«Основне послання свята Благовіщення: те, що Господь нам дає, ми повинні прийняти…» - о. Василь Рудейко
Понеділок, 07 квітня 2014, 08:53 Свято Благовіщення Пресвятої Богородиці святкують християни як східної, так і західної церковних традицій. Воно оповідає нам про подію, як архангел Гавриїл з’явився Діві Марії, сповіщаючи про те, що незабаром вона народить Месію – Спасителя світу.-
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Благовіщення Пречистої Діви Марії
- Глава УГКЦ: «Сам Бог сьогодні каже нам: Україно, не бійся!»
- Проповідь Блаженнішого Святослава на свято Благовіщення
Це свято спонукає нас задуматися про дар батьківства і материнства, а також і про те, як родина повинна приймати Господню волю. Про це розповідає о. Василь Рудейко, доктор богослов'я, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму Священномученика Климентія Шептицького у Львові.
Свято Благовіщення Пресвятої Богородиці є одним із 12 найбільших свят у церковному році. За яких обставин відбулася ця подія?
Передовсім підкреслю, що це свято належить до т. зв. біблійних свят, яке містить у собі апокрифічні основи. Бо деякі апокрифічні Євангелія, такі як Євангелія Якова, також описують цю подію. Так, у Святому Письмі Нового Завіту подія Благовіщення описується в Євангелії від Луки. За ним, Богородиці являється ангел, який сповіщає про те, що Господь обрав її Матір’ю свого Сина. На це Богородиця відповіла ствердно, започатковуючи спасіння людського роду.
Відеоверсія розмови: Свято Благовіщення спонукає нас задуматися над тим, як ми повинні приймати Господню волю
Свято Благовіщення є святом зачаття Ісуса Христа, тому Церква вірить, що з цього моменту Слово Боже воплотилося. У різних іконографічних сюжетах цього свята навіть представляється маленьке дитя Ісус Христос на лоні Богородиці.
Цікавою постаттю цієї події є архангел Гавриїл, який загалом кілька разів з’являється у Новому Завіті. Чому ж його часто називають «лівою рукою Господньою»?
Це радше народне звертання до нього. Насправді архангел Гавриїл належить до тих ангелів, котрі звіщають щось, тобто вони є «сповістителями». Через них Господь звіщає свою волю. А називають його «лівою рукою Господа», правдоподібно, через аналогію з архангелом Михаїлом, який є «сповістителем сили Божої». Бо він з’являється як захисник часто тоді, коли настає війна, тоді як Гавриїл є «сповістителем Слова Божого».
Гадаю, варто звернути увагу на постать святого Йосифа, який відсутній на цій події. Проте йому також згодом являється цей архангел. Якою була поведінка Йосифа, який був зарученим із Марією? Як він сприйняв цю звістку?
У Святому Письмі цей момент описано скупо. Архангел Гавриїл з’являється спочатку Марії, потім Йосифу. Святий Йосиф, повіривши ангелові, приймає Богородицю і стає її опікуном. В апокрифічних текстах це представляється значно драматичніше. Передовсім, є дискусія між Богородицею і ангелом. Марія не розуміє, як, вона, дівиця, може зачати і народити Христа. Їй ангел пояснює, що це відбудеться внаслідок дії Божої, і те, що з нею відбувається, не людський, а божественний акт. Тому завдання Богородиці – ствердно відповісти на це і виконувати Господній план. Подібне відбувається і з Йосифом. Це описується не в самому Євангелії, а в апокрифах. Присутній момент сумніву. Проте Йосиф все одно приймає Марію і супроводжує її та Ісуса.
У Назареті, де відбулася ця подія, звели церкву, яка тепер має офіційний статус малої базиліки. Що відомо про цей храм?
Будівництво церков, особливо на Святій Землі, пов’язано із розвитком самих свят. Із IV століття вже є чіткі згадки про святкування цієї події, а також існує багато проповідей святих отців, присвячених їй. Спорудження цієї базиліки на місці Благовіщення не є чимось особливим, бо церкви зводили до кожної такої євангельської події. Натомість саме свято було прив’язане до періоду народження Ісуса. Тобто в ранній Церкві його святкували в час підготовляння до Різдва. Навіть сама дата святкування відрізнялася в різних Церквах. У Західній Церкві його святкували 18 грудня, у Східних Церквах це свято є частиною передвеликоднього посту. Давнім святкуванням Благовіщення був спів Акафісту до Пресвятої Богородиці.
