АКТУАЛЬНО

«Церква живе лише тоді, коли служить», – о. Любомир Яворський, патріарший економ

Понеділок, 06 квітня 2020, 13:42
Сьогодні, коли людство постало перед небезпекою поширення COVID-19, держави вживають різноманітних заходів для запобігання зараженню цим вірусом. Мільярди людей залишаються у своїх домівках, дотримуючись карантинних заборон. Мільйони віруючих вимолюють у Господа змилування над світом і втихомирення небезпеки, яка вирує навколо. Християни в усьому світі єднаються у молитві за допомогою сучасних засобів комунікації, щоби бути й надалі єдиною спільнотою, яка молиться. Сотні тисяч лікарів докладають максимум зусиль, щоби зберегти життя десятків тисяч інфікованих. Не одна тисяча із них, на жаль, померли.

Церква у цій ситуації не стоїть осторонь. Вона продовжує рішуче здійснювати свою місію, залишаючись поруч із кожним вмираючим, хворим, підтримуючи кожного лікаря і допомагаючи тому, хто докладає зусиль для припинення смертоносної пандемії. Українська Греко-Католицька Церква продовжує служити, шукаючи нових способів відгукнутися на нинішні потреби. Як саме? І чи все вдається? Про це і не тільки поговоримо із патріаршим економом УГКЦ о. Любомиром Яворським.

 

– Отче Любомире, у Хрестопоклонну неділю під час проповіді Блаженніший Святослав заявив, що якщо буде потрібно, увесь церковний простір стане шпиталями, де Церква буде рятувати людські життя. Згодом ви прокоментували цю заяву Отця і Глави УГКЦ. У коментарі ви, зокрема, розповіли про те, що в УГКЦ працює антикризовий центр. І сьогодні, власне, ми б хотіли більше про нього почути.

– У час пандемії коронавірусу, як і в кожній складній ситуації для людини, її життя, Церква завжди пам’ятає велику потребу бути поруч – поруч з вірними, поруч з людиною. Сьогодні весь світ думає про елементарне – як прожити цей період. Для запобігання поширення небезпечної вірусної хвороби ми закриваємося у своїй домівках, а Церква, намагаючись відповісти людині на її потребу своїм служінням, хоче бути близько до людей, які терплять. Ми як Церква, вочевидь, не маємо відповідей на всі запитання, але хочемо якомога більше підтримати, послужити тим, хто нині має найбільшу потребу.

Щоби ефективніше це зробити в нинішніх умовах Церква знайшла спосіб об’єднатися – створення антикризового центру для обміну думками, інформацією. За допомогою такого антикризового центру ми в нашій Церкві можемо обмінюватися інформацією один з одним, дізнаватися про те, що відбувається у регіонах, дізнаватися, які ініціативи сьогодні запускаються, і підтримувати там, де бракує підтримки. Адже ми розуміємо, що для реалізації багато ініціатив потрібно шукати ресурси.

Пріоритетом, без сумніву, є служіння Церкви і душпастирська опіка вірних

– У яких напрямках звершується діяльність? Якими є пріоритети?

– Пріоритетом, без сумніву, є служіння Церкви і душпастирська опіка вірних. Існують п’ять напрямків, у яких ми, як Церква, сьогодні над цим працюємо: духовний, психологічний, медичний, соціальний та інформаційний.

– Розкажіть, будь ласка, детальніше про кожен із цих напрямків.

– Духовний супровід. Ідеться про духовну підтримку вірних, навіть в умовах карантину. До такої підтримки належать онлайн-реколекції і трансляції богослужінь як із Патріаршого собору Воскресіння Христового у Києві, так і з інших єпархій чи навіть парафій, у яких священник хоче послужити своїм парафіянам, спілкуючись із ними за допомогою сучасних засобів комунікації.

Медичний напрямок. Маємо медичних капеланів, які сьогодні сильно активізувалися і виконують дуже багато програм з опіки хворих людей різного ступеня складності. Не йдеться лише про тих, які сьогодні є у шпиталях. Якщо людина хворіє на коронавірус, до неї немає легкого доступу. Капелан, який потрапив до такої людини, мусить відбути 14 днів на карантині. Це виклик, який потребує адекватної відповіді. Наші капелани створюють групи в соціальних мережах і месенджерах, за допомогою яких опікуються лікарями, підтримують їх, підбадьорюють, додають сили, впевненості. Дуже часто капелани шукають можливості для лікарів добратися до місця праці. Нерідко власним автомобілем везуть їх на роботу і, користаючи з нагоди, спілкуються з ними, розраджують, підтримують їх. Крім того, вже існує цілий план, підготований медичними капеланами нашої Церкви, який мав би допомогти ефективніше проводити психологічні розмови із потребуючими людьми, а також творити супервізію, щоби залучати якнайбільше людей до цього служіння.

