочали невеликі проєкти із залученням членів організації, що стали символом свідчення Вселенської Церкви. Таким чином, ми надали «Карітас України» символічну суму коштів, яка допомагає «Карітас України» проводити певну діяльність на протидію хворобі. У «Карітас України» є методологія втілення цієї програми, і вони можуть пишатись тим, що зробили. І ми також пишаємося тим, що було зроблено. Ми розповіли Святішому Отцю про те, що все це було зроблено з відданістю, і люди були захищені від пандемії.

– Було б цікаво почути, чим для вас особисто є участь у соціальному служінні Католицької Церкви, адже ви понад сорок років свого життя присвятили цій сфері…

– Це дуже особисте запитання. Я бачу три речі за цих сорок років. Найперше, я відчув себе частиною спільноти людей – спільноти, де кожен потребує любові і опіки, потребує жити Євангелієм. Тому справа Карітасу, справа благодійності допомагає мені жити за Євангелієм щодня. По-друге, я вивчив з цього досвіду, чим є надія, що означає надіятися. Не лише тому, що я сам можу щось зробити, а тому, що знаю, що є хтось, хто турбується про нас усіх. І це справді збагачує мою віру, бо я розумію, наскільки безпорадний без Нього. І це допомагає мені рухатися. І третім чинником є навернення, внутрішня переміна. Нам усім сьогодні потрібна ця внутрішня переміна. Дуже легко загубитися у величезному світі, повному гарних речей, і де ти маєш засоби дати щось іншим. Для мене це діє як постійне нагадування, що ти належиш до спільноти людей з певними переживаннями і стражданнями. І більшість людей страждає. До прикладу, одна людина зі ста у світі є вакцинованою. Моє найбільше занепокоєння і запитання, яким я задаюсь сьогодні є: як ми збираємося вакцинувати інших 99? Якщо їх не вакцинувати, ми повернемось до тієї ж проблеми. Як ми це зробимо і як засвідчимо? Як винести це питання на порядок денний?

Ось ці три фактори, які я згадав, приводять мене до роздумів. Вони складають моє життя, мою позицію, сприйняття суспільства, в якому я живу, дарують мені цінності. Карітас був засобом для моєї внутрішньої переміни.

– І наостанок: маєте чудову нагоду звернутися до працівників «Карітас України». Що б ви їм сказали і побажали?

– Те, що я сьогодні почув від працівників «Карітас України», було надзвичайним. Ви виконуєте приголомшливу роботу. Ви можете свідчити і ви повні ресурсу для цього. І тому питання до вас: як можете ділитися цим своїм ресурсом, надати його тим, хто потребує вашої допомоги і здатності працювати? Дякую вам за добру працю і від імені Конфедерації я б хотів сказати «браво» і привітати вас!

Розмовляв о. Тарас Жеплінський,
переклад з англійської: Анастасія Колосовська

ПУБЛІКАЦІЇ

Проповідь Блаженнішого Святослава у 23-тю неділю після Зіслання Святого Духа29 листопада

Бути досконалим образом Божим, подібним до оригіналу, означає відтворювати, віддзеркалювати той оригінал Бога у своєму житті. Іншими...

АНОНСИ