Як це свято святкують в наші часи, зокрема в УГКЦ? Відомо, що цього дня освячують просфори...
Освячень просфор не є типовою традицію УГКЦ цього свята. Свято почали святкувати у Візантійській Церкві і ми перейняли цю традицію в конкретну дату близько VII століття.
Те, що Господь нам дає в будь-якому вигляді – ми повинні прийняти. Це є основним посланням цього свята для сучасності, в якій людина хоче сама все вирішувати
Уперше про це говорить VI Вселенський Собор, який дозволяє святкувати Євхаристійне Богослужіння у будь-який день, у який воно випаде. Навіть у Страсний тиждень чи Пасху Благовіщення не переноситься. Це спричиняє ускладнення для богослужбового уставу. Зазвичай є день передсвяття і посвяття, окрім того випадку, коли свято збігається з Великоднем.
Цікавою є іконографічна символіка цього свята. Подекуди існує ікона із зображенням архангела Гавриїла з білою лілією в руках, Марії з водою в руках і т. п. Про що це все свідчить?
У кожному такому символі закладена основна ідея свята, що «Слово втілюється». Благовіщення є тим моментом, коли світло входить в темряву, щоб просвітити людей. Це все завжди говорить про Христа, який воплочується. На іконі головними персонажами є Гавриїл і Богородиця.
Свято не лише оповідає про радісну подію – народження Месії. Воно також спонукає задуматися над даром батьківства і материнства, а також про те, як подружжя повинно сприймати Божу волю.
Батьки, які мають сказати своє «так» на прийняття своє радості - народження дитини, повинні розуміти, що це дар, а не те, що вони самі творять. Усі ми, як Церква, покликані це благовіщення – народження нової людини, прийняти, її виховувати і, можливо, коритися не дуже радісній події, пов’язаній із життям дитини. Те, що Господь нам дає в будь-якому вигляді – ми повинні прийняти. Це є основним посланням цього свята для сучасності, в якій людина хоче сама все вирішувати.
Розмовляла Руслана Ткаченко
«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня
«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...
- Глава УГКЦ у 158-й день війни: «Нехай Господь прийме з уст нашої Церкви псалми та моління за всіх тих, які особливо просять нашої молитви»
- «Сила, яка походить із вірності Христові, є стержнем, який ніхто не може зламати», – Блаженніший Святослав
- Глава УГКЦ у 157-й день війни: «В ім’я Боже ми засуджуємо звірства в Оленівці і світ повинен це засудити як особливий вияв дикості й жорстокості»
- «Боже, почуй наш плач і поспіши нам на допомогу і порятунок!», – Глава УГКЦ у 156-й день війни
- «Бог йому дав серце і душу українського народу»: відбулася щорічна проща до Прилбичів з нагоди уродин митрополита Андрея Шептицького
- Глава УГКЦ: «Я горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє»
- Блаженніший Святослав закликав українську молодь скласти присягу на вірність Христові
- Глава УГКЦ у 155-й день війни: «Помолімося, щоб не втратити скарбу віри князя Володимира»
- Блаженніший Святослав у День державності України: «Наша Держава – це для нас питання життя або смерті»
- Глава УГКЦ у 154-й день війни: «Нехай Господь Бог прийме у свої вічні обійми журналістів, які віддали за правду своє життя в Україні»
- Глава УГКЦ у 153-й день війни: «Принесімо наш біль перед Боже обличчя і будьмо певні, що Він нас вислухає»
- Глава УГКЦ у 152-й день війни: «Помолімся молитву заступництва за наших воїнів»
- «Віруюча людина не може бути байдужою, коли бачить страждання іншої людини», – владика Богдан Дзюрах
- «Серед нашого страждання творімо простір для прояву Божої всемогутності», – Глава УГКЦ у 6-ту неділю після П’ятдесятниці
- Глава УГКЦ у 151-й день війни: «Російське віроломство ми перемагаємо силою любові до нашої Батьківщини»