«Вчення про те, що Христос став людиною, є центром богослов’я святого Максима…» − о. Василь Рудейко
Понеділок, 03 лютого 2014, 13:07 3 лютого Церква відзначає пам'ять святого Максима Ісповідника. Цей монах-інтелектуал залишив по собі велику богословську спадщину, з якої користають сучасні богослови.-
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Про східнохристиянську Літургію між традицією, нормами і реформою говорили у Вюрцбургу
- Доктор літургійного богослов’я: «Спасіння світу настане тоді, коли в серці кожної людини народиться Христос»
- «Через красу богослужіння людина отримує досвід Христа…» - о. Василь Рудейко
Про людину, яка покинула придворне життя і, ставши монахом, присвятила себе боротьбі з єрессю, розповідає о. Василь Рудейко, доктор богослов'я, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму Священномученика Климентія Шептицького у Львові.
− Як сталося так, що перший секретар імператора став монахом, а по своїй смерті - святим?
Мало відомо про ранні роки життя святого Максима. Проте знаємо, що він народився в сім’ї багатих людей, які дали йому добру освіту. Не дивно, що успішна дитина відомих батьків була прийнята на службу до імператора в Константинополі.
Навіть імператори Візантійської імперії були водночас богословами
Крім світської, у той час люди діставали ще й богословську освіту. Навіть імператори Візантійської імперії були водночас богословами. Наприклад, імператори Лев і Костянтин писали богословські й літургійні тексти, якими ми користуємося до сьогодні. Зокрема, на Утрені є стихири, т. зв. євангельські, авторства візантійських імператорів. Можливо, що, служачи в імператора, він прийшов до навернення.
У той час існували і єретичні течії, зокрема монотелітизму, з яким до кінця свого життя боровся Максим Ісповідник. Тодішній Константинополь «кишів» різноманітними монастирями. Тому було звичним явищем, що освічена людина вступала до монастиря.
− Максим Ісповідник покинув придворне життя і став монахом, а згодом і настоятелем монастиря. І майже все своє життя присвятив боротьбі з єрессю монотелітизму. У чому ця єресь полягала? І чому Святий Максим так ревно боровся проти неї?
Почну з того, що коли Максим став ченцем, то почав цікавитися творами святих отців. Найбільше він захоплювався працями Григорія Богослова і «арегопагітиків» - блоком християнських писань, які були натхнені александрійською богословською школою. У певний момент він почав відстоювати православне вчення стосовно того, що в Христі існує не лише божественна, а й людська воля. Проте це суперечило вченню представників єресі монотелітизму, які твердили, що людина відмовляється від своїх бажань заради виконання Божої волі.
Відеоверсія розмови: Святий Максим Ісповідник
− Недаремно Максима йменують ісповідником, бо він загинув ісповідницькою смертю. Через свою боротьбу із цією єрессю йому відтяли праву руку і язик...
На той час це було звичним явищем. Якщо людина висловлювала певні ідеї, які суперечили тодішньому панівному державно-церковному трендові (панівна єресь монотелітизму у Візантії), то її могли заслати у заслання, піддавати тортурам і навіть вбити. Максима ж заслали в Колхіду (сучасна Грузія), де він був ув’язнений і помер. Був переслідуваний, ув’язнений, йому відтяли руку і язик. Таким чином намагалися зупинити будь-яке висловлювання його християнських ідей. Однак він помер своєю смертю.
− Цей святий залишив по собі велику богословську спадщину, з якої користають сучасні богослови. Це і його пояснення складних частин Святого Письма, молитов, а ще коментар до Божественної Літургії. Для чого було писати в ті часи такі коментарі?
Святий Максим виступає передовсім як коментатор. Він читає і пояснює твори Григорія Богослова та «арегопагітиків». Цікавою є його т. зв. містагогія, тобто пояснення Божественної Літургії. Цей жанр з’явився в Церкві у IV столітті. Його основоположниками були Кирило Єрусалимський та Іван Золотоустий. Вони намагалися використовувати літургійні тексти, щоб пояснювати основи християнства. Це своєрідні містагогійні катехизи.
Христос став людиною, щоб людина в Христі могла брати участь в Його божественній природі
Звичайно, що в часи Максима Ісповідника не було вже таких напливів християн до Церкви, як у IV столітті, тому він долучається до цього жанру, який був вже дещо модифікований. Це вже радше коментарі літургійних обрядів, які показують Літургію як ікону, а не як текст і обряд. Його твори були дуже поширені в часи Київської Русі.
− Одним із поширених його вчень було, що рай на землі можна зберегти тоді, коли цей рай буде в кожному з нас. Як це можливо здійснити?
Центром богослов’я святого Максима є таїнство Воплочення. Христос став людиною, щоб людина в Христі могла брати участь в Його божественній природі (це вчення вперше з’явилося в Посланні святого апостола Петра). Святий Максим твердить: якщо ми намагатимемося брати участь в житті Ісуса Христа, у Його поєднанні як Бога і людини, то зможемо у своїй душі відновити те, що втратили внаслідок гріха. Участь у Божественній Літургії своєю кінцевою метою має обожнення людини.
Розмовляла Руслана Ткаченко
«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня
«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...
- Глава УГКЦ у 158-й день війни: «Нехай Господь прийме з уст нашої Церкви псалми та моління за всіх тих, які особливо просять нашої молитви»
- «Сила, яка походить із вірності Христові, є стержнем, який ніхто не може зламати», – Блаженніший Святослав
- Глава УГКЦ у 157-й день війни: «В ім’я Боже ми засуджуємо звірства в Оленівці і світ повинен це засудити як особливий вияв дикості й жорстокості»
- «Боже, почуй наш плач і поспіши нам на допомогу і порятунок!», – Глава УГКЦ у 156-й день війни
- «Бог йому дав серце і душу українського народу»: відбулася щорічна проща до Прилбичів з нагоди уродин митрополита Андрея Шептицького
- Глава УГКЦ: «Я горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє»
- Блаженніший Святослав закликав українську молодь скласти присягу на вірність Христові
- Глава УГКЦ у 155-й день війни: «Помолімося, щоб не втратити скарбу віри князя Володимира»
- Блаженніший Святослав у День державності України: «Наша Держава – це для нас питання життя або смерті»
- Глава УГКЦ у 154-й день війни: «Нехай Господь Бог прийме у свої вічні обійми журналістів, які віддали за правду своє життя в Україні»
- Глава УГКЦ у 153-й день війни: «Принесімо наш біль перед Боже обличчя і будьмо певні, що Він нас вислухає»
- Глава УГКЦ у 152-й день війни: «Помолімся молитву заступництва за наших воїнів»
- «Віруюча людина не може бути байдужою, коли бачить страждання іншої людини», – владика Богдан Дзюрах
- «Серед нашого страждання творімо простір для прояву Божої всемогутності», – Глава УГКЦ у 6-ту неділю після П’ятдесятниці
- Глава УГКЦ у 151-й день війни: «Російське віроломство ми перемагаємо силою любові до нашої Батьківщини»