АКТУАЛЬНО

«Сила Хреста Господнього є животворною, а не вбивчою, вона возносить, а не принижує…» − о. Василь Рудейко

Четвер, 26 вересня 2013, 16:48
27 вересня за новим стилем Церква відзначає свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Цікаво, що це свято стало одним із 12 найбільших свят літургійного року Східної Церкви, проте в Західній Церкві воно було вилучене 1960 року. Встановленню цього свята передувала ціла низка історичних подій і до цього долучилися державні діячі.

Про це в інтерв’ю розповідає о. Василь Рудейко, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму Священномученика Климентія Шептицького у Львові.

Отче Василю, відомо, що це свято було встановлене ще в IV столітті в часи правління римського імператора Констянтина Великого. Я б умовно розділила його встановлення на три етапи: віщий сон імператора Констинянтина, у якому йому сам Ісус Христос каже, що хресне знамення допоможе йому перемогти у війні; віднайдення святою Єленою справжнього Хреста, на якому розіп’яли Ісуса, та повернення Хреста з перської неволі…

Справді, установлення цього свята можна умовно поділити на три стадії. Як і кожне християнське свято, воно овіяне легендарними історіями. Судячи з цього, історичний факт полягає в тому, що Костянтин Великий після своєї перемоги і внутрішнього навернення (охрестився аж на смертному ложі), намагався відновити християнські святині. Таким чином він вказав на дальший розвиток своєї імперії як християнської держави. І важливим для нього, як для нехрещеного християнина, було віднайдення християнських святинь.

Імператор Констянтин належав до так званих античних римлян, які особливо вшановували місця і храми. Давньоримська віра була, так би мовити, фізичною. Однією із таких історій була, власне, історія про сон, що ви вже зауважили.

Другий етап - місія матері Костянтина святої Єлени до Єрусалима, що полягала в пошуках Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Існує три основні передання з цього приводу. Одне з них є найбільш імовірним. Воно полягає в тому, що 326 року імператриця Єлена поїхала до Єрусалима, який до того часу, після зруйнування римлянами у 70 році, був звичайним римським містом (там ані християнам, ані юдеям не надавалися особливі привілеї). На місці, як говорить передання, язичницького храму Венери після розкопок знайшли три хрести, які походили з часів розп’яття Ісуса. Далі історія каже, що для того аби визначити, котрий із них був Христовий, привели хворого, який, доторкаючись до одного з них, зцілився. Таким чином визначили Хрест Ісуса.

З плином історії додавалися нові версії цього передання.  Навіть сама ця історія вже не говорила про хворого, який зцілився, а про воскреслого з мертвих. Проте факт полягав у тому, що після віднайдення Хреста імператор Констянтин побудував на цьому місці комплекс християнських святинь, головною із яких став храм Воскресіння Господнього. Освячення цього храму зумовило встановлення річної пам’яті оновлення церкви Воскресіння. Паломники IV століття вже вказували на те, що це свято оновлення відзначалося як одне з трьох найбільших свят, поряд із Різдвом і Богоявленням.  

А інший етап встановлення цього свята – повернення Хреста з перської неволі. Перси в 614 році зруйнували Єрусалим, проте після 14 років такої неволі імператор Іраклій повернув украдену персами частину Хреста Господнього.

Як відомо, після віднайдення Хрест було розділено на декілька частин, одна з яких залишилася в Єрусалимі, а інша в Константинополі. Можна сказати, що в VII столітті разом із поверненням Хреста до Єрусалима культ Воздвиження займав чільне місце, на відміну від події освячення церкви Воскресіння.

Ви вже зауважили, що частинки Хреста Господнього знаходяться в усьому світі. Відомо, що найбільша його частина є в Брюсселі. В Україні також є його частинка. Чи означає це таким чином його збереження?

Це дуже складне питання, що пов’язане з історичними подіями. Звичайно, що частини Хреста були розвезені по світу. Сьогодні важко відповісти, чи ці частини просто лежали біля справжнього Хреста і потім почиталися як другорядні реліквії. Після всіх руйнувань і викрадень це встановити практично неможливо. Суть полягає в тому, що Хрест - це символ, про що нам і вказують літургійні тексти. Ми не можемо сказати, що та частина Хреста, яка є в Брюсселі, - автентична, а та, що в Єрусалимі, -  не автентична. У хрест нашого храму також вкладена частинка животворящого Хреста. Суть у тому, що Хрест Господній спасає, а те, чи він є первинною реліквією, -  другорядна річ.

