Цитати із Святого Письма

Перше послання апостола Павла до Корінтян 1:10-18

¹⁰ Благаю вас, брати, ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці. ¹¹ Я бо довідався про вас, мої брати, від людей Хлої, що між вами є суперечки. ¹² Казку ж про те, що кожен з вас говорить: «Я - Павлів, а я - Аполлосів, а я -Кифин, а я - Христів.» ¹³ Чи ж Христос розділився? Хіба Павло був розп'ятий за вас? Або хіба в Павлове ім'я ви христилися? ¹⁴ Дякую Богові, що я нікого з вас не охристив, крім Криспа та Ґая, ¹⁵ щоб не сказав хтось, що ви були охрищені в моє ім'я. ¹⁶ Охристив я теж дім Стефана; а більш не знаю, чи христив я когось іншого. ¹⁷ Христос же послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним. ¹⁸ Бо слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.

Євангелія від Матея 14:14-22

¹⁴ А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. ¹⁵ Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.” ¹⁶ А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.” ¹⁷ Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.” ¹⁸ Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.” ¹⁹ І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям. ²⁰ Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. ²¹ Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей. ²² І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.

Послання апостола Павла до Євреїв 13:7-16

⁷ Пам'ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. ⁸ Ісус Христос учора й сьогодні - той самий навіки. ⁹ Не піддавайтеся різним та чужим наукам: воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що віддавалися їм. ¹⁰ Є у нас жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. ¹¹ Бо котрих звірят кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, тих м'ясо палиться за табором. ¹² Тому й Ісус, щоб освятити народ власною своєю кров'ю, страждав поза містом. ¹³ Тож виходьмо до нього за табір, несучи наругу його, ¹⁴ бо ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм. ¹⁵ Через нього принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім'я. ¹⁶ Добродійства та взаємної допомоги не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.

Євангелія від Йоана 17:1-13

¹ Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, ² згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. ³ А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого - Ісуса Христа. ⁴ Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання. ⁵ Тепер же прослав мене, Отче, у себе - славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ! ⁶ Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє. ⁷ Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені - від тебе; ⁸ слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав. ⁹ Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони - твої. ¹⁰ І все моє -твоє, твоє ж - моє, і в них я прославився. ¹¹ Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! ¹² Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. ¹³ Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть.