Цитати із Святого Письма

Перше послання апостола Павла до Корінтян 7:12-24

¹² А іншим то кажу я, не Господь: Коли якийсь брат має невіруючу жінку, і вона погоджується з ним жити, нехай її не відпускає. ¹³ І коли якась жінка має невіруючого чоловіка, і цей погоджується з нею жити, нехай чоловіка не відпускає. ¹⁴ Невіруючий бо чоловік освячений жінкою, і невіруюча жінка освячена братом. Інакше ваші діти були б нечисті, а тепер вони святі. ¹⁵ Коли ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра не зв'язалися в такім випадку: Бог покликав нас жити в мирі. ¹⁶ Звідки ж знаєш, жінко, чи спасеш свого чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи спасеш жінку? ¹⁷ А поза цим хай кожний так поводиться, як уділив йому Господь та як Бог кожного покликав. Так я наказую по всіх Церквах. ¹⁸ Як хтось покликаний був обрізаним, хай того не цурається; а як покликаний у необрізанні, хай не обрізується. ¹⁹ Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, лише - зберігання заповідей Божих. ²⁰ Кожний нехай зостанеться у тому стані, в якім Бог його покликав. ²¹ Рабом тебе покликано? Не журися! Навіть коли ти можеш стати вільним, намагайся використати твій стан рабства; ²² бо раб, покликаний у Господі - Господній визволенець. Так само й вільний, коли його покликано, є раб Христа. ²³ Ви куплені високою ціною! Не ставайте рабами людей. ²⁴ Хай кожний, брати, перед Богом лишиться у стані, в якому був покликаний.

Євангелія від Матея 14:35-5:11

³⁵ Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих ¹ Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; ² а він, відкривши уста, почав навчати їх: ³ “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. ⁴ Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. ⁵ Блаженні засмучені, бо будуть утішені. ⁶ Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. ⁷ Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. ⁸ Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. ⁹ Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. ¹⁰ Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. ¹¹ Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. ¹ “Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі. ² Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. ³ Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: ⁴ щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. ⁵ А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. ⁶ Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. ⁷ А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. ⁸ Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього. ⁹ Тож моліться так:
Отче наш, що єси на небі!
Нехай святиться твоє ім'я. ¹⁰ Хай прийде твоє царство,
нехай буде воля твоя
як на небі, так і на землі. ¹¹ Хліб наш щоденний дай нам нині. ¹² Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим, ¹³ Не введи нас у спокусу, і але визволь нас від злого. ¹⁴ Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. ¹⁵ А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. ¹⁶ Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. ¹⁷ Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, ¹⁸ щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. ¹⁹ Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. ²⁰ Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. ²¹ Бо де твій скарб, там буде і твоє серце. ²² Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. ²³ А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде! ²⁴ Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні. ²⁵ Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі ²⁶ Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? ²⁷ Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? ²⁸ І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. ²⁹. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. ³⁰ І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? ³¹ Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? ³² Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. ³³ Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. ³⁴ Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.” ¹ “Не судіте, щоб вас не судили; ² бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. ³ Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? ⁴ Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці? ⁵ Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку. ⁶ Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли. ⁷ Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. ⁸ Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють. ⁹ Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? ¹⁰ Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку? ¹¹ Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять. ¹² Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм, – це ж бо закон і пророки. ¹³ Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. ¹⁴ Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять. ¹⁵ Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. ¹⁶ Ви пізнаєте їх за плодами їхніми; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви? ¹⁷ Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані. ¹⁸ Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих. ¹⁹ Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають. ²⁰ За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх. ²¹ Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! - ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі, ²² Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім'ям пророкували? Хіба не твоїм ім'ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім'ям силу чудес творили? ²³ І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня! ²⁴ Кожний, хто слухає ці мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. ²⁵ Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі. ²⁶ А кожний, хто слухає ці мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску. ²⁷ Полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика.” ²⁸ І як Ісус скінчив ці слова, народ не міг надивуватись його навчанню, ²⁹. бо він навчав їх як повновладний, а не як книжники їхні. ¹ Коли ж Ісус сходив з гори, йшла слідом за ним сила народу. ² І приступив до нього прокажений, вклонивсь йому і мовить: “Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити.” ³ Ісус простягнув