АКТУАЛЬНО

«Хочемо бути парафією, яка виходить поза мури храму», – о. Григорій Джала про парафію УГКЦ в Чорноморську

Четвер, 13 січня 2022, 17:35
Парафія Святого пророка Іллі УГКЦ в м. Чорноморськ (Одеська обл.) заснована у 1997 році. Протягом 16 років її обслуговував о. Роман Проців. А 12 січня 2021 року владика Михайло Бубній, екзарх Одеський, призначив адміністратором парафії о. Григорія Джалу, монаха місійного Згромадження святого апостола Андрія (м. Івано-Франківськ).

Ось уже рік, як священник з Галичини здійснює душпастирське служіння на Півдні України. З цієї нагоди ми поспілкувалися з отцем Григорієм про його служіння, поцікавилися, у чому полягає особливість душпастирства на цих теренах, розпитали, як він залучає нових парафіян та які плани має на майбутнє.

Дорогий отче Григорію, ось уже минув рік, як преосвященний владика Михайло Бубній, екзарх Одеський, призначив вас адміністратором парафії Святого Пророка Іллі в м. Чорноморськ. За цей час душпастирського служіння в Одеському екзархаті що було для вас найлегшим, а що давалося найважче?

– Найлегшим було для мене приїхати сюди, в Одеський екзархат. А найважче – думаю, такого не переживав.

А яких результатів вдалося досягнути?

– Насамперед – внутрішнє збагачення. Служіння на нових теренах дало можливість побачити себе в інших обставинах. Південь України для мене – це нові терени. Тут відчувається своя специфіка і краса, і це Україна, і всюди люди, котрі мають духовні потреби.

Вдалося більше консолідувати парафію через спільну працю для нашого храму. Спочатку я вивчав ситуацію і дав можливість людям приглянутися до себе, а згодом почав просити долучатися до спільних проєктів.

Наслідком співпраці бачимо вірних, котрі приходять на богослужіння, оновлення храму, яке ще не завершене, але чимало зробили менше ніж за рік. Також спільне бачення щодо розвитку нашої громади поза межами одного храму.

Як ви потрапили на служіння до Одеського екзархату?

– У нас, у Згромадженні святого апостола Андрія, у листопаді 2020 року проходили вибори генерального настоятеля та настоятелів домів. Цього разу, завершивши своє служіння в монастирі як економа та секретаря Згромадження, я повідомив співбратів, що не бажаю брати на себе нові обов’язки в монастирі, чим би прив’язав себе до Франківщини, адже там розміщені наші монастирі. Я висловив бажання реалізувати місійну харизму нашого Згромадження поза межами Галичини. Планував місійну працю на Сході України, але мені теж запропонували місійне душпастирство в Італії. Однак мені зателефонував екзарх Одеський Михайло Бубній та запропонував допомогти в душпастирстві на Одещині. Я це сприйняв як Божу волю, і без довгих роздумів погодився.

Як ви сприйняли в духовному плані це запрошення? Можливо, готували себе до такого служіння?

– Для мене це можливість пізнати нові терени, нові умови служіння, нових людей, парафіян, священників. Це також вчить нового, загартовує та розширює світогляд. Також це дар і відповідальність, адже мені довірили духовне провадження і розвиток парафії. У цьому плані це дещо нове служіння, коли ти сам у незнаному середовищі і з новою парафією. Проте такі моменти мені пригадують Авраама. Якщо Господь кличе в невідоме, то Він і попровадить, і дасть все необхідне, у чому й сам переконався.

Щодо підготування до служіння, то в цьому плані в мені заклали добрі основи Місійна семінарія отців вербістів (Польща), де я навчався. Усі монахи-студенти цієї семінарії виїхали на місії в різні частини світу. Це також була і моя мрія, служити поза Галичиною, і ось через певний час Господь подарував мені таку можливість. Також я відкритий до пропозиції служіння Церкві і не прив’язуюся до одного затишного місця.

Як ви собі це уявляли рік тому? А як розумієте сьогодні? Чи виправдалися ваші очікування на цьому етапі?

– Коли мене кудись запрошують, я ніколи не будую плани. Я приїжджаю і дивлюся, як є, і щойно тоді розумію, що потрібно і що є в моїх силах зробити. Я дотримуюся думки, що потрібно бути на місці, де тебе покликали до служіння, де доручили завдання. Потрібно бути з людьми, а вже будучи з ними, почуєш очікування, потреби і все інше.

Хто став для вас найбільшою підтримкою на новому місці місійного служіння?

– Найбільшою підтримкою стали парафіяни м. Чорноморськ, котрі не лише мене радо прийняли, а й допомогли мені влаштувати певні справи в парафії і резиденції (дім) у перші ж дні мого перебування в парафії як адміністратора. Парафіяни дуже активно мені допомагають. Також мої друзі звідусіль, священики з Італії, підтримали потреби нашої парафії. Окремо б хотів підкреслити духовну і матеріальну підтримку парафіян з м. Вітербо (Італія), де я звершував служіння у 2017-2018 роках.

