Цитати із Святого Письма

Послання апостола Павла до Ефесян 2:14-22

¹⁴ Бо він - наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, - своїм тілом ¹⁵ скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, ¹⁶ і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. ¹⁷ Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; ¹⁸ бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. ¹⁹ Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, ²⁰ побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем - сам Ісус Христос. ²¹ На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; ²² на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.

Євангелія від Луки 8:41-56

⁴¹ Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім'я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату, ⁴² бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього. ⁴³ Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити, ⁴⁴ підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою - спинилась її кровотеча. ⁴⁵ Ісус спитав: “Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.” ⁴⁶ Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.” ⁴⁷ Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала. ⁴⁸ Сказав їй Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!” ⁴⁹ Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.” ⁵⁰ Ісус почувши це, озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.” ⁵¹ Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір'ю дитини. ⁵² Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.” ⁵³ І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла. ⁵⁴ А він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино, пробудися!” ⁵⁵ І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти. ⁵⁶ Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.

Послання апостола Павла до Євреїв 9:1-7

¹ Перший завіт мав також свої установи щодо служби і святиню земну. ² Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься «Святе». ³ За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих», ⁴ із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту. ⁵ А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко. Але про це не час тепер говорити докладно. ⁶ І при такому влаштуванні всього цього в перший намет увіходять завжди священики, виконуючи служби, ⁷ в другий - раз на рік - лиш архиєрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини.

Євангелія від Луки 10:38-42;11:27-28

³⁸ Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. ³⁹ Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. ⁴⁰ Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” ⁴¹ Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, ⁴² одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” ²⁷ Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” ²⁸ А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”