руку й доторкнувсь до нього, кажучи: “Хочу, очисться!” І він негайно же очистився від прокази. ⁴ Тоді Ісус промовив до нього: “Гляди, не кажи нікому, а йди, покажися священикові й принеси дар, приписаний Мойсеєм, їм на свідоцтво.” ⁵ Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами: ⁶ “Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.” ⁷ Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його.” ⁸ Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. ⁹ Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить.” ¹⁰ Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. ¹¹ Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, ¹² а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.” ¹³ І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години. ¹⁴ А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці. ¹⁵ Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала йому. ¹⁶ І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, ¹⁷ щоб збулося сказане пророком Ісаєю: “Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби.” ¹⁸ Побачивши силу народу навколо себе, Ісус звелів відплисти на другий бік. ¹⁹ І приступивши один книжник, сказав до нього: “Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою.” ²⁰ А Ісус каже до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити.” ²¹ Другий з учнів сказав до нього: “Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого.” ²² Ісус же сказав до нього: “Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих.” ²³ Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні. ²⁴ Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він же спав. ²⁵ Ті кинулись до нього, збудили й кажуть: “Рятуй, Господи, ми гинемо!” ²⁶ А він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша. ²⁷ І здивувались люди та й заговорили між собою: “Хто це такий, що і вітри і море йому слухняні?” ²⁸ Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою. ²⁹. І почали кричати: “Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?” ³⁰ Оподаль же від них паслося велике стадо свиней. ³¹ Біси попросили його: “Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.” ³² “Ідіть” – сказав їм. І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях. ³³ А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих. ³⁴ Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць. ¹ Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. ² І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.” ³ Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.” ⁴ Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших? ⁵ Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! ⁶ Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.” ⁷ Встав той і пішов до свого дому. ⁸ Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям. ⁹ Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім'я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Іди за мною!” Той устав і пішов слідом за ним. ¹⁰ Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями. ¹¹ Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: “Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?” ¹² Почувши те, озвався: “Здорові не потребують лікаря, лише хворі. ¹³ Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.” ¹⁴ Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: “Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?” ¹⁵ Ісус відповів їм: “Чиж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити. ¹⁶ Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша. ¹⁷ І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться.” ¹⁸ Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: “Дочка моя тількищо померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе.” ¹⁹ Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його. ²⁰ І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. ²¹ Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю.” ²² Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.” І видужала жінка від тієї ж години. ²³ А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, ²⁴ сказав: “Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.” І насміхалися з нього. ²⁵ Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. ²⁶ Чутка про це розійшлась по всій тій країні. ²⁷ І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!” ²⁸ І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: “Чи віруєте, що я можу це зробити?” – “Так, Господи!” - кажуть йому ті. ²⁹. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!” ³⁰ І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це.” ³¹ Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. ³² А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. ³³ Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: “Ніколи щось таке не об'являлося в Ізраїлі!” ³⁴ Фарисеї ж говорили: “Він виганяє бісів князем бісівським!” ³⁵ Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу. ³⁶ Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха. ³⁷ Тоді він каже своїм учням: “Жнива великі, та робітників мало. ³⁸ Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.” ¹ Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч. ² Ось імена дванадцятьох апостолів: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його; Яків, син Заведея, та Йоан, брат його; ³ Филип та Вартоломей; Тома й Матей, митар; Яків, син Алфея, і Тадей; ⁴ Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що й зрадив його. ⁵ Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: “У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. ⁶ А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. ⁷ Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. ⁸ Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте. ⁹ Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. ¹⁰ Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, – бо робітник вартий утримання свого. ¹¹ А як зайдете в якесь місто, чи село, то розпитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки не вийдете. ¹² Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: Мир дому цьому! ¹³ І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього; а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться. ¹⁵ Істинно кажу вам: Легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж місту