«Владика Борис внесе нову перспективу у розвиток нашої митрополії», — владика Богдан Данило про призначення владики Бориса Ґудзяка

Ми поспілкувалися з владикою Богданом Данилом, Правлячим єпископом Пармської єпархії Святого Йосафата, яка входить до Філадельфійської митрополії, про сприйняття вірними УГКЦ у США цієї новини, про очікування і завдання, які має передусім виконати владика Борис.

“ВЛАДИКА БОРИС ҐУДЗЯК МОЖЕ ВНЕСТИ НОВУ ПЕРСПЕКТИВУ
ДЛЯ РОЗВИТКУ НАШОЇ МИТРОПОЛІЇ”

- Папа Франциск підтвердив рішення Синоду і призначив владику Бориса Архиєпископом і Митрополитом Філадельфійським. Скажіть, будь ласка, наскільки це важливе рішення для нашої Церкви?

- Передусім нам, як владикам Синоду Єпископів УГКЦ, було приємно чути, що Святіший Отець прислухався до рішення нашого Синоду і його вибору про призначення владики Бориса на престол митрополита Української Греко-Католицької Церкви в Америці.

Владика Борис внесе нову перспективу у розвиток нашої митрополії. Ба більше, він стає сьомим митрополитом, а дивлячись на всіх попередніх митрополитів, то вони “вписалися” в нитку розвитку нашої митрополії. Проте, здається, владика Борис є першим митрополитом, якого перед приїздом знає Церква в Америці. 

Наприклад, кардинал Донал з Нью-Йорка був ректором, коли молодий Борис Ґудзяк свого часу навчався в Римі. Тому він пам’ятає владику Бориса ще з того періоду. А владика Блейз Супіч був представником Американської Єпископської Конференції для Східної Церкви. Він приїжджав в Україну, відвідував УКУ. Він знає владику Бориса як президента УКУ. Інші знають владику Бориса через часті візити до Америки, коли він старався збирати фонди для УКУ.

Тож він є митрополитом, якого добре знають. А це буде допоміжним чинником для розвитку Церкви. Зараз УГКЦ в Америці потрібен вихід назовні, особливо в його особі, коли він є керівником Департаменту Патріаршої курії для зовнішніх зв’язків нашої Церкви. Тож серед владик — це велика радість.

Перебуваючи нещодавно в нашій парафії в Норт-Порт (штат Флорида), мені було приємно відчути відгук мирян, які очікували митрополита від хвилини зречення архиєпископа Стефана Сороки. Цікаво, що для одних людей владика Борис є молодим священнослужителем на престолі в церкві святого Івана Хрестителя в Ньюарку (штат Нью-Джерсі), якого пам’ятають як молодого хлопця. А для інших людей владика Борис — пластун і молода особа, а ще для інших — науковець, який навчався в Гарварді.

Тож всі з нетерпінням чекають нової енергії, нового бачення. Його унікальність полягає в тому, що він буде дивитися на нашу митрополію новими очима. Він — це та людина, яка розуміє «свою» еміграцію та еміграцію покоління своїх батьків. Можливо, він буде в силі промовити до них: «Варто бути християнином, бути вірним нашої Церкви, варто себе присвятити повністю Церкві». Він, мов біблійний Йосиф, який виїхав в незнані країни, а тепер повертається до Америки як митрополит. Тому це є надзвичайно цікавий час, якого всі так очікують.

Я вважаю, що владика Борис хоче прислухатися до дійсності та спільно мандрувати в майбутнє. Ми знаємо, що він не боїться робити нових кроків, відкривати нові місця, а також дивитися на реальність Церкви з новим духом, що є потрібним для нас, для Церкви. Бо нове вино мало час стати дозрілим і матиме плоди в майбутньому.

- Владико, поясніть, які повноваження й функції митрополита для США.  

- У церковних структурах кожна єпархія є своєрідною одиницею. Проте пізніше вона входить в склад нашої Церкви. Оскільки ми всі синодально зустрічаємося під проводом Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, то в Америці очільником нашої Церкви є митрополит Філадельфійський. Зустрічі чи пасторальне планування побудоване на особі митрополита. Ми мали труднощі впродовж останніх дев'яти місяців навіть організувати себе, бо не було серед нас митрополита. Також він є голосом нашої Церкви для загалу американського суспільства та для наших співбратів з інших Церков. І, очевидно, він має права, які прописані канонічно, як митрополита Філадельфійського.

