АКТУАЛЬНО

Нунцій: "Політика Папи — робити добро іншим, перемогти ненависть, підтримати прагнення та мрії"

Середа, 15 червня 2016, 12:26
У день прибуття в Україну Державного секретаря Ватикану кардинала П’єтро Пароліна на основні питання, що нині цікавлять усіх, відповідає Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Гуджеротті.

— Ваше Високопреосвященство, сьогодні увечері прибуде з офіційним візитом в Україну Державний Секретар Його Святості Папи Франциска, кардинал П’єтро Паролін. Ви повернулися вчора вночі з Рима, після короткої подорожі. Якою була мета цієї подорожі та що Ви можете сказати про клімат Ви у Ватикані напередодні цього візиту?

— Я повернувся цієї ночі з зустрічі, організованої Конгрегацією у справах Східних Церков, що відкривалася ранковою сесією, присвяченою Україні. Були присутні представники близько 50 міжнародних організацій із гуманітарної підтримки. Ми довго дискутували, як допомогти цій землі, окрім та поза ініціативою Святішого Отця. Багато з цих організацій уже довгі роки діють в Україні, зокрема через Карітаси, що ефективно та жертовно працюють у цій Державі, аби підтримувати найбільш потребуючих. Багато разів підкреслювався той факт, що, окрім надзвичайної ситуації, необхідно працювати над тим, аби визначити за допомогою цільових проектів найважливіші сфери, відновлення яких слід підтримати.

Клімат у Ватикані? Велике зацікавлення візитом, що розпочинається. Усі співпрацівники Папи відчувають: ідеться про подію, яка має велику дипломатичну, церковну й гуманітарну важливість. Усе це посилене тим, що візит відбувається безпосередньо після збірки коштів, яку Папа Франциск оголосив в усій Європі для підтримки жертв конфлікту в східних регіонах. Це така велика мобілізація, що нагадує мені надсилання гуманітарної допомоги Папою в період утворення Радянського Союзу, коли довгі потяги з папським гербом привозили все необхідне жертвам голоду й нужди.

Кардинал прибуває як посланець Папи, щоб символічно передати зібрану допомогу, разом з особистим вкладом Святішого Отця. Це саме він, кардинал Паролін, кілька днів тому створив Комісію, яка в Україні оцінюватиме проекти для розподілу папської допомоги. Тому свій перший день кардинал проведе в Запоріжжі, у важливій зоні, яка прийняла найбільшу кількість переселенців війни. Тут він зустрінеться з недавно призначеним Комітетом, але передусім із самими переселенцями, щоб потиснути їм руки та обійняти дітей від імені Папи. Цей перший день надасть тон цілому візиту.

— Яке значення цих жестів?

— Ці жести мають фундаментальне значення: Церква стоїть по стороні стражденної людини. Її дипломатія служить Євангелію, яке підтримує життя людини, поставленої у важку ситуацію через різні події, насильство, несправедливість, невиконані обіцянки. Хтось втратив своїх рідних, чи дім, чи працю, живе на пенсію і не знає, як прожити до кінця місяця; хворий, що не може купити собі ліки чи не в змозі їх знайти; поранений, якого привозять до лікарні, іноді — я був свідком цього у моїх подорожах на Схід — із нутрощами, скріпленими скотчем; хто втратив кінцівки, чи зір; жінки, змушені продавати себе на дорогах, аби утримати дитину, народжену з любові… Всі вони потребують особливої опіки з боку Церкви. Суспільство — це свого роду піраміда: хтось цікавиться вершиною, верхами, а хтось звертає увагу на основу, низи. Церква передусім займається “низом” і утримує контакти з “верхами”, із сильними, настільки, наскільки це допомагає “низам” краще себе почувати. Народи та гармонія між народами — це дуже важливо, бо протистояння одного народу іншому становить значну загрозу для права, миру, спокійного життя всіх. Кожне протистояння — це втрачений шанс та образа Божого плану.

Церкви в Україні, хто більше, хто менше, мають чутливих людей, які працюють на благо миру та жертв війни, не лише гарними словами, але конкретною солідарністю, що приймає іншого та шукає примирення. Папа добре знає про ці гуманітарні ініціативи Церков та релігійних організацій, а також багатьох щедрих людей, і він стає на їхньому боці, аби підтримати й заохотити всіх. Якщо хтось бажає пізнати політику Папи, то ось вона: робити добро іншим, перемогти ненависть, протистояння, підтримати прагнення та мрії нарешті мати справедливе й чесне суспільство, яке дає майбутнє молодим, яке допоможе їм мріяти і сподіватися, що їхні мрії можуть стати дійсністю.