тому! ¹⁶ Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки. ¹⁷ Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах. ¹⁸ Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами. ¹⁹ І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити; ²⁰ не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме. ²¹ Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати. ²² Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витриває до кінця, той спасеться. ²³ А як будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: Не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде Син Чоловічий. ²⁴ Не є учень понад учителя, ані слуга над пана свого. ²⁵ Досить для учня, коли стане, як його вчитель; а слуга – як його пан. Коли господаря назвали Велзевулом, то скільки більше – його домашніх. ²⁶ Тож ви їх не лякайтесь. Нема нічого схованого, що не виявиться; нічого тайного, що не стане знаним. ²⁷ Що вам кажу в темноті, кажіть те при світлі; і що ви чуєте на вухо, голосіть з покрівель. ²⁸ Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі. ²⁹. Хіба не за шага продається пара горобців? А проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого. ³⁰ А вам же все волосся на голові пораховано! ³¹ Не бійтесь, отже: ви вартніші за багатьох горобців. ³² Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. ³³ Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним. ³⁴ Не думайте, що я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов я принести на землю, а меч. ³⁵ Я прийшов порізнити чоловіка з його батьком, дочку з її матір'ю і невістку з її свекрухою. ³⁶ І ворогами чоловіка будуть його домашні. ³⁷ Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. ³⁸ Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене. ³⁹ Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде. ⁴⁰ Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав. ⁴¹ Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду. ⁴² Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди.” ¹⁴¹ як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших. ¹ Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх. ² Почувши у в'язниці про діла Христові, Йоан послав його спитати через своїх учнів: ³ “Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?” ⁴ У відповідь на це Ісус сказав їм: “Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите: ⁵ Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина. ⁶ Щасливий, хто через мене не спотикнеться.” ⁷ Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Йоана: “На що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? ⁸ На що ж вийшли подивитись? На чоловіка, одягненого в одежу м'яку? Таж ті, що носять м'яку одежу, сидять у царських палацах. ⁹ Чого ж тоді вийшли? Побачити пророка? Так, кажу вам, і більше, як пророка. ¹⁰ Це той, що про нього написано: Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою. ¹¹ Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього. ¹² Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його. ¹³ Усі бо пророки й закон пророкували до Йоана. ¹⁴ І коли хочете знати – він є Ілля, що має прийти. ¹⁵ Хто має вуха, нехай слухає. ¹⁶ До кого б мені прирівняти рід цей? Він подібний до дитинчат, які сидять на майданах та вигукують до інших, ¹⁷ кажучи: Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди. – ¹⁸ Прийшов бо був Йоан, що не їв, не пив, і вони кажуть: Він біса має. ¹⁹ Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п'є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець, приятель митарів і грішників! І виправдалась мудрість власними ділами.” ²⁰ Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися. ²¹ “Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що в вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі. ²² Тому кажу вам: Тирові й Сидонові судного дня легше буде, ніж вам. ²³ Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? – Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі. ²⁴ Тому кажу вам: Землі Содомській легше буде судного дня, ніж тобі.” ²⁵ Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. ²⁶ Так, Отче: бо так тобі було довподоби. ²⁷ Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. ²⁸ Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. ²⁹. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. ³⁰ Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.” ¹ Того часу Ісус проходив ланами в суботу. Учні ж його, зголоднілі, заходилися рвати колосся і їсти. ² Побачили це фарисеї і кажуть до нього: “Он твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу”. ³ Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним? ⁴ Як ото він увійшов у .дім Божий і спожив хліби покладання, яких, за винятком самих священиків, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, ⁵ Або хіба ви не читали в законі, як священики в суботу порушують у храмі суботу й провини не мають? ⁶ Я ж: кажу вам, що тут більше, ніж храм. ⁷ Якби ви зрозуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви, – ви б безвинних не осудили. ⁸ Бо Син Чоловічий – Господь і суботи.” ⁹ Звідти пішов Ісус в їхню синагогу. ¹⁰ А був там чоловік з сухою рукою. І вони питають його: “Чи можна зціляти в суботу?”, – щоб його обвинуватити. ¹¹ Він же до них каже: “Чи є якийсь між вами, що, мавши одну вівцю, не візьме її і не витягне, коли вона впаде в суботу в яму? ¹² А скільки ж: чоловік над вівцю вартісніший! Тим то й в суботу можна добро чинити.” ¹³ Тоді сказав до чоловіка: “Простягни твою руку!” Простягнув той, і вона стала здорова, як і друга. ¹⁴ А фарисеї вийшли звідти й радили на нього раду, щоб його погубити. ¹⁵ Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси. Слідом за ним пішла сила народу: він оздоровив їх усіх, ¹⁶ але суворо наказав їм його не виявляти, ¹⁷ щоб збулося сказане Ісаєю пророком: ¹⁸ “Ось мій слуга, якого я вибрав, улюблений мій, що його душа моя собі вподобала. Я покладу на нього духа мого, і він звіщатиме поганам .