Соціальний. Ви, мабуть, чули про Карітас України і регіональні Карітаси?

 

У нинішній час потрібно не лише інформувати, а й формувати суспільство. Дуже важливо, щоби не сіялася паніка

– Так, звичайно.

– Власне, вони сьогодні також впроваджують багато ініціатив, за допомогою яких опікуються людьми. Почнемо з того, що чимало працівників готують тепле харчування, яке волонтери доставляють старшим людям, адже ті перебувають у зоні ризику. Це один із прикладів того, який вигляд має на практиці те, про що просив наш Блаженніший, – послужити старшим людям, щоби ті менше виходили з дому і контактували із навколишнім середовищем.

Що стосується інформаційного вектору, то тут варто підкреслити, що в нинішній час потрібно не лише інформувати, а й формувати суспільство. Дуже важливо, щоб у народі не сіялася паніка. Важливо, щоби люди були відповідальні, – дотримувались тих рекомендацій, які надходять від Міністерства охорони здоров’я України, і менше комунікували один з одним. Для цього Церква через офіційні медійні ресурси намагається інформувати вірних про необхідність дотримуватися цих правил. Іншим завданням інформаційного напрямку є дати людям відчути себе спільнотою, яка продовжує молитися разом, незважаючи на те, що кожен закритий у власному домі.

– Отче Любомире, коментуючи заяву Глави і Отця УГКЦ про готовність віддати весь церковний простір під шпиталі, ви уточнили, про який саме простір ідеться. Ви сказали, що Церква готова передусім надати не храми, а ті будинки, які є у її власності, – семінарії, реколекційні центри тощо. Чи передано вже якісь приміщення на потреби лікарів і хворих? Можливо, розкажете також про деякі ініціативи, які вже реалізовуються.

– Так, за потреби Церква надає ту нерухомість, яка їй належить. На сьогодні ми вже передали Патріарший дім у Львові для потреб медиків і мешканців Львова. Передали також наші реабілітаційні центри в деяких регіонах, наприклад реколекційний центр у Зарваниці, духовну семінарію в Івано-Франківську. Крім цього, до справи активно долучається наше монашество. Отці салезіани шиють білизну для інфекційної лікарні у Львові, печуть хліб, можуть надати приміщення для збору продуктів для потребуючих. Сестри монахині заопікуються самотніми хворими і готові долучитися ще більше. Деякі сестри надають психологічну допомогу, провадять науки онлайн. Серед приміщень, якими монаші спільноти готові послужити, є готель «Архистратиг» отців студитів у Львові, приміщення отців редемптористів у Львові та Яремчі. Отці салезіани в Києві можуть виділити перший поверх для житла лікарів чи інших потреб.

Розповім про ще одну цікаву ініціативу. У Львові запустили благодійну програму «Ковчег» – усе вдома, щоби люди не покидали місце безпеки, – доставка гарячої їжі. Було також підписано меморандум про співпрацю мерії Львова та Шпиталю імені митрополита Шептицького. Там запрацювала і гаряча консультаційна медична лінія (багатоканальна). Окрім самотніх людей і людей похилого віку, уже звертаються люди, які залишаються без роботи.

– Якщо я правильно зрозумів, антикризовий центр є координаційним органом діяльності всієї УГКЦ в умовах протидії поширенню смертельної хвороби COVID-19?

– Саме так.

 

Намагаємося координувати дії нашої Церкви, передусім на території України

– Але координуються дії церковних структур УГКЦ лише в Україні чи і за кордоном?

– Ми стараємося мати інформацію з усього світу. Для цього співпрацюємо зі Світовим конгресом українців (СКУ), який має схожий антикризовий центр. Із ними обмінюємося інформацією. Щодо географії діяльності, то з огляду на те, що кордони всіх країн закрилися, ми намагаємося діяти насамперед у межах нашої країни, найбільше уваги присвячуємо викликам в українському контексті. У кожній єпархії призначені координатори, з якими ми спілкуємося і працюємо. Де більше розвинені церковні структури, там можемо більше допомогти, де менше – там менше. На Сході України, наприклад, за час війни розвинулися місцеві Карітаси, тому через них ми можемо більше послужити і в цей час пандемії коронавірусу. Таким чином намагаємося координувати дії нашої Церкви передусім на всій території України.

