«Єднаймося у служінні ближньому і своїй Батьківщині – і це буде наш справжній, дуже добрий піст», – Глава УГКЦ

Гідне переживання цього часу – у захисті України, у допомозі й підтримці тих, кого війна вигнала зі своїх домівок, саме по собі є долученням до Великоднього посту як підготовки до Христового Воскресіння. Цей час може і повинен стати часом для духовного оздоровлення і оновлення, відкривання нових джерел духовної сили в собі у спілкуванні з Богом, які дає ці сили, нове розуміння і бачення людського життя.     

«Це питання справді стосується основ християнської аскетики і розуміння того, як нам потрібно переживати час Великого посту, – каже Блаженніший. – Християнська духовність, зокрема, духовність християнського Сходу – Православних Церков, нашої Греко-Католицької Церкви – завжди має терапевтичний характер. Це означає, що сам спосіб переживання духовного посту означає, що найперше нам потрібно пізнати самих себе, пізнати свої вади, свої слабкості, але також і свої сильні сторони. І час Великого посту є добрим часом для духовного оздоровлення, тобто звільнення від наших духовних хвороб».

«Цей час вимагає бути справжніми»

Як переживати цей час правильно, якщо доречно вжити це слово? Чи є якісь особливі духовні практики посту, які могли б підтримати саме зараз, у час війни? «Правильність», як підкреслює Блаженніший Святослав, річ відносна і дуже індивідуальна, проте є критерій, який її визначає – і це справжність. Справжність відчуттів, дій, емоцій, ставлення до того, що відбувається, тощо.

«Як добрий лікар не може прописати хворому лікування, не зробивши перед тим дослідження, так само й щоб правильно побудувати духовний шлях Великого посту, найперше потрібно зі своїм духівником провести духовне осмислення власного гріховного стану. І ви знаєте, як на диво, час війни швидше помагає, а не перешкоджає такому духовному осмисленню, – каже Блаженніший. – Подивіться: у таких екстремальних обставинах завжди до кінця відкривається, хто є хто. Бо ці обставини не дають можливості заховатися за якоюсь маскою, не дають можливості вдавати праведного, якщо ти є звичайним грішником. Тобто цей час вимагає від тебе бути справжнім. І навіть наші спонтанні відповіді на драматичні обставини показують, що там накопичилося в нашому нутрі, показують, якими ми є насправді».

Три виміри посту і духовного зцілення

Чи існують якісь загальні правила і програма для духовної роботи людини над собою? Більшість людей поступово приходить до розуміння, що піст – це не обмеження в їжі, а саме така глибока внутрішня робота. І саме зараз ця робота може бути надзвичайно корисною.

«Духовна програма посту як своєрідного переживання духовного зцілення завжди має три виміри, – пояснює Глава Церкви. – По-перше, це молитва. По-друге, піст у сенсі керування самим собою, своїми бажаннями, своєю мотивацією до тих чи інших вчинків. І третє – це милостиня, тобто правильне ставлення до свого ближнього. І тому я б хотів дати кілька порад, як властиво тих три основних виміри переживати в умовах війни».

Про молитву

«Коли почалася війна, усі почали молитися, навіть невіруючі, тому що всі ми відчуваємо, що перебуваємо в обставинах, які не можемо до кінця контролювати. І ми звертаємося до Того, хто є джерелом нашого життя, у чиїх рукає наша доля, наше сучасне і майбутнє. Тому заохочую молитися, заохочую до такого діалогу з Богом і Творцем.

У кожного – свої стосунки з Богом: хтось, можливо, Його знає менше, хтось – більше, хтось вже має певний досвід духовного життя. Тому заохочую вас молитися так, як можете, спілкуватися з Богом, як можете, – особливо, на початку дня і в кінці. Коли прокидаєтеся зранку, подякуйте Господу Богу, що ви живі, що бачите світло денне, як цього ранку. Подякуйте, що Він дає вам можливість і шанс прожити ще один день вашого життя, і попросіть Його, щоб цей день ви могли прожити справді гідно, відповідно до тих викликів і завдань, які вам принесе цей новий день. І коли завершуєте свій день увечері – подякуйте, що його прожили, що маєте можливість трошки спочити. Передумайте, як ви прожили цей день: коли щось було доброго – подякуйте за це Богові, коли щось злого зробили – покайтеся, перепросіть за ваші грішні вчинки милосердного Бога і Творця».

Про стриманість

«Стан війни сам по собі змушує нас обмежувати себе у якихось приємностях –  інколи ми просто не маємо можливості такі наші потреби задовольняти. Не накладайте на себе додаткові тягарі, бо стан війни і так накладає багато різних тягарів – психічних, духовних, тілесних. Тому в цьому сенсі не потрібно занадто себе упокорювати відмовою від чогось, але з покорою приймайте ті невигоди, які доводиться переживати. Наприклад, багато хто давно не спить у своєму ліжку, бо треба виконувати правила повітряної тривоги, і люди ночують у бомбосховищах. Ті невигоди можуть бути доброю духовною вправою, смирення, яке накладають на нас обставини війни».

Про милостиню

«Милостиня – це щось дуже важливе. Бо коли ми, наприклад, постимо, але не чинимо діл милосердя стосовно свого ближнього, наш піст не до кінця справжній, не до кінця досконалий. В умовах лихоліття війни солідарність із тими, хто потребує, допомога ближньому, є надзвичайно важливими.

Шукайте можливості волонтерити, якщо маєте час. Шукайте можливості займатися суспільно-корисною працею. Допомагайте нашому війську. Задумайтеся над тим, як можна бути корисним – чи для вашої місцевої самооборони, чи для якихось інших потреб. Маєте можливість приймати біженців – приймайте їх у свій дім.

Є різні види милосердя для тіла і для душі ближнього. Діло милосердя для душі ближнього – втішити сумного, дати раду тому, хто сумнівається, навчити невігласа і так далі. Коли говоримо про діла милосердя для тіла ближнього, то це – голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого зодягнути, подорожнього у дім прийняти».

Блаженніший Святослав підкреслює: більшість українців зараз так і живуть, підтримуючи дух милосердя і служіння ближньому і країні.  

«Так, нічого надзвичайного я не пропоную. Гідно переживаймо цей час лихоліття, єднаймося в добрі, у служінні ближньому і своїй Батьківщині – і це буде наш справжній, дуже добрий піст», – побажав Глава УГКЦ.

Підготувала Оксана Козак,
Департамент інформації УГКЦ