АКТУАЛЬНО

«Богослов’я свята Обрізання ГНІХ у тому, що Той, хто встановив Закон, йому і підкоряється…» - о. Василь Рудейко

Вівторок, 14 січня 2014, 10:36
14 січня Церква святкує свято Обрізання ГНІХ. Саме цього дня Христа нарекли Ісусом. А крім того, 14 січня відзначається пам’ять одного з перших отців Церкви, «батька грецького чернецтва» - святого Василія Великого.

Про зародження обох свят у нашій церковній традиції розповідає о. Василь Рудейко, доктор богослов'я, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму Священномученика Климентія Шептицького у Львові.

Знаємо, що цього дня назвали Христа Ісусом. У чому полягав обряд обрізання і чому було так важливо його здійснити?

Свято Обрізання ГНІХ є пізнім у традиції нашої Церкви. Швидше воно зародилося в Західній Церкві. Саме тоді люди почали замислюватися над історичними передумовами життя Ісуса. Це був своєрідний відхід від богословського святкування. Первісно в Західній Церкві це свято завершувало «різдвяну октаву» (вісім днів святкування Різдва ГНІХ). Проте, якщо поглянути на старозавітні основи цього свята, то, за Законом, хлопчиків, які народжувалися восьмого дня, потрібно було принести до храму і здійснити над ними обряд обрізання. Цей обряд походить із давньої історії єврейського народу. Він є наслідком союзу Авраама з Богом: кожен, хто належить чи хотів би належати до традиції єврейського народу, повинен був обрізатися і таким чином принести себе в жертву Богові. Під час обрізання дитині давали ім’я. Тому це свято також називають Іменуванням  ГНІХ. У Візантійській Церкві це свято з’явилося не раніше ніж у VIII-IX столітті. І в цій Церкві різдвяні святкування тривали майже 40 днів аж до Стрітення. Причиною впровадження свята став процес «історизації» свят (зосередження на історичних етапах життя Ісуса). Якщо поглянути на богослов’я цього свята, то Христа принесли до храму, щоб виконати Закон. Отже, Той, хто встановлює Закон, йому й підкоряється. З одного боку, це свято говорить про те, що Закон повністю виконується і Господь сам його виконує, а з іншого – про перехід цього Закону на новий етап, – етап благодаті.

Цього ж дня Церква вшановує пам'ять святого Василія Великого. Відомо, що він походив із знатної сім’ї. П’ятеро його братів і сестер стали святими.

Він народився близько 330 року в родині юриста і оратора. Його прабатьки були мучениками, які загинули під час переслідування християн за імператора Діоклетіана. Його батько, як заможна людина, віддав Василія на навчання. Святий Василій був юристом, що помітно в його писаннях (намагався точно висловлюватися). Але повернувшись після навчання додому, до Каппадокії, і попрацювавши юристом, він за допомоги своєї сестри Макрини, яка тоді вже була монахинею, а пізніше ігуменею монастиря, почав тягнутися до аскетичного життя. Зосереджувався на пості, досліджував Святе Письмо, їздив у духовні подорожі монастирями. Урешті-решт Василій стає ченцем. Якраз на той час припадає інтенсивна боротьба православних із аріанами. І це одна з причин, чому Василій Великий став єпископом і почав захищати православну віру. Як юрист, він почувався відповідальним за Христове вчення.  Усюди намагався відстоювати Господню істину. Вже як єпископ, відродив Каппадокійську митрополію як православну. Тому в літургійних текстах він прославляється, насамперед, як ідеальний єпископ, який своїм навчанням захистив православну віру. Цей святий належить до каппадокійських отців, які долучилися до того, щоб сформувати християнську богословську і філософську  термінологію IV століття. Василій Великий вважається також реформатором богослужбової традиції. Його іменем називається одна з центральних Євхаристійних Літургій, яку використовує не лише Візантійська Церква, а й багато інших Церков. Практично, кожна Східна Церква має свій варіант Літургії святого Василія Великого як однієї з центральних. А його богослов’я пронизане біблійним богослов’ям.

Відеоверсія розмови:  Обрізання Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Св. Василія Великого

У нашій церковній традицій існує три Літургії: святого Івана Золотоустого, святого Якова і святого Василія Великого. Зазвичай ми беремо участь у недільному Богослужінні, яким переважно є Літургія святого Івана Золотоустого. Проте є дні, коли служиться Літургія святого Василія Великого.

Ця Літургія раніше була центральною в Константинопольській Церкві. Але в X-XII століттях її поступово замінює більш лаконічна Літургія святого Івана Золотоустого. Спочатку Літургію святого Василія Великого звершували в неділі і дні великих свят. І це частково  збереглося, адже в неділі Великого посту звершують цю Літургію, а в інші дні посту – Літургію Івана Золотоустого. Заміна однієї Літургії іншою є лише перемогою лаконічнішого варіанту над довшим. Літургія святого Василія Великого за своїм уставом є ідентичною Літургії святого Івана Золотоустого. Великої різниці між цими богослужіннями немає, хіба коли вони поєднується з Вечірнею. Проте відрізняються молитви цих Літургій. Молитви, які приписують святому Василію Великому можна вважати більш «біблійно обґрунтованими». Вони практично зіткані з цитат Святого Письма, довші за тексти святого Івана Золотоустого.

Напевно, цікавим пережитком минулого є те, що в Україні цього дня святкують Старий Новий рік. Як потрібно ставитися до існування ще одного Нового року в нашому календарі?

Це питання календарів. Бо, як і 1 січня, так і 14 січня ідеться не про літургійний рік, а світський початок року. Церква свій календар розпочинає 14 вересня. 14 січня за юліанським календарем – це 1 січня (дата Нового року). Потрібно дочекатися того дня, коли ми синхронізуємо два види світських календарів (юліанський і григоріанський). Вони не мають нічого спільного з церковною традицією.

А які є богослужіння цього святкового дня?

Богослужіння цього дня є богослужіннями Господського свята. Напередодні свята є Вечірня з литією, а в сам день – Божественна Літургія святого Василія Великого.

Знаємо, що святий Василій написав «Гомілії», це такі собі постулати монашого життя. Недаремно в УГКЦ є монаший Чин святого Василія Великого. Напевно, коли святий писав цей твір, то пристосовував певні критерії життя ченців до тодішніх умов. Чи повинно, на вашу думку, монашество йти в ногу з часом?

Святий Василій як основоположник монашества цікавий тим, що починав свій шлях як монах, а завершував як єпископ. Його аскетичні твори не лише слугували для тодішнього чернецтва. Бо, якщо на них поглянути, то можна зауважити, що вони – біблійні. Цей святий писав правила монашого життя, спираючись на Євангеліє. А Євангеліє незмінне і воно актуальне й сьогодні. Існує поняття «простої істини», яка проповідується в Євангелії. Святий Василій цю «просту істину» пристосував до монашого життя, щоб моделлю досконалого християнина слугувало Євангеліє.

Розмовляла Руслана Ткаченко

ПУБЛІКАЦІЇ

«Наш народ не склав тест на людяність. Це найбільший біль», — священник, який перехворів коронавірусом27 травня

Кількість інфікованих коронавірусом в Україні перетнула позначку у 20 тисяч — населення невеликого міста, на кшталт Генічеська чи...

МЕДІА
Prev Next