Апостольська екзархія для українців-католиків візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії святкує своє 50-ліття

18 - 20 вересня 2009 року Апостольська екзархія для українців-католиків візантійського обряду в Німеччині й Скандинавії з осідком в Мюнхені святкує 50-літній ювілей. Урочисті святкування розпочалися у п’ятницю духовною молодіжною програмою з молитовними чуваннями. У суботу, 19 вересня, відбулася святкова академія, у якій взяли участь представники політичного та наукового світу, суспільні та церковні діячі. У неділю, 20 вересня, святкування продовжить Архиєрейська Божественна Літургія в Катедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці і св. Андрія Первозванного, яку відслужать Апостольський Нунцій в Німеччині, єпископи Греко-Католицької та Римо-Католицької Церков. Після обіду відбудеться святковий концерт за участю Народного артиста України Тараса Петриненко й Заслуженої артистки України Тетяни Горобець. 17 квітня 1959 року Папа Іван ХХІІІ проголосив створення Апостольського екзарахату для українців-католиків візантійського обряду в Німеччині. Першим екзархом став тодішній канцлер української митрополії у Філядельфії (США) о. д-р Платон Корниляк, єпископські свячення якого відбулися 7 липня 1959 року. Завдяки його невтомній діяльності Апостольський екзархат з осідком в Мюнхені, юрисдикція якого простягалася на всю Німеччину, постійно розвивався і в 1984 році до нього приєднано також і скандинавські країни. Владика Платон (Корниляк) помер 1 листопада 2000 року. У грудні того ж року Папа Іван Павло ІІ номінував наступним екзархом тодішнього протосинкела Вроцлавсько-Ґданської єпархії в Польщі о. Петра Крика. Його хіротонія відбулася 3 лютого 2001 року в Мюнхені. «Історія присутності українців на території Німеччини в ХХ столітті і аж по сьогоднішній день – це частина історії нашого народу в цілому. Наша присутність в Німеччині після Другої світової війни позначена дуже різними проявами. Ми були там, як заробітчани після Першої світової війни; пізніше, в часах третього рейху – насильно привезеними працівниками або в’язнями концентраційних таборів; після Другої світової війни – емігрантами, які не бажали повертатися до Радянського Союзу. Кожна ця група мала свою особливу історію, інколи, справді, дуже трагічну, інколи, дуже творчу», – написав Блаженніший Любомир до Владики Петра (Крика) у вітальному листі. При цьому Глава УГКЦ згадав про душпастиря емігрантів в Німеччині отця Петра Вергуна, якого Церква проголосила блаженним священномучеником, про визначних науковців та політичних діячів. «Існування екзархату – це вже другий період нашого побуту на німецькій землі. Створюючи цей екзархат Апостольська Столиця дала нам, тим українцям, які залишилися на постійний побут в Німеччині, нагоду зберігати наші церковні та народні традиції. І це продовжується до сьогодні», – відтак написав Блаженніший Любомир. Глава УГКЦ закликав і надалі зберігати духовні скарби рідної землі і «ділитися ними із зичливими господарями, які нас на німецькій землі прийняли».

Департамент інформації УГКЦ