– Отче, чи має Церква станом на сьогодні достатньо ресурсів, щоби послужити людям всюди, де є потреба? А потреба, як видно неозброєним оком із інструкцій державної влади та повідомлень українських ЗМІ, щоразу збільшується.

– Ми спостерігаємо у соцмережах, як багато людей починають масово писати у Фейсбуку, Вайбері, Ватсапі про готовність долучитися до припинення пандемії. Оскільки можливості скласти пожертву в класичний спосіб у храмі немає (храми відчинені, але люди не можуть збиратися), варто шукати іншого способу це зробити. Церква потребує ресурсу для того, щоби жити і служити, адже Церква живе лише тоді, коли служить. Пожертви, що їх складають наші люди в різних храмах, часто стають тим ресурсом, яким Церква може відповідати на виклик часу. Вона може голодного нагодувати, спраглого напоїти, подорожнього в дім прийняти, власне, завдяки тому ресурсу, який люди, об’єднуючись у храмі, наповнюють через пожертви.

– Якщо хтось хотів би сьогодні допомогти потребуючим за посередництвом Церкви, яким може це зробити?

– Ми запускаємо новий механізм – онлайн-пожертва (Online donation). Завдяки такому способу люди, які хочуть приєднатися до спільноти, до солідарної підтримки тих, хто найбільше потребує. Сьогодні є можливість це зробити. Вже функціонує спеціально розроблена сторінка, на якій через наш благодійний фонд кожен може скласти пожертву будь-якого розміру.

Метою пожертви є допомогти Церкві послужити потребуючим. Знайти цю можливість можна і на офіційних сторінках нашої Церкви – новинному сайті УГКЦ і на каналі «Живого ТБ» в мережі YouTube або сторінці «Живого ТБ» у Facebook.

– Тепер про людей, які не є в зоні ризику і не є хворими. Сподіваємося, що не всі захворіють. Чи плануються заходи із підготовки людей до виходу із карантину?

– Звичайно. Так. Церква є тією інституцією, яка завжди говорить про воскресіння після смерті та про тимчасовість кожної небезпеки. Це логіка життя Церкви і життя людини. Тому очевидно, що ми, переймаючись про те, як відповісти на виклики часу сьогодні, думаємо, як будемо далі служити, молитися, здійснювати свою місію. Власне, через наші онлайн-трансляції священники намагаються дати людям, які перебувають на карантині вдома, відповіді на ситуацію, що склалася. Є дуже багато речей, які можна проаналізувати за допомогою текстів Старого чи Нового Завіту. Бо цей період завершиться і настане час, коли ми знову приступимо до звичного способу життя, можливо оновленого. Напевне, ми вийдемо із цієї ситуації вже трохи іншими.

 

Зараз нам дуже важливо, зрозумівши, що ми є спільнотою, прислухатися до потреби ближнього. Сьогодні нам дуже важливо відчути власну відповідальність перед нашим ближнім

– Можливо, отче, користаючи з нагоди, ви хотіли б звернутися із особистим закликом до вірних УГКЦ?

– Дякую за таку можливість. Я хотів би закликати кожного, хто читатиме це інтерв’ю, вчитися від життєвих ситуацій, аби вийти також із цієї сильнішими, але й більш чуйними. Нам важливо цього навчитися вже тепер – бачити потребу іншої людини. І тоді бути справді спільнотою. Бо Церква завжди закликає, щоби ми збиралися у спільноту вірних.

Сьогодні перед усім світом постав виклик високого рівня складності, тому, очевидно, окремо взята людина сама зробити нічого не може. Я сам нічого не зроблю. Однак я можу зробити щось у спільноті, я можу зробити щось разом з іншими. Зараз нам дуже важливо, зрозумівши, що ми є спільнотою, прислухатися до потреби ближнього. Сьогодні нам дуже важливо відчути власну відповідальність перед нашим ближнім.

– Отче Любомире, нехай Господь допомагає вам і кожному, хто працює над тим, щоби послужити всім потребуючим у цей непростий час! Дякую вам за інтерв’ю.

– Дякую і вам.

Розмовляв о. Тарас Жеплінський

ПУБЛІКАЦІЇ

«Наш народ не склав тест на людяність. Це найбільший біль», — священник, який перехворів коронавірусом27 травня

Кількість інфікованих коронавірусом в Україні перетнула позначку у 20 тисяч — населення невеликого міста, на кшталт Генічеська чи...

МЕДІА
Prev Next