“ВЛАДИКА БОРИС МАТИМЕ МОЖЛИВІСТЬ ВЕСТИ ДІАЛОГ
З ПРАВОСЛАВНИМИ ТА ПРОТЕСТАНТСЬКИМИ ЦЕРКВАМИ В АМЕРИЦІ”

- Є така особливість для єпископів УГКЦ, що вони є учасниками Синоду Єпископів УГКЦ та учасниками Конференції римо-католицьких єпископів тієї країни, де є їхнє поселення. Чим відмінне і чим подібне це служіння?

- У житті УГКЦ ми співдіємо синодально. Рішення призначення митрополитом владики Бориса було синодальною дією. Під впливом Святого Духа ми як Церква старалися втілити це рішення. Конференції, звичайно, є побудовані в Римо-Католицькій Церкві дещо інакше. Не забувайте, що в Америці є понад сто дієцезій та єпархій. Тож владика Борис буде репрезентувати нашу УГКЦ серед тих єпархій. Також є Православні та Протестантські Церкви, з якими він буде мати можливість вести діалог.

Думаю, що його наукове життя, його досвід служіння останні сім років у Франції буде допомагати йому. Наприклад, для мене було приємно, коли він говорив з нашим теперішнім Апостольським нунцієм Крістофом П’єром (який є французом). Вони розмовляли вперше, але відчувалася дружба, тому що владика Борис міг вільно спілкуватися з ним французькою мовою. Як на мене, для Архиєпископа П’єра було надзвичайно приємно почути свою рідну мову від нашого владики Бориса.

“ВЛАДИКА БОРИС Є ЧУТЛИВИМ ДО ПОТРЕБ МІГРАЦІЇ”

- Що саме передусім потрібно робити новому митрополиту? Які зараз головні виклики стоять перед Українською Церквою на американському континенті, як вважаєте?

- Ми можемо сказати, що ми ще “дихаємо” фільмом, який нам нещодавно представили про патріарха Йосифа. Блаженніший Йосиф казав, що треба дивитися не на завтрашній день, а на 50 років в майбутнє. Свого часу патріарха Йосифа турбувало: а що буде з дітьми еміграції та як буде розвиватися церковне життя?..

На мій погляд, всі ці питання є актуальними й тепер. Я знаю, що владика Борис є дуже чутливий до потреб міграції. В його єпархії в Парижі за 7 років (здається) вдвічі збільшилася кількість парафій.

Я думаю, що тут його будуть вітати як одного зі своїх, адже владика народився у США. Окрім цього, владика Борис захоче вийти до минулих поколінь і дати їм відчуття того, що Церква є їхньою Церквою, а особливо — відкрити двері нашої Церкви для тих, які бажають з нами жити й молитися в східному обряді.

Я відчуваю це в нашій єпархії Святого Йосафата в Пармі (США). Ми маємо парафії, де 80 відсотків є не українцями з народження, але є тими, які вибрали бути з нами. У нашій церкві кожен знає кожного. І ми можемо творити справжні християнські громади, де люди знають себе, піклуються про себе і в правдивий спосіб творять дияконію — служіння одне одному.

Я сподіваюся на це і знаю з розмов з митрополитом Борисом, що він також бачить ці моменти, які є важливими в його житті.

Ми мусимо зростати як Церква, ми мусимо відкрити наші двері. Ми маємо можливість й нагоду в ХХІ столітті з новими очима показати християнському світу, зокрема Католицькій Церкві, — наше богослов’я, літургійне життя, а також наш спосіб дій і життя як Церква.

“КОЛИ ІНШІ ПОБАЧАТЬ НАС У ЛЮБОВІ, ЯКА Є МІЖ НАМИ,
ТО КІЛЬКІСТЬ НАШИХ ВІРНИХ БУДЕ ЗРОСТАТИ ЩОДНЯ”

- Ви вітали владику Бориса в той же день, коли було проголошено підтвердження цьогорічного Синоду. Що бажали йому тоді, а що, можливо, бажаєте йому тепер?

- Я бажаю йому насамперед радості, яку має в собі владика Борис, та багато енергії. Ця життєдайність та бажання ділитися власною радістю зустрічі з Ісусом Христом, мов сірник — буде запалювати серця його вірних... Коли інші побачать нас у любові, яка є між нами, то кількість наших вірних буде зростати щодня.

Над інтерв’ю працювали Оксана Войтко та о. Ігор Яців,
Департамент інформації УГКЦ