АКТУАЛЬНО

«Свята вечеря – спільне ділення різдвяною радістю…» - владика Венедикт на Різдво ГНІХ

Вівторок, 06 січня 2015, 20:47
Цьогорічне українське Різдво відбуватиметься не так, як завжди. Бо не всі сім’ї зберуться в повному складі. Багато батьків, братів і синів цьогорічне Різдво проведуть на війні. Про те, як святкувати Різдво 2015 року, розповідає владика Венедикт, голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

Христос рождається! Преосвященний владико, що оповідає Євангеліє про народження Месії?

Славімо Його! Євангелія оповідають про це досить докладно. Подія відбувалася в часи правління імператора Августа, коли проводили перепис населення. Тоді люди повинні були перебувати в тому місці, звідки походив їхній рід. А оскільки рід Марії походив із Давидового, то вона повинна була знаходитися у Вифлеємі. Спочатку учасницею Різдвяного чуда була сама Богородиця і праведний Йосиф, який був із нею. Потім ми зустрічаємо на євангельських сторінках розповідь про пастушків, які одразу прийшли, бо їм зірка засіяла. Потім до Божого Немовлятка прийшли мудреці зі Сходу. За переданням їх було троє.

Багато існує дискусій з приводу того, ким були три царі-мудреці. Що відомо про це?

Досить точно про це мало відомо. Навіть їхня кількість – троє мудреців – це радше символічне число. Не оповідається також, звідки точно вони були. Однак цей символ значущий у Євангелії. Він показує, що приходу Месії очікував не тільки вибраний народ, а й уся Вселена. Ці мудреці стали представниками всього Всесвіту, які прийшли вітати Месію. В їхніх постатях відкривається вся наша земна куля, яка шукала і шукає Бога. Коли поглянути в історію людства, то побачимо багато різних прикладів, як люди шукали Господа. Це стало наслідком того, що виникло багато релігій, кожна з яких мала свій шлях до Бога. Дві тисячі років назад сталася подія, яку ми вповні ще не усвідомили. Адже не людина шукала Бога, а Він сам, народжуючись, приходить до нас. Прихід мудреців - приклад усвідомлення правди про Бога, яка відкрилася. Ми, християни, маємо привілей. Бо не шукаємо навпомацки Бога, а приходимо до Господа, що явився. Тому в перших століттях християнства Різдво Христове святкувалося разом зі святом Богоявлення. Тоді акцентувалася увага не лише на події народження Ісуса, а й на Божому явленні для людей. Пізніше ці свята були розділені. Приклад мудреців показує нам те, що казав святий Августин: «Серце людини не зазнає спокою, аж поки не пізнає Господа». Тому Христос – це столітнє чекання людства і чекання кожної людини.

А коли Різдво стали святкувати у всьому світі? Чому Західна Церква святкує його 25 грудня, а Східна – 7 січня?

Святкування Різдва вперше згадується вже в II столітті. Біля 200 року святий Климентій Олександрійський згадує про це. Тоді воно святкувалося разом із Богоявленням. Бо народження Ісуса Христа - це явління Бога. Уже в IV столітті ці свята стали святкувати окремо. Коли поглянути на наш календар, 7 січня за юліанським літочисленням - це 25 грудня за григоріанським календарем. Східні Церкви, УГКЦ, частина православних Церков святкують Різдво 7 січня. Такі православні Церкви, як Російська, Єрусалимська, Грузинська, Сербська святкують також за юліанським календарем. Усі інші Східні Церкви та Католицька Церква святкують за григоріанським календарем.

Уже багато часу у світі йде мова про те, щоб святкувати Різдво в один час усім Церквам. Однак ми повинні розуміти, що святкування є символічним, бо ніхто точно не знає дати народження Ісуса Христа. Додам, що роз’єднали свято Різдво і Богоявлення, яке святкувалося за юліанським стилем у Римській імперії тому, що 25 грудня вважалося днем Сонця. А сам Христос прийшов, як Сонце і Правда. Відтоді почалися символічні святкування народження Спасителя світу. Остаточно сама дата Його народження для нас не є важливою. Важлива ж сама подія того, що Бог стає людиною і приходить до людства. Бо людство віддалилося через первородний гріх від Бога. Найважливіше є усвідомлення цієї події.  Бог через своє народження покликав нас до божественного життя. Ми повинні в час Різдва запитати себе: «Що це свято означає для мене?» Бо, коли ми святкуємо церковні свята, то слід не лише згадувати історичну подію, а й усвідомити те, що ця подія означає в нашому житті. Важливо запитати себе про це, взяти в руки Євангеліє і прочитати розповідь про цю подію та замислитися над нею. Бо часто буває так, що ми святкуємо це свято, але не свідомі того, чому сталася так. Тому святкуймо Різдво задля того, щоб усвідомити важливість події, яка стосується всього людства і конкретно для кожного з нас.

Українське Різдво розпочинається Святою вечерею (6 січня). Звідки пішов цей звичай? І чи важливо готувати на Святу вечерю 12 страв?

