«Через богопосвячене життя Бог сам приходить і стає таким близьким, що його можна взяти за руку», - Блаженніший Святослав

Під час проповіді Предстоятель УГКЦ розкрив зміст свята як дня богопосвяченого життя: «Це свято Богородиці, яка відкриває нам значення усякої посвяти, що її людина може зробити в ім’я Боже. Так само богопосвячена особа, монах чи монахиня, – це той, який покликаний зродити світло для світу, це той, через кого Господь Бог хоче показати, що надія Церкви, надія християн є певна. Через богопосвячене життя Господь Бог сам приходить і стає таким близьким, що його можна взяти за руку, потягнути за рясу, можна побачити, що це все, про що ми чуємо, читаємо – справжнє. Сьогодні ми дякуємо за кожного монаха і монахиню нашої Церкви, тому що ви, отці, брати і сестри, покликані стати світлом для світу. Через вас народ Божий хоче побачити, що спасіння існує, що Бог нас слухає, Бог відповідає, Бог приходить, Він є між нами». «Освячена свічка, – підкреслив Блаженніший, – якраз і є символом певності нашої віри та надії на спасіння».

Після Святої Літургії відбулася цікава подія – «стрітення» двох богородичних ікон. Ці ікони у 1914 році митрополит Андрей Шептицький, перебуваючи на засланні в Курську, подарував двом священикам на знак того, що він живий. Одна із цих ікон зберігалася у родині Горникевичів, а інша – стала основою панагії Блаженнішого Святослава. Родина Горникевичів з Австрії передала свою ікону студійському монастирю в Обухові.

Після святкового частування та освячення надбанних хрестів  новозбудованого храму Блаженніший Святослав зустрівся з монашеством Київської архиєпархії. Під час зустрічі архиєрей розповів про найважливіші події минулого року, поділився своїми роздумами на майбутнє та заохотив богопосвячених осіб до ділення.

Не менш важливою частиною святкування стала доповідь отця диякона Даниїла Ґаладзи на тему «Пінію время, молитви час» - про церковний спів і східну літургійну традицію. На основі Декрету митрополита Андрея Шептицького про церковний спів, який був написаний 1941 року, диякон розповів про важливість краси церковного співу та потребу  активної участі у ньому. «Служіння, яке віддаємо Всевишньому, повинне обіймати все, що маємо від Бога. Люди повинні молитися не тільки духом, тобто умом і серцем, але й тілом і всім тим, що мають і в душі, і в тілі і чим можуть хвалити Всевишнього. У співі віддає чоловік на службу Господеві свої легені, руки, коліна, ціле тіло, голос, язик, почуття краси, мелодії, ритму і гармонії, — словом цілого себе», - писав митрополит.

Монашество Київської архиєпархії висловлює щиру подяку о. Олександру Приліпу, настоятелю обителі Святого Антонія Печерського, за гостинний прийом.

Прес-служба монашества Київської архиєпархії