І звісно, не можу оминути особливої підтримки преосвященного владики Михайла Бубнія, екзарха Одеського, котрий завжди заохочує та надихає. А також матеріальну підтримку економа Одеського екзархату отця-доктора Миколи Слободяна.

Що є джерелом сили та звідки черпаєте натхнення до служіння?

– Джерелом сили є Святе Письмо, адже коли ми читаємо його і роздумуємо, приходять різні ідеї, а коли появляються якісь питання чи труднощі, я шукаю подібні ситуації в Писанні і розумію, що я не сам.

Звідки черпаю натхнення до служіння? (сміється) Надихає Господь через читання книг, через спілкування з священниками, вірними, друзями. Надихає і процес праці, адже потрібно кудись іти, з кимось спілкуватися, потім бачиш, як праця проходить, а добре завершення праці не може не надихати та не заохочувати до чогось нового. Тому дякую Богові, що надихає мене ідеями, котрі не дають сидіти на місці...

Розкажіть про свою парафіяльну спільноту Святого Пророка Іллі у м. Чорноморську. У чому її особливість?

– Спільнота налічує приблизно 30 осіб активних парафіян, котрі беруть участь у богослужіннях, не говорю про свята, бо тоді, як і всюди, чисельність збільшується. Це і вихідці з Галичини, і місцеві жителі. Усі спілкуються українською мовою і рідною мовою проводимо всі богослужіння. Провадимо катехизаційні науки для подружжя та дорослих, катехитка навчає і підготовляє дітей до першої Святої Сповіді та урочистого Святого Причастя.

Особливість парафії бачу в добрій комунікабельності, адже один одному завжди перекаже інформацію, один одного заохочує до богослужіння, служіння при храмі. Вірні дбають одне про одного. Також зауважується відкритість і спраглість у катехитичних науках, у поясненні традицій, у богослужіннях, у літургійних питаннях…

Як залучаєте нових парафіян?

– Через особисті зустрічі. Наприклад, у місті зустріну когось із парафіян, котрі гуляють із знайомими. Чи коли когось відвідую вдома, а в них є гості, тоді в розмові запрошую відвідати в неділю богослужіння. Буває хтось сам розпитує мене про служіння, де наш храм…

Також помічним, але радше інформативним, для тих, хто приїжджає літом відпочити на море, є інтернет-сторінки.

У чому полягає відмінність у душпастирстві на місійних теренах Півдня України і на Західній Україні чи скажімо в Італії, де ви душпастирювали?

– На Заході України дуже добре розвинене душпастирство і там, я б сказав, лиш удосконалюють це служіння. Подібність служіння на Півдні України, порівняно з Італією, – у формі, але не в суті діяльності. Вірні приходять на богослужіння у неділю і у святкові чи вихідні дні, що у Вітербо (Італія) і Чорноморську є подібним. Відмінність, порівняно з Італією, здебільшого в тому, що заробітчани є із західних областей України і вони підтягують меншість, котра з-поза Галичини. У парафії в Чорноморську священнику потрібно бути тим двигуном, котрий заохочуватиме.

Розкажіть, що за цей рік змінилося у вашому житті. За що ви найбільше дякуєте Богу?

– Минулий рік був багатий на добрі зміни. Чимало вдалося зробити праці на резиденції, де проживаю. Чимало змін ми здійснили в парафії: обрали парафіяльну раду, впровадили певні внутрішні парафіяльні зміни щодо подальшої життєдіяльності, даємо можливість вірним і прихожанам відчути молитовне багатство нашого обряду (молебні, утрені, вечірні, молитви на вервиці). Особисто я краще пізнав своїх вірян, їх сім’ї, чим вони живуть.

Торік дякував Богу за зміни, за випробування, за можливості, котрі вдалося не змарнувати. А найбільше – за людей, повірених моїй душпастирській опіці, за добродіїв, друзів і тих, кого зустрів.

Вже на завершення нашої розмови поділіться, будь ласка, які маєте плани на найближчий час.

– Торік, оскільки це був мій перший рік служіння у Чорноморську, я більше старався працювати в парафії, але також приглядався, як функціонує духовне життя, який вплив духовенства різних конфесій на мешканців міста, які заходи відбуваються у Чорноморську тощо. Цього року хочемо бути парафією, яка виходить поза мури нашого храму.

Маю плани організувати екуменічну раду в Чорноморську та створити відпустове місце в нашій парафії. Молюся, щоб отримати нову земельну ділянку для будівництва нового храму.

Розмовляв Микола Мудрик,
Пресслужба Одеського екзархату

ОСТАННІ НОВИНИ
ПУБЛІКАЦІЇ

«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня

«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...

МЕДІА
Prev Next