АКТУАЛЬНО

«Утримання від гучних забав під час посту свідчить про те, що Різдво Христове - більше свято, аніж наші дні народження…» - о. Василь Рудейко

Четвер, 28 листопада 2013, 14:41
Свято Різдва Христового і Воскресіння Господнього - великі свята церковного року, тому їм передують довгі пости. Так, піст перед Різдвом розпочинається 28 листопада за новим стилем і триває аж до 6 січня.

Гадаю, це піст є «найспокусливішим» серед інших постів у церковному році, на нього припадають різні церковні й державні свята.  Про те, як правильно дотримуватися Різдвяного посту, та про його значення в житті християнина розповідає о. Василь Рудейко, доктор богослов'я, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму Священномученика Климентія Шептицького у Львові, 

Розпочинається Різдвяний піст. Цікаво, а які передумови його виникнення були в східній церковній традиції? Бо в Католицькій Церкві цей піст називається ще «Адвент». І, власне, від Адвенту розпочинається відлік церковного року.

Різдвяний піст пов’язаний із розвитком богослужіння на свято Богоявлення та виникненням свята Різдва Христового. Якщо подивитися на богослужіння обох свят – Різдва та Богоявлення, і порівняти їх із пасхальними, то побачимо, що всі три свята мають практичну одні й ті самі богослужіння: є служба свята, літургійний тиждень, який передує святу, строгий піст перед святом.

Піст перед Різдвом, на відміну від латинського Адвенту, що є очікуванням на прихід Спасителя, названий Чотиридесятницею. Тобто він за тривалістю подібний до 40-денного Великого посту. І має відбиток розважання над Воплоченням Христа. Це не є просто очікування на народження Спасителя. Це очікування повної зміни всього світу внаслідок Воплочення. Піст, можна стверджувати, набагато більше передбачає очікування зміни людської природи, внаслідок таїнства страждання і воскресіння, аніж просто факту історичного народження Спасителя світу. Бо літургійні тексти  Різдва розкривають саме богословський, а не історичний зміст свята. Цей зміст полягає в тому, що в Різдві Христовому вже відбувається спасіння людського роду.

У нашій церковній традиції цей піст має назву ще й «Пилипівка». Чи це пов’язано якось із апостолом Пилипом, одним із 12 учнів Ісуса Христа, якого, до речі, також розіп’яли.

Різдвяний піст, як «Пилипівка», це завершальний етап розвитку посту. Подібно до Великої чотиридесятниці перед Паскою, Різдвяний піст розвивався поступово. На початку було лише передсвяття, потім до нього додався тиждень, а згодом ще два тижні. Таким чином, це вже був період, який передбачав не 40, а 25 днів посту. І вже як завершальний період для того, щоб піст складався таки з 40 днів, вибирається початок посту як день після святкування пам’яті апостола Пилипа (27 листопада).

Відеоверсія розмови: Про Різдвяний піст (Пилипівку)

Певною мірою цей збіг є випадковістю, бо в день Святого Пилипа немає жодних натяків на початок посту. Натомість перші літургійні тексти, які вказують на свято Різдва ГНІХ і на період перед святом, як підготовку до нього, з’являється аж на свято Введення до храму Пресвятої Богородиці (4 грудня). Зокрема, цього свята починають співати ірмоси Різдва Христового. А ще інші літургійні вказівки на святкування приходу в світ Спасителя з’являються на свято Апостола Андрія Первозваного (13 грудня). Думаю, правильно було б називати цей піст не «Пилипівкою», а «Андріївкою». Бо народні святкування на Андрія нагадують запусти перед Великим постом. Насправді, у день після свята Андрія починають співати на богослужіннях «Алилуя», як і під час Великого посту. А самі літургійні відправи набувають зовсім іншого виміру. На великі свята, як-от Миколая Чудотворця, Святого Даниїла, у текстах вже з’являється згадка про народження Ісуса.

Перші ніж перейдемо до практичних порад стосовно дотримання цього посту християнами, хочеться більше дізнатися про те, які ж богослужіння відбуваються протягом цього посту. Адже відомо, що під час Великого посту вони є дуже насиченими.

Першими літургійними текстами, які вказують на наближення народження Христа, є тексти на Вечірні свята Апостола Андрія. У цих текстах показано, що передумовою покликання цього апостола було його знання про народження Спасителя. Дізнавшись про народження Спасителя, Андрій пішов за Ним. А ще наближення Христа видно у піснеспівах «Алилуя», які вказують на те, що піст не є періодом смутку, а, навпаки, - радістю і періодом в житті Церкви, коли вона повинна відмовитися від всього задля святкування Різдва. На Миколая, на свято Пророка Даниїла є подібні літургійні тексти. А у дві неділі, які передують Різдву, найбільше представлено це Різдвяне таїнство. Однак особливим є тиждень перед самим святом. Є Повечір’я Різдва, яке супроводжується текстами тріоді, які тематично відповідають тріодям Великого тижня після Пасхи. Це означає, що рання Церква і зародження святкувань Богоявлення і Різдва тісно пов’язані з найбільшим святом християнського календаря - Великоднем.

Отче, а як ми повинні дотримуватися посту і до нього підготовлятися?

Найкраще підготовляння і проводження цього посту є розкривання для себе Божого Слова. Бо свято Різдва означає те, що Слово стало Тілом. Ми повинні наново розкрити для себе Боже Слово, воплотити його в собі. Вважаю, що найкращою підготовкою до Різдвяного посту і його дотриманням є щоденне читання Святого Письма. Потрібно поставити собі мету – читати Біблію. Корисно також читати літургійні тексти.

Щодо вживання їжі, то тут діють загальні закони, представлені святим апостол Павлом у його посланнях, які читаються перед початком Великого посту: «Хто їсть – нехай їсть і дякує, хто не їсть – нехай не їсть і дякує». Бо важливим є не їсти чи не їсти, а дякувати. Христос воплотився для того, щоб життя християнина стало вічною подякою Богові за те, що Він дбає про своїх людей.

А як щодо обмежень у їжі та утримання від гучних забав?

Утримуватися від гучних забав слід лише для того, щоб показати, що набагато більшим святом, ніж наші традиційні дні народження та різні світські забави, є свято Воплочення Господа. Щодо утримування від страв, то немає особливих обмежень. Людина повинна сама для себе встановити той мінімум утримання від чогось задля поглиблення в собі християнської дійсності.

Синод Єпископів УГКЦ постановив певні полегшення в дні державних свят: 24 серпня, у День Незалежності України, та 1 січня – на Новий рік. Тому виникає запитання: коли весь світ святкує Новий рік, як повинні до цього ставитися ми – християни візантійської традиції? Чи ми повинні його святкувати? Якщо так, то як виглядає святкування Нового року по-християнськи?

Християнинові найкраще святкувати цей день, зробивши акцент на тому, що  цього дня з Новим роком розпочинається нове життя, яке нам дарував своїм воплоченням Христос. Якщо святкування Нового року не «притемнять» таїнства Христа – то проходитимуть у тому намірі, у якому і зробили нам полегшення єпископи УГКЦ. Якщо святкування Нового року супроводжуватися співом коляд, які можна співати вже від свята Андрія, тоді це буде добрим святкуванням. Натомість, якщо святкування Нового року стане причиною, щоб забути про Різдво Христове і про ту жертву, яку зробив для нас Спаситель, тоді воно буде неправильним.

 

Розмовляла Руслана Ткаченко

ОСТАННІ НОВИНИ
ПУБЛІКАЦІЇ

«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня

«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...

МЕДІА
Prev Next