Цитати із Святого Письма

Послання апостола Павла до Римлян 9:1-5

¹ Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі. ² Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці. ³ Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом; ⁴ вони - ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці; ⁵ їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім - Бог, благословенний повіки. Амінь.

Євангелія від Матея 9:18-26

¹⁸ Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: “Дочка моя тількищо померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе.” ¹⁹ Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його. ²⁰ І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. ²¹ Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю.” ²² Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.” І видужала жінка від тієї ж години. ²³ А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, ²⁴ сказав: “Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.” І насміхалися з нього. ²⁵ Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. ²⁶ Чутка про це розійшлась по всій тій країні.

Послання апостола Павла до Євреїв 9:1-7

¹ Перший завіт мав також свої установи щодо служби і святиню земну. ² Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься «Святе». ³ За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих», ⁴ із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту. ⁵ А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко. Але про це не час тепер говорити докладно. ⁶ І при такому влаштуванні всього цього в перший намет увіходять завжди священики, виконуючи служби, ⁷ в другий - раз на рік - лиш архиєрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини.

Євангелія від Луки 10:38-42;11:27-28

³⁸ Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. ³⁹ Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. ⁴⁰ Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” ⁴¹ Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, ⁴² одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” ²⁷ Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” ²⁸ А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”