Блаженніший Любомир: "Людина, яка не одержима любов'ю до Бога, не може бути місіонером"

Бути місіонером - це покликання, так само, як бути лікарем чи юристом. Найперше має бути бажання. Таку думку висловив Блаженніший Любомир (Гузар) під час виступу перед семінаристами в рамках спецкурсу місійного служіння, який триває в Івано-Франківській духовній семінарії імені святого Йосафата. “Людина, яка відчуває зацікавлення, потребу місійного служіння, повинна працювати над собою, старатися поглиблювати своє духовне життя, ставати одержимою справою Божою. Людина не стане місіонером, якщо не буде одержима любов’ю до Бога”, - зазначив Архиєпископ-емерит. Щоб краще пізнати, що таке бути місіонером, він порадив семінаристам читати життя святих місіонерів. За словами Архиєпископа УГКЦ, Церква сьогодні заохочує вже діючих священиків до місійного служінні, але водночас намагається стимулювати до такого душпастирювання вихованців семінарій за допомогою певних програм чи практики, тобто поїздок як на Схід, так і на Захід, які дають хлопцям можливість на власні очі побачити, що таке місійна праця. Відповідаючи на запитання, як треба виховувати майбутнього місіонера, Блаженніший Любомир згадав Наполеона, який сказав, що дитину треба виховувати за 20 років до її народження. “Це означає, що треба виховувати ще маму та батька, - пояснив кардинал. - Скільки молодих людей не пішли до семінарії, хоч мали і бажання, і здібності, бо батьки не хотіли. Але якщо батьки заохочують дітей, тоді справа виглядає цілком по-іншому. І нам треба так виховувати наших громадян, наших молодих батьків, щоб вони бачили в цьому велике добро. Щоб мати чи батько, подивившись на свою дитинку, сказали: які б ми були раді, якби наша дитина стала місіонером”. Під час розмови Блаженніший Любомир також розповів про роль жінки і сім’ї  в житті душпастиря-місіонера. Він зауважив, що існують певні труднощі в Західній Європі, де місцеві латинські ієрархи не хочуть приймати одружених священиків УГКЦ (проте і там бувають винятки). Водночас у Східній Україні, в Казахстані і Росії таке священство є звичним явищем. “Це навіть краще, якщо їде вся родина, - зауважив Блаженніший. - Наприклад, римо-католики посилають на місії кількох монахів, і ті один одного підтримують, мають можливість працювати гуртом, бо так легше. Священику, який хоче працювати в Україні чи Росії, самому буде нелегко. А якщо він поїде разом із сім’єю, то матиме з ким поговорити, матиме того, хто його підтримає”. Кардинал відзначив, що добра дружина відіграє важливу роль в місійній діяльності священика. Але таку долю не можна нав’язувати насильно, бо це не легке життя, воно вимагає певної відданості. Як священик, так і його дружина мають відчути, що вони готові до цього. І тоді, за словами промовця, дружина може бути тим “Божим пальцем”, який буде підтримувати і заохочувати душпастиря-місіонера. Блаженніший Любомир наголосив, що місійна духовність полягає в бажанні поділитися з іншими Божим даром, особливо даром святої віри. “Яка сьогодні зневіра в народу, яка ненависть у народу. Це небезпечно. Це страшно. Якби в нас було щире бажання в якийсь спосіб поділитися Божим даром, ми б усі змінилися. Треба утверджувати людей у вірі, у відчутті того щастя – бути віруючим. Отже, самих себе належить утвердити”, - відзначив Архиєпископ. Він ствердив, що не слід боятися йти на місії. Цей страх є перебільшений. Адже тисячу років люди йдуть на місії, йдуть до своїх людей. Однак ця праця, безумовно, вимагає відваги і працьовитості. Не обійшлося і без політики. Один із семінаристів поцікавився у Блаженнішого Любомира: чи сьогодні владна верхівка чинить якісь перешкоди у розвитку місійної діяльності УГКЦ і, якщо так, то які? “Не переймайтеся, це минеться. Є такі, що з різних причин люблять створювати проблеми. Треба спокійно, без зайвих пристрастей, без емоцій, працювати далі і домагатися свого. Це треба витримати”, - порадив кардинал. Нагадаємо, 25 червня - 1 липня 2012 року в Івано-Франківській духовній семінарії імені святого Йосафата триває спецкурс місійного служіння для семінаристів передостаннього року. У заході беруть участь 68 семінаристів. Організатором  спецкурсу виступив Пасторально-місійний відділ УГКЦ (ПМВ).  

Інформаційний центр ПМВ