Цитати із Святого Письма

Діяння святих апостолів 15:5-34

⁵ Та деякі з секти фарисеїв, що були увірували, встали, кажучи, що треба їх обрізати та наказати, щоб берегли закон Мойсея. ⁶ От і зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу. ⁷ По довгій суперечці встав Петро і до них промовив: «Мужі брати! Ви знаєте, що вже віддавна Бог вибрав був мене між вами, щоб погани з уст моїх чули слово Євангелії й увірували. ⁸ І серцевідець Бог засвідчив їм, давши їм Святого Духа, як і нам, ⁹ і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою серця їхні. ¹⁰ Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ані ми не здоліли нести? ¹¹ А втім, ми благодаттю Господа Ісуса віруємо, що спасемося так само, як ті.» ¹² Затихла вся громада й почала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що їх Бог учинив був через них між поганами. ¹³ А як вони замовкли, озвався Яків і мовив: «Мужі брати, вислухайте мене! ¹⁴ Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-поміж них народ для імени його. ¹⁵ З тим згоджуються і слова пророків, як написано: ¹⁶ А після цього я повернуся і відбудую намет Давида занепалий; я його руїну відбудую і знов його поставлю, ¹⁷ щоб решта людей Господа шукала, і всі народи, на яких призване ім'я моє, - каже Господь, що чинить це, ¹⁸ йому відоме споконвіку. ¹⁹ Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога, ²⁰ але їм приписати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від задушеного та від крови. ²¹ Мойсей бо з давен-давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи.» ²² Тоді апостоли і старші разом з усією Церквою схвалили вибрати кількох з-між себе і послати в Антіохію з Павлом та Варнавою: Юду, званого Варсавою, і Силу, мужів-проводирів поміж братами. ²³ Вони написали і доручили через них ось що: «Апостоли і старші, брати ваші, братам з поган в Антіохії, Сирії та Кілікії, привіт! ²⁴ Через те, що ми чули, як деякі з нас, вийшовши без нашого доручення, потурбували вас словами та схвилювали ваші душі, ²⁵ то ми й постановили однодушно вибрати мужів і їх до вас послати разом з любим нам Варнавою та Павлом, ²⁶ людьми, що душі свої віддали за ім'я Господа нашого Ісуса Христа. ²⁷ Отож, ми вислали вам Юду й Силу, і вони усно викладуть те саме. ²⁸. Подобалось бо Святому Духові й нам ніякого більше не складати на вас тягару, крім цього необхідного: ²⁹. стримуватися від ідоложертвенного м'яса, крови, душенини та розпусти. Ви добре зробите, коли будете берегтися цього. Будьте здорові.» ³⁰ Висланці ж прийшли в Антіохію і, скликавши громаду, доручили листа, ³¹ а вони, прочитавши його, зраділи тією втіхою. ³² Юда та Сила, які й самі були пророки, втішили і скріпили братів частим словом. ³³ По деякім часі брати відпустили їх у мирі до тих, що їх вислали. ³⁴ Сила задумав зостатися там.

Євангелія від Йоана 10:17-28

¹⁷ За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. ¹⁸ Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.» ¹⁹ Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів. ²⁰ Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?» ²¹ Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?» ²² Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була. ²³ Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком. ²⁴ Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» ²⁵ Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене. ²⁶ Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. ²⁷ Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, ²⁸ і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.

Діяння святих апостолів 16:1-5,12-20

¹ І він прибув у Дербу і Лістру. А був там один учень, Тимотей на ім'я, син однієї жінки, віруючої юдейки, а батька грека. ² Він мав добру славу між братами Лістри й Іконії. ³ Павло хотів узяти його з собою і, взявши, обрізав із-за юдеїв, що були в тих місцях; усі бо знали, що його батько був грек. ⁴ Якже проходили через міста, передавали їм, щоб берегти ті постанови, що їх були схвалили апостоли і старші в Єрусалимі. ⁵ Отак Церкви утверджувались у вірі й росли числом щоденно. ¹² звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії -(римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті. ¹³ Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися. ¹⁴ А слухала нас одна жінка, на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові. ¹⁵ Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі.» І примусила нас. ¹⁶ Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток. ¹⁷ Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди - слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!» ¹⁸ Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім'ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов. ¹⁹ Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади. ²⁰ Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї.

Євангелія від Йоана 10:1-9

¹ «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, - злодюга той, розбійник! ² Хто ж увіходить дверима, той вівцям - вівчар. ³ Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх. ⁴ А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають. ⁵ Не підуть за чужим вони - втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.» ⁶ Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм. ⁷ Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я - двері для овець. ⁸ Усі, скільки їх передо мною прийшло, - злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. ⁹ Я - двері. Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!