«Українська діаспора – це місток не лише до позитивного, але й негативного?» - владика Борис (Ґудзяк)
Вівторок, 10 вересня 2013, 12:00 Вірні українських греко-католицьких душпастирств Бельгії 8 вересня здійснили спільну прощу до «Матері Вбогих» у селищі Банну поблизу Льєжа. Там за переказом 80 років тому Божа Матір явилася 12-річній дівчинці з бідної багатодітної родини. У 1988 році в Банну був установлений пам'ятний хрест і плита на честь Тисячоліття Хрещення Русі-України.-
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- У Польщі за участю українських біженців відбулася загальноцерковна проща греко-католиків на святу гору Явір
- Владика Богдан Дзюрах очолив прощу українців у Німеччині до блаженної Едіґни
- «Будьмо вдячні Богові за дар цього чудотворного місця»: у Кохавині молитовно відзначили 30-річчя служіння редемптористів
Цьогорічне паломництво, в якому також взяли участь українські осередки Німеччини та Нідерландів, очолив Єпарх українців Франції, Бенілюксу та Швейцарії владика Борис (Ґудзяк). Він відповів на декілька питань радіо "Свобода".
– Кожна така проща є для нас нагодою задуматися над своїм духовним життям, над примиренням, над тим, що тяжить над нами, що нас принижує та піднімає. Наш народ, який тепер святкує 1025-ліття Хрещення, має велику традицію, є й немало пороків, проблем. Вже сини князя Володимира воювали між собою: Святополк убив Бориса і Гліба. Вони стали першомучениками ще за тисячу років до Мартина Лютера Кінга. Вони виявили страстотерпимість, як Христос, вони прийняли страсті, щоб не мстити. І ця проща є для того, щоб ми прощали одне одному, щоб Бог нам прощав, а Він це робить, бо себе віддав за нас. Ми, українці, повинні простити одне одному, ми повинні співпрацювати, ми повинні єднатися.
– Український народ, як відомо, дуже поділений, і політично, і релігійно, і мовно. Який вихід із цього становища, як єднатися?
– Вихід навряд чи буде якимось магічним. Це не буде лотерея чи «Нескафе» – порошок, окріп і – задоволення. Річ у тому, чи я особисто готовий миритися з моїм сусідом, чи я готовий жити з моїми батьками, дітьми, чоловіком чи жінкою в мирі. А мир – це як вишивка. Він складається з окремих хрестиків. Кропіткою духовною роботою треба лікувати його травми. Ці токсичні травми завдані насиллям, тоталітаризмом, ідеологією, яка перекреслювала гідність людини. Гадаю, ми вже пройшли певний шлях. Ми вже вийшли з тієї тюрми народів, але, як ізраїльський біблійний народ ішов два покоління, так і ми йтимемо два покоління до більшого спокою, миру і злагоди. Кожному слід подивитися: де я можу знайти і створити мир у своєму житті? Чи я можу витиснути зі свого серця ці квенькання, нарікання та проклинання? Чи можу я перестати осуджувати й обмовляти?
– Яку роль може відігравати українська діаспора в цьому об’єднавчому процесі?
– Діаспора, особливо молода, має особливий шанс. Вона може подивитися на український народ із перспективи порівняння з прикладами інших народів. У нас є дуже багато позитивів, є відчуття святого, є ще така літургійність і експліцитна (чітка) духовність. Але в інших народів є системи, є здорові процеси, які забезпечують мир у житті. Гадаю, ми, приглядаючись до цього, можемо вчитися. І діаспора може бути для нас містком певних позитивних речей. Дай Боже, щоб вона не стала містком негативу, бо Європа перебуває в глибокій демографічній кризі. Вона не хоче дітей, бо діти в подружжі стають дискомфортом, невигодою, тягарем. Вона відмовляється від того, що дає життя. Тому через якихось 25-50 років ми можемо побачити зовсім іншу Європу – арабську чи китайську Європу. Це констатація факту. Бог любить усіх людей, всі народи і кольори. Але ми всі повинні усвідомлювати, що життя і життєдайність – це труд, подвиг, це вірність у подружжі, це дітонародження, це праця над вихованням дітей. Деякі народи тепер дивляться на Європу і вважають, що європейці малосерйозні. Вони вигідні, вони відносно багаті, але вони забувають основне: родинну любов, дітонародження та виховання дітей, а без цього майбутнього не буде.
«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня
«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...
- Глава УГКЦ у 158-й день війни: «Нехай Господь прийме з уст нашої Церкви псалми та моління за всіх тих, які особливо просять нашої молитви»
- «Сила, яка походить із вірності Христові, є стержнем, який ніхто не може зламати», – Блаженніший Святослав
- Глава УГКЦ у 157-й день війни: «В ім’я Боже ми засуджуємо звірства в Оленівці і світ повинен це засудити як особливий вияв дикості й жорстокості»
- «Боже, почуй наш плач і поспіши нам на допомогу і порятунок!», – Глава УГКЦ у 156-й день війни
- «Бог йому дав серце і душу українського народу»: відбулася щорічна проща до Прилбичів з нагоди уродин митрополита Андрея Шептицького
- Глава УГКЦ: «Я горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє»
- Блаженніший Святослав закликав українську молодь скласти присягу на вірність Христові
- Глава УГКЦ у 155-й день війни: «Помолімося, щоб не втратити скарбу віри князя Володимира»
- Блаженніший Святослав у День державності України: «Наша Держава – це для нас питання життя або смерті»
- Глава УГКЦ у 154-й день війни: «Нехай Господь Бог прийме у свої вічні обійми журналістів, які віддали за правду своє життя в Україні»
- Глава УГКЦ у 153-й день війни: «Принесімо наш біль перед Боже обличчя і будьмо певні, що Він нас вислухає»
- Глава УГКЦ у 152-й день війни: «Помолімся молитву заступництва за наших воїнів»
- «Віруюча людина не може бути байдужою, коли бачить страждання іншої людини», – владика Богдан Дзюрах
- «Серед нашого страждання творімо простір для прояву Божої всемогутності», – Глава УГКЦ у 6-ту неділю після П’ятдесятниці
- Глава УГКЦ у 151-й день війни: «Російське віроломство ми перемагаємо силою любові до нашої Батьківщини»