АКТУАЛЬНО

«Базовий і найважливіший вимір сопричастя члени нашої Церкви переживають у власній парафії», — Синод Єпископів УГКЦ

Понеділок, 16 вересня 2019, 08:52
"Лише зростаючи у сопричасті та єдності нашої Церкви, можна пізнати вповні її ідентичність, той наш особливий спосіб буття християнами", — на цьому наголошує Синод Єпископів УГКЦ 2019 року, що відбувався у Римі, в Посланні до духовенства, монашества і мирян у розділі “Виміри церковного сопричастя помісної УГКЦ”.

"Базовий і найважливіший вимір сопричастя члени нашої Церкви переживають у власній парафії. Усі якості живої парафії, як спільноти спільнот, допомагають кожній людині відчути себе любленим членом Божої родини. Тут кожен вірний особисто ідентифікує себе з нашою Церквою. Важливим служителем церковного сопричастя є душпастир, який будує спільноту парафії і якому в цьому допомагають усі вірні. Ми добре знаємо, скільки зусиль потрібно докласти всім членам парафіяльної спільноти, щоб згуртувати громаду, і як легко це зруйнувати", — йдеться у Посланні Синоду Єпископів УГКЦ 2019 року.

І згодом владики додають: "Жодна парафія не може існувати як самодостатня, відокремлена у власній зоні комфорту структура. Парафія є базовою клітиною єпархіальної спільноти, яку будує і особисто очолює місцевий єпископ. В єпархії служителем сопричастя-єдності є правлячий архиєрей, який своєю чергою перебуває у повній єдності з Главою власної помісної Церкви, із Вселенським Архиєреєм та всією колегією католицьких єпископів, котрі виконують своє апостольське служіння у всіх куточках світу. Якщо єпархія роз’єднана і між єпископом та духовенством бракує спілкування, довіри і братерського єднання, то таку єпархію можна вважати глибоко зраненою. Тому перші і найважливіші зусилля архиєрея повинні бути скеровані на згуртування єпархіальної спільноти в усіх вимірах її життя, а саме: на поглиблення духовного життя на зразок сопричастя в любові Осіб Пресвятої Тройці та за прикладом першої християнської спільноти Христових учнів у Єрусалимі; на вироблення одностайного бачення місії єпархії, координування людських, духовних та матеріальних дарів для цієї місії, а відтак втілення її в життя спільними зусиллями духовенства і мирян разом зі своїм пастирем".

Варто зауважити, що коли єпископ бере участь у Синоді, то він представляє не себе чи приватні думки: він є голосом своєї єпархіальної спільноти. А Предтоятель Церкви є знаком і служителем її глобальної єдності, сопричастя та розвитку.

"Патріарший Собор, який ми скликаємо кожних п’ять років, — це ще один важливий всецерковний простір сопричастя всього нашого церковного тіла", — заявили владики.

За їх словами, патріархат УГКЦ будується саме на основі розвитку і неухильного зміцнення внутрішньої єдності Церкви на всіх рівнях.

"Церква, як Таїнственне Тіло Христове, за своєю природою є "таїнством єдності", до якої покликане все людство. Своїми особливими дарами і нашим спільним служінням ми всі, духовенство, монашество і миряни, покликані сприяти розвиткові та зміцненню сопричастя-єдності Церкви на всіх рівнях: від локального до глобального, від помісного до вселенського", — переконані учасники Синоду Єпископів УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ


ПУБЛІКАЦІЇ

Проповідь Блаженнішого Святослава, Отця і Глави УГКЦ, у 19-ту неділю по Зісланні Святого Духа19 жовтня

Сьогодні Христос каже нам, щоб ми так чинили, так ставилися до кожної людини, як ставиться до людини сам Господь Бог. Навіть більше, Він...

МЕДІА
Prev Next