— Для цього Святий Престол має своїх дипломатів, Апостольських Нунціїв, майже в усіх країнах світу?

— Так, саме для цього. Не дивіться, у яких країнах живуть папські представники, бо побачите  їх всюди: благо народів вимагає йти повсюди, говорити зі всіма, нести любов, навіть коли потрібно захищати порушені права силою. Папські дипломати покликані захищати права, зустрічаючи всіх тих, хто може щось змінити. І зустрічають їх часто без зайвого галасу. Вони шукають не популярності чи оплесків, а блага людей: без компромісів, але також і без самореклами.

— Тож Державний секретар, під час свого візиту в Україну, дотримуватиметься цього тону та стилю?

— Напевно; Державний секретар перебуває на вершині папської дипломатії. Від нього, я певен, ми почуємо чіткі, виважені слова, мета яких — не образити когось, а стимулювати, пробудити кращу частину всіх нас.

Хтось може запитати: але якщо так, то чому обрано офіційний візит, навіщо гімни, віддавання честі прапорам? Чи це не справи цього світу? — Не обов’язково. Більш того, це все належить до дипломатичної мови. І служить передусім для того, щоб виразити пошану до Держави, яку відвідують, щоб ушанувати її символи, в яких вона себе визнає. Не можу виключити, що на цих землях це роблять також для того, аби пригадати, як у минулому зневажали зображення, символи Церкви. Сьогодні вшанувати прапор, гімн, осіб Церкви — тому що виконуються обидва гімни та вшановуються обидва прапори — це свого роду віддання належного жертвам минулого, відновлення справедливості за весь той бруд, яким обкидували віруючих, втішення для тих, хто ще живе, але пам’ятає дискримінацію та переслідування за те, що вони були віруючими. Це один зі способів показати: нарешті всі зрозуміли, що релігійна свобода — це фундаментальне право народу, право, яке йому належить не з ласкавої поступки сильних, що за кожним разом надають перевагу тій вірі, яка їм вигідніша, але тому, що це вроджене право. Хоч як парадоксально, це також один зі способів, як дати зрозуміти віруючим, що не можна продаватися жодній владі, ніколи. Віддається пошану і вимагається пошани, у відмінності завдань та для блага всіх.

— Кардинал зустрінеться з представниками найвищих щаблів влади України: Президентом, Головою Верховної Ради, міністром Закордонних справ. Знаємо, що не зможе зустрітися з Прем’єр-Міністром, оскільки той перебуває за кордоном. Ці зустрічі вписуються в перспективу, яку Ви описали?

— Так, напевно. Кардинал зустрінеться з найвищою владою Держави як, можна так сказати, прем’єр-міністр Святішого Отця та Святого Престолу, що його він представляє, держави, визнаної як суб’єкт міжнародного права за моральний авторитет, який вона собою являє. Це структура, що стоїть на чолі майже одного мільярда трьохсот мільйонів католиків — а не нечисленних мешканців Ватикану, як часто вважають, — і на яку дивляться також багато не-католиків, що шукають спільних цінностей та захисту спільних прав. У цьому значенні як збірка коштів, так і візит кардинала Пароліна становлять собою способи продемонструвати всім, особливо всім католикам світу, трагедію українського народу в усіх її аспектах, внутрішніх та зовнішніх, але також можливості, культуру та надії України.

Саме тому, завжди як офіційний представник, він ушанує три символічні пункти історії цієї Держави: пам’ятник Невідомому солдату — щоби згадати багатьох загиблих на війні й тих вояків, у певному значенні найбільш обділених, тому що їхні матері не мають навіть могили, аби їх згадати. Потім Голодомор — коли така родюча земля, як українська, не змогла прогодувати свій народ, бо навіть земля не була вільною. І нарешті — Майдан, тому що він для багатьох українців став символом надії на гідність людей, які прагнуть чесності, правди, справедливості, за що вони заплатили велику ціну. Повсюди кардинал складе знак пошани та зупиниться у тиші, вшановуючи пам’ять, аби з цього всього зміг народитися новий світ.

— Кардинал Паролін зустрінеться також із представниками інших Церков та релігійних організацій?

