Цитати із Святого Письма

Послання апостола Павла до Євреїв 12:28-13:8

²⁸. Тому що ми приймаємо непохитне царство, зберігаймо благодать, то й служімо нею довподоби Богові з побожністю й острахом. ²⁹. Бо Бог наш - вогонь, що пожирає. ¹ Братня любов нехай перебуває! ² Гостинности не забувайте, бо нею деякі, не відаючи, ангелів були вгостили. ³ Про в'язнів пам'ятайте, немов би ви самі були в кайданах з ними, та про тих, що страждають, оскільки й ви самі в тілі. ⁴ Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями, бо Бог буде судити блудників та перелюбців. ⁵ У вашій поведінці не будьте грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте, сам бо говорив: «Я тебе не зоставлю, я тебе не покину», ⁶ так що ми сміло можемо сказати: «Господь - мій помічник: я не боюся. Що може мені людина зробити?» ⁷ Пам'ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. ⁸ Ісус Христос учора й сьогодні - той самий навіки.

Євангелія від Йоана 11:1-45

¹ Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти. ² Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги. ³ Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.» ⁴ Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.» ⁵ Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря. ⁶ Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував. ⁷ Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.» ⁸ Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?» ⁹ Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього. ¹⁰ Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!» ¹¹ Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.» ¹² А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.» ¹³ Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була. ¹⁴ Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся, ¹⁵ і радію я за вас, що мене там не було, - щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.» ¹⁶ Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.» ¹⁷ Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі. ¹⁸ Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п'ятнадцять, ¹⁹ і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові. ²⁰ Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті. ²¹ Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, - мій брат не вмер би! ²² А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.» ²³ І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.» ²⁴ «Знаю, - каже до нього Марта, - що воскресне у воскресіння, дня останнього.» ²⁵ А Ісус їй: «Я - воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши - житиме! ²⁶ Кожен, хто живе і в мене вірує, - не вмре повіки. Віриш тому?» ²⁷ «Так, Господи, - каже йому, - вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.» ²⁸ Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.» ²⁹. Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього. ³⁰ Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта. ³¹ Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати. ³² Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!» ³³ Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений, ³⁴ запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.» ³⁵ Заплакав Ісус. ³⁶ І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!» ³⁷ А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?» ³⁸ І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху. ³⁹ «Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.» ⁴⁰ «А хіба я тобі не казав, - озвавсь Ісус, - що коли віруєш, то побачиш славу Божу?» ⁴¹ Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене! ⁴² Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.» ⁴³ А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!» ⁴⁴ І мертвий вийшов із зав'язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв'яжіть його і пустіть, нехай ходить.» ⁴⁵ І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.