Богослови в УКУ: «Священикам варто проповідувати на основі текстів Старого Завіту, бо в них чітко зображена вся потворність гріха»

На таких аспектах наголосив Роман Островський, випускник Григоріанського університету в Римі, ліценціат із біблістики, у своїй доповіді на тему: «Парадигма проповідування в Старому Завіті: як промовляє Бог та людина» під час науково-практичної конференції «Боже Слово живе та діяльне (Євр. 4, 12): проповідь у пасторальному досвіді Церкви», яка відбулася 24 травня в УКУ.

Доповідач акцентував увагу на тому, чи потрібно проповідувати священикам на основі Старого Завіту. На його переконання, все ж таки варто проповідувати в такий спосіб, бо в старозавітних текстах Святого Письма людина показана реально, з усіма її слабкостями і проблемами: «У цих текстах потворність гріха зображена дуже чітко». Він додав, що в зазначених текстах головною є ідея про те, що Закон ‒ основа для ізраїльського народу. «Такі тексти допомагають побачити світ і людину в іншому баченні. У Старому Завіті показано, що світ ‒ не замкнена система; а Бог, який сотворив його, стоїть за ним і всім цим управляє. Про це просто необхідно нагадувати  сучасній людині», ‒ сказав п. Роман.

Крім того, в старозавітних текстах міститься багато ідей з приводу того, хто така людина: «Сучасні теорії намагаються інтерпретувати людську особу як розумну тварину або як таку, існування якої зводиться тільки до економічних чинників, або ж класифікують її за культурними чи етнічними поділами. Натомість у Старому Завіті показано, що людина – образ і подоба Божа, і її мета – не бути одинокою. Бог створив людину для спілкування з Ним і з такими, як вона. А образ Божий показаний у Старому Завіті не як віддалена сила, а як особа, яка йде на контакт. Саме тому ми натрапляємо в Старому Завіті на такі метафори Бога, як богочоловік, воїн, цар, суддя, бо вони допомагають зрозуміти і краще побачити Його образ».

Прес-служба УКУ