— Посланець Папи та його перший співпрацівник зустрінуться двічі з Радами представників Церков та релігійних організацій України: один раз у Запоріжжі, щоби вказати на спільні зусилля для підтримки потребуючих, та другий раз у Києві, в прекрасній атмосфері храму святої Софії, коли зустрінуться із Всеукраїнською Радою Церков. Це жест великої пошани до всіх тих, хто визнає Бога як найвищого гаранта життя усіх, та пошани до братів з інших релігій, які також зробили свій внесок у розвиток України і страждали за неї. Це зустрічі, які мають на меті стати обіймами братів, свідомих своїх відмінностей, але також усього того, що нас єднає. Віруючі на службі народові в ім’я Бога. Віруючі, які попри труднощі бажають — сподіваємося на це — знайти шлях примирення, передусім між собою. Кардинал зустрінеться з цими віруючими, щоб отримати також і від них — окрім представників політичної влади, міжнародних організацій та всіх, хто його зустріне, — поради щодо пріоритетів у наданні папської  допомоги. Якби Ви запитали, що я вважаю за такі пріоритети, знаєте, що я відповім? Повторю те, що мені сказали діти в одній сім’ї переселенців, шестеро яких живуть в одній кімнаті, і в яких я спитався: як справи? — “Добре, — сказали вони мені, — бо тут нема війни”. Вони майже нічого не мали, але принаймні звільнилися від кошмарів тих звірств. Так от, я думаю, що мир є тим, чого прагнуть усі, — окрім тих, що мають душу таку затверділу, аж можуть шукати особистої вигоди навіть із війни, зі смерті, з нещастя інших.

— І тепер найочевидніше запитання: що кардинал скаже католикам України?

Одна дуже важлива частина його візиту буде присвячена католикам, як східної традиції, так і західної: греко-католикам та римо-католикам. Тут кардинал передусім слухатиме їхні свідчення, їхні прагнення та їхні прохання. Але ще перед цим молитиметься з ними та молитиметься за всіх, особливо за тих, кого зустріне під час візиту, щоб ця його місія принесла плоди та щоб любов Папи до України, з’єднана із зусиллями всіх людей доброї волі, принесла мир.

Католицьким пастирям принесе перш за все подяку Папи за їхнє свідчення, в минулому й тепер, любові Бога та до ближнього. Ченцям, черницям, родинам, усім вірним виразить шану Папи за перенесені страждання та за зусилля задля відродження. Всім укаже деякі пріоритети, які Папа Франциск хоче їм передати, щоб визначити шляхи та способи, як продовжувати свідчити їхню віру, для себе, для Церкви, для України та для всіх, хто в ній живе.

— Чи бажаєте Ви ще щось додати від себе?

— Певно, що це ще не все. Вважаю, що буде ще один невидимий персонаж під час візиту, невидимий, але не менш реальний: це світ. Послання буде звернене до світу, щоб він не забув про Україну, щоби звернув свою увагу на напруження, яке збурює цю зону. Не йдеться про те, щоб допомогти лише матеріально: йдеться про те, щоби зробити все можливе, аби всі залучені сторони — але насправді всі — прийняли виклик розмовляти, сісти разом за стіл миру. Є багато держав, міжнародних організацій, суспільних інстанцій, які можуть вплинути на цей мир, які можуть посприяти йому своїми кроками у вирішальний спосіб. Візит Державного Секретаря Папи — це запрошення для всіх робити все можливе, щоби сприяти миру, не відкладаючи це на пізніше.

— Які слова Ви хотіли би звернути до українців, у той час, як вони чекають на початок цієї важливої події?

— Запрошую українців уважно слідкувати за цим візитом, також через засоби масової інформації (буде важлива прес-конференція 20 червня в соборі святої Софії): вони відчують себе менш самотніми, відчують поруч із собою присутність Папи та всієї Католицької Церкви, більше зрозуміють його зусилля та його пояснення дійсності, їхнє серце буде потішене і зродяться нові сили та нові ресурси для зусиль щодо гідності, справедливості, солідарності — це дуже важливо, бо самим мало що можна зробити й легко можна бути пригніченими та розчарованими, — та в побудові кращого майбутнього. Це “завтра” є можливим, тому що Бог безмежно любить цю Державу й народи, що живуть тут, із їхньою такою багатою історією та культурою. Він не перестане підтримувати свої творіння, яких забажав зробити учасниками свого божественного життя, адресатами спадщини, що сягає далеко поза смерть.

popeforukraine.com.ua

ПУБЛІКАЦІЇ

«Богослов’я − це своєрідний мозок Церкви, це її інтелектуальне життя!» − десять тез про богослов’я в Україні14 грудня

Перспективи розвитку богослов’я в Україні обговорювали в прямому ефірі програми «Відкрита Церква. Діалоги». Гостем студії «Живого ТБ» був...

МЕДІА
Prev Next