Хор храму Преображення Господнього (Дрогобич) відвідав музей, де знаходяться антимінси 300-літньої давнини

Опісля присутні відвідали музей катедрального храму Пресвятої Трійці, де знаходяться антимінси 300-літньої давнини. Cеред інших є антимінси митрополита Андрея Шептицького, єпископа Йосафата Коциловського з Перемишля та єпископа Григорія Хомишина зі Станіславова (Івано-Франківськ) - трьох довоєнних єпархій, які були знищені радянською атеїстичною владою.

Рівно ж поміщено три антимінси російських православних єпископів, котрі служили в Дрогобичі в храмі Пресвятої Трійці за радянських часів: владики Михаїла Мельника, Антонія Пельвецького, Григорія Закаляка. Владика Григорій був останнім російсько-православним єпископом у церкві Пресвятої Трійці. Відтак з ліквідацією Дрогобицької області була ліквідована і Дрогобицька єпархія. Відтоді уся теперішня території єпархії підпорядковувалась російсько-православному єпископові у Львові.

Окрім цих історичних пам'яток, у музеї розміщено радянські інвентаризаційні книги проектів і планів дрогобицьких храмів та його околиць. Рівно ж є імпровізована Голгофа з трьома хрестами, один з яких належить ще тодішньому римо-католицькому храму Пресвятої Трійці, 1731р. Є довоєнний кивот та дерев’яна фігура Христа у гробі ще з поч. XVIII ст.

Два інших зали присвячені пам’яті покійного владики Юліана Вороновського. Серед особистих речей єпископа, його спогадів, скриптів, текстів, останнього подячного пастирського послання  зречення з уряду до пастви СДЄ, є і Шематизм (книги з усіма храмами православних та католицьких конфесій, які знаходяться на теритрії СДЄ). Як зазначає парох храму, о. Тарас, «за правління владики був започаткований інший Шематизм, фотоальбом, який матиме до 1000 ілюстрованих листків та скоро вийде друком».

У крипті, де  знаходяться речі, які владика Юліан вживав для  служіння, є посох і підсвічники, які, за словами о. Тараса, «несуть пам'ять про двох єпископів – греко-католицького і православного». Ці експонати належать останньому православному єпископові Григорієві Закаляку. Після його смерті, племінyиця владики Григорія подарувала владиці Юліfну їх як пам'ять про свого вуйка.

Про скромність владики Юліfна свідчив і його Заповіт. «Владика не звик до дорогих речей. Він десь внутрішньо бунтувався, що робиться крипта з мармуру і граніту, і це також, можливо, дало йому поштовх, щоб написати Заповіт на поховання його в Уневі», - каже о. Тарас.

spasadrohobych.org.ua