Коли ми очікуємо на дорогих гостей, то прагнемо якнайкраще їх прийняти. Так само можемо казати і про Різдвяне свято. Йому передує піст – Пилипівка. Саме 6 січня є останнім днем підготовляння до події народження Спасителя. Свята вечеря – це збирання разом. Вона є важливим і суттєвим символом для сучасного світу. Бо кожен має свій ритм життя, праці, навчання. Колись родина часто зустрічалася за столом. Однак тепер це відбувається рідше. Ми всі кудись спішимо. Тому Свята вечеря – це спільна зустріч родини, щоб зібратися з нагоди цього свята. Коли ми переживаємо якусь вагому подію в нашому житті, то зустрічаємося разом. Бо притаманно людині досвідчувати радість і ділитися нею. Спільна вечеря  - спільне ділення радістю.

Дванадцять страв – це символічно. Ми знаємо, що було дванадцять апостолів, є дванадцять місяців в році… Навіть якщо хтось буде мати на столі десять страв – не страшно. Важливим є зустріч різдвяної радості разом. Усі разом моляться, колядують, а потім діляться наступного дня цією радістю з іншими. Важливо зберігати ці традиції і сягати того, для чого ми їх дотримуємося. Це потрібно для того, щоб ці традиції наближали нас до Господа.

В який період часу можна колядувати?

Це можна робити весь рік. Бо колядка – це пісня прослави Бога. Тому немає приписів щодо цього. Звичайно, в різних селах це відбувається по-різному. Хтось колядує під час Різдвяного посту, а хтось від свята Миколая, хтось колядує на Святу вечерю. Колядки виникли ще раніше, у дохристиянський час. Християнство приходило і не нищило певної культури, звичаїв, традицій. Воно християнізувало подію Різдва. Колись колядки оспівували певні божества і людські переживання, однак тепер вони оспівують подію народження Христа. Вони показують нам і те, що будь-що земне  можна вживати на прославу Бога.

Традиційним атрибутом Різдва є вертеп. Він може бути як театралізований, так і бути шопкою. Звідки пішов такий звичай?

Першу різдвяну шопку виготовив святий Франциск Асизький. Ця традиція швидко набрала розповсюдження в католицькому світі, а вже й тепер вона притаманна і Православній Церкві. «Жива шопка» - театралізований вертеп, у якому люди ходять і діляться різдвяною радістю. Вертепи бувають різні. Крім намальованих фігур, часто бувають і «живі» істоти – вівці та інші звірі. Інсценізований вертеп набирав часто сучасного колориту із соціальним забарвленням. Думаю, цьогорічні вертепи будуть мати «майданівське забарвлення». І це нормально. Завжди головною ідеєю вертепу чи різдвяної шопки було передавання події Різдва Христа. Реальністю народження Христа було те, що Бог народився в стодолі - найбруднішому місці. Бог, який дає всьому життя, став людиною, народжується в найбільшому бруді. І це є знаком для нас, що історія нашого спасіння почалася не в ідеальних умовах.  Так само наше життя – не ідеальне. Деколи ми переживаємо духовні моменти з Богом, а часом нас супроводжують невдачі та падіння.

6 січня в храмах освячують просфори. Чому це роблять напередодні Різдва?

Просфора вживається на Божественній Літургії, коли вирізається агнець і ним причащаються люди після освячення. Просфора є символом Ісуса Христа і нею діляться перед Святою вечерею. Це символізує Бога, який прийшов і наситив людину.

На Різдво служиться Божественна Літургія святого Василія Великого? Чим вона відрізняється від звичної літургії святого Івана Золотоустого?

На цій Літургії є значно довші молитви, які читає священик. Вона служиться в найбільші свята, щоб показати їх духовну велич..

Різдво асоціюється з радістю, святкуваннями, колядками. Ми переживаємо непрості соціальні, політичні, суспільні обставини життя. Однак нам важливо зрозуміти, що через це Бог веде нас до спасіння. По-людськи важко зрозуміти, чому Бог народився не в царській палаті, а в яслах. Так само і ми не можемо пояснити те, що відбувається. Однак варто побачити за цим Бога, який через усе провадить людину до спасіння. Тому зичу всім розуміти за цим, що відбувається, Бога. Як Бог пройшов через приниження, хрест і Голгофу, так і ми проходимо зараз складний період. Та попри все, Він воскрес, і хто з Ним терпів, той і з Ним воскрес. Україна має свою хресну дорогу, однак пам’ятаймо, що Господь є з нами і Він через усе це провадить нас до зустрічі із Ним.

 

 Розмовляла Руслана Ткаченко

ПУБЛІКАЦІЇ

«Україна вистояла!» ‒ Глава УГКЦ про найважливіше у 2017 році11 грудня

У черговому випуску передачі інтерактивного проекту «Відкрита Церква», який був останнім у 2017-му, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший...

МЕДІА
Prev Next