«Свідчити Христову любов та надію»: отець Роман Гридковець про своє служіння в укриттях Чернігова

Підвал – перша парафія молодого священника, у якій він є поруч з людьми

Підтримувати людей в бомбосховищах своєю присутністю, запрошувати до спільної молитви, розповідати історії дітям, слухати й розраджувати тих, чиє серце переповнене гіркотою від пережитого болю – саме в цьому вбачав свою місію молодий греко-католицький священник Роман Гридковець, для якого укриття стали його першою «парафією».

В інтерв’ю він розповів про початок свого служіння в Чернігові, куди його скерували для того, щоб заснувати нову греко-католицьку громаду. «Першої ночі, перебуваючи в підвалі з людьми, – пригадує отець Роман, – я не дуже розумів, як конкретно можу їм допомогти, але потім, коли познайомився з людьми, то почав пропонувати їм помолитися разом».

«Я приїхав будувати церкву, шукати землю і будувати парафію. Парафіян не мав, тому почав ходити по підвалах, де переховувалися люди. Був у підряснику, мав зі собою Святе Письмо, щоб могти духовно послужити», – розповідає священник.

Місцева традиція – історія від священника перед сном

«Зараз людей майже вже нема в підвалах. Тут залишаються лише ті, кому розбомбили дім. Проте ввечері люди сходяться до укриття, що послухати перед сном історію від молодого священника. Це вже місцева традиція, а після цього йдуть додому спати», – каже молодий душпастир.

Гуманітарна допомога та інфраструктурний колапс

За словами о. Романа, гуманітарна допомога в місто приходить, тому їсти є що. «Хоча був період, коли важко було знайти хліб, – каже він. – Людей від голоду рятували запаси, якими ділилися між собою. Проте в місті виникла проблема з інфраструктурою: довший час не було води, світла, газу, зникло тепло».

Молитися не про помсту, а за звільнення від зла

Так вчить священник молитися людей, яких охопив гнів і ненависть через жорстокість, насильство і несправедливість війни.

«Люди починають  з ненавистю ставитися до своєї родини, яка підтримує росію. Їм важливо виговоритися, а потім як священник намагаюся їх гнів скерувати в таке русло, щоб остаточно від нього звільнитися. Тому ми молимося не про помсту, а за звільнення від зла», – каже о. Роман.

Важливим аспектом свого служіння о. Роман Гридковець, який недавно отримав ієрейські свячення, вважає підтримку інших священників, а зокрема отців редемптористів міста Чернігова.

Місія Церкви – свідчити Христову любов та спасіння

Також свідчити Божу любов, яка  є не чимось абстрактним, а є любов’ю до конкретних людей, до своєї Батьківщини; допомогти людині зрозуміти, що існує Той, хто її врятував і відкупив. На цьому наголошує отець Роман, відповідаючи на запитання про те, якою є місія Церкви в цей час війни. «Допомогти людині зрозуміти, що навіть якщо її тіло помре, є Той, хто врятував душу, яка є безсмертною. Донести людям, що ми вже є спасенні, відкуплені Христом. Це величезна місія, незалежно від того, чи це мирні, чи воєнні часи», – вважає він.

«Як жінки прийшли і побачили порожній гріб, так само і ми побачимо порожні підвали, бо Христос воскрес і ми разом з ним. У неділю вранці Христові учні зайшли до гробу, у якому поклали Його тіло, та побачили його порожнім. Так само і підвали та бомбосховища українських міст одного дня також будуть порожніми, бо Христос воскрес і для нас також настане воскресіння», – переконаний о. Роман Гридковець.

Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами VaticanNews