АКТУАЛЬНО

У наріжний камінь парафії Святого Йосифа Обручника в Чикаго закладено вугілля з Донбасу і камінь з Дніпра

П'ятниця, 29 травня 2020, 13:18
Парафія Святого Йосифа Обручника УГКЦ у Чикаго налічує майже тисячу родин, а все починалося у 1956 році з невеличкого приміщення під куполом… Про це – у фільмі «Живого телебачення».

Основною цінністю парафії її вірні вважають відчуття свободи, яке тут панує.

Андрій і Мотря Дубак:

– Кожна людина почувається тут свобідною, чи за юліанським календарем святкує, чи за григоріанським. Хочете на колінах бути – можна, хочете стояти під час Служби – можна. Ніхто нічого не боронить.

Якщо парафія УГКЦ за кордоном, то це також обов’язково і культурний український осередок.

– Свій до свого по своє, – кажуть у парафії.

Марко Крутяк, регент, булавний СУМу:

– Ми займаємося вихованням дітей у християнсько-патріотичному дусі. Праця з молоддю, служба Богові, служба людям – це все поєднується.

Василина, співає в хорі:

– Я належу до сестринства Покрови Пресвятої Богородиці. Парафія мені дуже сподобалася тим, що тут є багато всього. Театр, школа і різні гуртки для дітей.

Парохом для парафії Святого Йосифа Обручника є отець Микола Бурядник. Він вважає великим Божим благословенням таку велику кількість парафіян.

Громаду було засновано в далекому 1956 році. Першим парохом і організатором спільноти був о. Йосиф Шарій.

– У той час було багато мішаних шлюбів, – розповідає священник, – тому була потреба, аби Літургії відбувалися двома мовами – українською та англійською.

13 квітня 1958 року відбулося освячення землі і розпочалося будівництво церкви з центром релігійно-громадського життя. Але це був звичайний будинок з банею і залою у підвалі для зустрічей.

Парафія росла і збільшувалася. Тим часом йшов пошук місця, де б можна було збудувати величніший храм Святого Йосифа Обручника. Таке місце знайшлося і громада збудувала вражаючий храм. Архітектурна будівля цього храму є унікальною. Виконана в модерному стилі, що поєднує бетон і багато скла, за рахунок чого всередині церкви є багато природного світла. Храм виглядає дуже просторим.

Цікавим є той факт, розповідає священик, що в наріжний камінь цього храму було закладено кам'яне вугілля з Донбасу і камінь з річки Дніпро. Це те, що люди привезли з собою з України і що їх поєднувало з їхньою батьківщиною у такий фізичний і, очевидно, у духовний спосіб.

– Частина парафіян – це люди, які збудували цю церкву. Це так звані наші піонери, які зібралися, молилися і тяжко працювали, аби збудувати цей храм і сформувати цю спільноту.

Параскева Дуда є парафіянкою з 1964 року:

– Я тоді працювала за 68 центів. Усі чекали на ті центи, коли принесемо додому, щоби оплатити помешкання, школу, а що лишалося, то на церкву. Ми були тоді як родина. Як родина в Україні на селі. Ми все разом святкували…

З часом для пані Параскеви все стало іншим:

– Я так дивлюся, що мало кого зі знайомих можна зустріти. Тепер я живу наче в іншому світі. Бо всі вже майже на цвинтарі, але вони є в моєму серці.

Проте старші парафіяни радіють, що вони заклали гідний наріжний камінь для майбутніх поколінь.

Андрій і Мотря Дубак:

– Тепер є багато молодих. Храм заповнений дітьми і є що робити. Є танці, театр, школа по суботах.

Школа українознавства імені митрополита Андрея Шептицького нараховує понад 280 дітей. Вони вивчають мову, культуру. Вивчають українську літературу, географію. Також є уроки катехизму.

У школі також діє дитячий хор "Надія". Керівниця хору Ольга Допюк розповідає, що хор існує всього кілька років. Починався він із 3-4 дітей, а зараз у ньому співає уже 50 учнів. У репертуарі – вертеп, гаївки...

При парафії також активно розвивається танцювальна школа "Вишиванка". Учителька танців Оксана Федьків розповідає, що діти вчать різні танці, як-от гуцулку, гопак...

Мета танців – прищепити любов до української культури.

А ще тут є Школа бойового гопака імені Івана Нечая.

Керівник Школи Андрій Качала поділився, що він спершу займався з дітьми в лісі, а потім священник їх запросив тренуватися при парафії і надав приміщення для занять.

Але фінансову підтримку забезпечують у парафії дорослі організації, такі як сестринство Пресвятої Богородиці, які є промоутером усіх святкувань на парафії.

– Завдяки їхній важкій допомозі і важкій праці ми маємо можливість збирати пошти на відновлення храму, на підтримку наших ініціатив...

– Ми робимо обіди на Різдво, на різні свята, – каже пані Галина Маслова, активна учасниця сестринства. – Готуємо різні страви для молодих, які не вміють готувати. На Великдень печемо паски. Печемо і маленькі, і великі, які хочете.

Парафія проводить щороку масштабний фестиваль під назвою "Uktober Fest". Фестиваль збирає близько десяти тисяч людей.

Уся організація фестивалю лягає на волонтерів парафії. Участь в організації беруть близько 150 волонтерів.

– Частину грошей, які заробляємо, передаємо у Фонд захисту героїв, – каже отець Микола.

– Ця велика кількість вірних, які приходять до нас, – це великий дар Божий. Але разом з тим це і велика відповідальність.

– Україна починається з кожного з вас, – наголошує священник юним парафіянам.

– Як любить повторювати Блаженніший Святослав, ми є Церквою, яка не обмежена своїми кордонами. Ми маємо дар, яким потрібно ділитися, тому ми відкриті для всіх у парафії, ми всіх приймаємо і всіх ласкаво запрошуємо бути разом на славу Божу для майбутніх поколінь.

Департамент інформації УГКЦ


ПУБЛІКАЦІЇ

Спільна молитва: у чому її сила?04 липня

У восьмому випуску проєкту "Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе" Глава Церкви продовжив розважати над способом молитви. Цього...

АНОНСИ