правосуддя. ¹⁹ Він не буде ні змагатися, ні кричати і голосу його ніхто не буде чути на майданах. ²⁰ Він очеретини надломаної не доломить і гнота тліючого не загасить, аж поки не доведе право до перемоги. ²¹ На його ім'я будуть надіятися погани.” ²² Тоді приведено до нього біснуватого, сліпого та німого, і він зцілив його, так що німий і розмовляв і бачив. ²³ І здивувалися всі люди й говорили: “Чи не є часом цей син Давида?” ²⁴ А фарисеї, почувши це сказали: “Отой не інакше виганяє бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським.” ²⁵ Знаючи думки їхні, Ісус сказав їм: “Кожне царство, розділене в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встояться. ²⁶ І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому; як же тоді вдержиться його царство? ²⁷ І коли я Велзевулом виганяю бісів, то сини ваші ким виганяють? Тому то вони будуть вашими суддями. ²⁸ Коли ж я Духом Божим виганяю бісів, то прибуло до вас Царство Боже. ²⁹. Або як може хтось увійти в дім сильного й пограбувати його майно, якщо він перше не зв'яже сильного й аж тоді дім його розграбує? ³⁰ Хто не зо мною, той проти мене, і. хто зо мною не збирає, той розкидає. ³¹ Тому кажу вам: Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. ³² І коли хтось каже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому. ³³ Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду. ³⁴ Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши? З повноти бо серця уста промовляють. ³⁵ Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить. ³⁶ Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. ³⁷ Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений.” ³⁸ Тоді деякі з книжників та фарисеїв озвались до нього: “Учителю, ми хочемо побачити якийсь знак від тебе.” ³⁹ А він у відповідь сказав їм: “Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано, як тільки знак пророка Йони. ⁴⁰ Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі. ⁴¹ Люди ніневійські стануть на суді з цим родом і його засудять, бо вони покаялися на проповідь Йони, а тут є – більше, ніж Йона! ⁴² Цариця півдня стане на суді з цим поріддям і його засудить, бо вона прибула з кінця світу, щоб побачити мудрість Соломона, а тут є – більше від Соломона! ⁴³ А коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та не знаходить. ⁴⁴ Тоді промовляє: Повернусь у дім свій, звідки я вийшов. Приходить і знаходить його порожнім, заметеним та прибраним. ⁴⁵ Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше. Так буде й з цим лукавим поріддям.” ⁴⁶ Коли він промовляв ще до народу, то його мати та брати стояли надворі, бажаючи з ним говорити. ⁴⁷ Каже один до нього: “Он твоя мати і твої брати стоять надворі, бажаючи говорити з тобою.” ⁴⁸ Тоді він відповів тому, що говорив до нього: “Хто моя мати і хто брати мої?” ⁴⁹ Вказавши ж рукою на своїх учнів, мовив: “Ось моя мати і брати мої! ⁵⁰ Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати.” ¹ Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря. ² І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі. ³ Він говорив до них численними притчами, кажучи: “От вийшов сіяч сіяти. ⁴ І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його. ⁵ Інше впало на ґрунт кам'янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока. ⁶ Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло. ⁷ Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його, ⁸ Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять. ⁹ Хто має вуха, нехай слухає.” ¹⁰ І приступили його учні й сказали до нього: “Чому ти притчами до них говориш?” ¹¹ А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано. ¹² Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. ¹³ Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють. ¹⁴ На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, – ¹⁵ бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, –щоб я зцілив їх. ¹⁶ Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують. ¹⁷ Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули. ¹⁸ Слухайте, отже, притчу про сіяча. ¹⁹ До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги. ²⁰ А той, хто був сприйняв його на кам'янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає, ²¹ але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється. ²² А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду. ²³ Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.” ²⁴ Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. ²⁵ Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. ²⁶ Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. ²⁷ Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? ²⁸ Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо? ²⁹. Ні! -каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. ³⁰ Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв'яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.” ³¹ Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. ³² Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.” ³³ Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” – ³⁴ Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, ³⁵ щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.” ³⁶ Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.” ³⁷ А він у відповідь сказав їм: “Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий; ³⁸ поле – це світ; добре зерно – це сини Царства; а кукіль – це сини лукавого; ³⁹ ворог, що його посіяв – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели. ⁴⁰ Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: ⁴¹ Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, ⁴² і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. ⁴³ І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає! ⁴⁴ Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. ⁴⁵ Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. ⁴⁶ Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її. ⁴⁷ Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. ⁴⁸ Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають. ⁴⁹ Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і ⁵⁰ кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. ⁵¹ Чи ви це все зрозуміли?” – “Так!” – йому відповіли. ⁵² Тоді сказав їм: “Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.” ⁵³ Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. ⁵⁴ Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? ⁵⁵ Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? ⁵⁶І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?” ⁵⁷ І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: “Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.” ⁵⁸ І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри. ³⁶ та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.