Свято Воздвиження включає в себе передсвяття і дев’ять днів попразденства. І напередодні 26 вересня Церква вшановує оновлення храму Воскресіння Христового. Під час святкових богослужінь відбувається особливий Чин воздвиження Хреста?

Свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста цікаве тим, що воно показує, як початково другорядна реліквія і другорядна причина свята згодом посідає місце центральної. Спочатку центральним святом було відзначення оновлення храму Воскресіння Господнього. А згодом Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста стає важливішим. Обряд піднесення Хреста під час богослужінь є різноманітним. Історії відомо різні способи піднімання і почитання Хреста: від звичайного показування його вірним (архиєрей, виходячи на середину церкви, підносив Хрест так, щоб його могли побачити) до «ритуалізації» цього піднесення (кількаразове піднесення; благословення чотирьох сторін світу). Наша традиція передбачає піднесення Хреста з чотирьох боків тетраподу, що символізує світ. При цьому на схід Хрест підноситься двічі під супровід молитви. Найдавніша традиція супроводу Воздвиження – багаторазове співання пісні «Господи, помилуй» (у традиції УГКЦ «Господи, помилуй» співається 24 рази). Наприкінці ранкового богослужіння Хрест виносять на тетрапод і залишають вірним для почитання. Існувала ще традиція омивання Чесного Хреста пахучою водою, яка потім розливалася вірним.

Зі стихир на стиховні під час Вечірні напередодні свята та з канону Утрені ми бачимо, як в церковних піснеспівах звеличується Хрест. Для нас, християн, він є символом, знаком, дороговказом. Адже щодня ми, промовляючи молитву, робимо хресне знамення.

Передовсім, Хрест для нас є символом воскресіння. У нашій традиції занедбані тексти Малих вечірень (служиться перед Великою вечірньою). А вони містять гарну стихиру, яка вказує на те, що Хрест «встановлюється і являє нам воскресіння на ньому розп’ятого», а також вознесіння. Як Ісус був вознесений на небеса, так і наша людська природа - вознесена на небо. Хрест трактується у візантійській літургійній традиції завжди в поєднанні з воскресінням. Центральний піснеспів свят, присвячених Хрестові Господньому - «Хресту Твоєму, покланяємось, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо». Ці дві події – нерозривні.

Недаремно в контексті освячення храму Воскресіння Господнього в Єрусалимі почитався також і Господній Хрест. Щоправда, почитання Хреста в церковній традиції також пройшло певну еволюцію. На початках дуже рідко можна було побачити Хрест із розп’яттям. Хрест завжди був символом радості, плідності, родючості, оновлення. Згодом під впливом найперше приватної побожності починають з’являтися Хрести з розп’яттями. Хрест тоді більше почав асоціюватися із розп’яттям, стражданням. Проте, первинно, в дохалкедонських церквах можна побачити Хрест у вигляді дерева, що розквітає.  Саме тому і свято називається Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, бо він перетворює смерть на життя.

Все ж таки через те, що Хрест асоціюється зі смертю і стражданнями Ісуса, Церква встановила цього дня Строгий піст…

Це проблема, що Хрест асоціюється зі смертю. Бо в церковній традиції він асоціюється з воскресінням. Насправді, Хрест «оживотворяє», тому від нього втікають демони і тому ми його силою спасаємося. Його сила є животворною, а не вбивчою, вона не принижує, а возносить. Піст, хоча і згадується у давніх монастирських уставах, проте ще в найдавніших святкуваннях оновлення храму Воскресіння Христового, що ми маємо на свято Воздвиження, був частиною святкування. Тоді у передсвяття був піст, але в сам день свята, коли люди, підготувавшись постом, приступали до цілування Хреста, вже не був пісний день. Це був день радості, до чого нас закликають піснеспіви цього дня.

Відеоверсія: ugcc.tv/ua/media/67558.html

Розмовляла Руслана Ткаченко

ОСТАННІ НОВИНИ
ПУБЛІКАЦІЇ

«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня

«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...

МЕДІА
Prev Next