В УГКЦ пом’янули тих, хто став рушійною силою церковного єднання на Правобережній Україні завдяки Житомирській унії 1715 року

Цього року виповнюється 300 років з того моменту, коли в Радомишлі на Житомирщині відбувся спільнотний соборовий акт парафіяльних священиків, настоятелів монастирів і деканів Київської митрополичої архиєпархії. Своє рішення про сопричасну єдність із Римом та входження Правобережної України до складу Унійної Церкви духовенство ухвалило колегіально.

«Згадаймо нашого славного попередника митрополита Йосифа Веніаміна Рутського, а відтак митрополита Лева Кишку, які вміли любити, тою любов’ю лікували рани гріха і були носіями єднання. Їхній приклад свідчить про те, що церковне єднання буде ймовірним тоді, коли його учасники і вірні будуть здатні життя своє покласти так, як оці наші великі попередники», - сказав під час проповіді Глава УГКЦ.

Під час Богослужіння усі подякували за 300-літній ювілей цього «дивного, але забутого церковного єднання»: «Для того щоб залікувати рану роз’єднання Церков, потрібно багато чого покласти. Ми знаємо, що рана церковного розколу походить від людського гріха. Наслідком цього гріха є ненависть, а відтак смерть. Неможливо зініціювати церковне єднання лише за допомогою людського культурно-політичного проекту. Гріх можна залікувати лише святістю, а ненависть – лише любов’ю. А смерть можна усунути лише силою Воскреслого із мертвих, Того, хто дає життя. У тому єднанні повинна бути добровільність. Це те, чого більшість сьогодні не може зрозуміти».

Департамент інформації УГКЦ