Катехиза про гріх непоміркованості

Непоміркованість – це один із головних гріхів, які загрожують вічному життю людини, згубно впливають на суспільну та природну дійсність і лежать в корені інших гріхів. Вже сам термін вказує, що мова йде порушення правильної міри, що перевертає з ніг на голову всю дійсність, створену Богом доброю, і перетворює добро на зло.

Здебільшого непоміркованість ототожнюється з обжерством і пияцтвом (надмірністю у їді та питті), згубні наслідки яких, як правило, видно неозброєним оком. Однак це лише деякі із симптомів цього важкого гріховного захворювання, що призводить до багатьох інших гріхів та згубних наслідків як для самого грішника, так і його соціального та природного довкілля.

Насправді, непоміркованість, як і кожен з головних гріхів, стосується передусім екзистенційної постави людини перед Богом. Суть цього гріха полягає тому, що він спотворює Божественну природу людини і її природну потребу, що в свою чергу призводить до різних видів надмірності та нестриманості (див. Катехизм УГКЦ, 759). Первинна природна потреба людини – це потреба в Бозі та Його життєдайній любові. Людина, яка зачиняється від Бога і Його любові позбавляє себе природної основи.

«Боже, ти створив нас для себе, і наше серце буде неспокійним, поки не спочине в Тобі», – цими словами своєї «Сповіді» св. Августин виражає ключову істину про те, що створена силою животворної любові Бога і для любові Божої, без Бога людина залишається глибоко нещасливою. Поневолена гріхом людина відчуває гостру ностальгію за Богом і починає шукати заспокоєння свого прагнення Божої любові в різних «сурогатах щастя». Опанована непоміркованістю, вона намагається на тілесному та матеріальному рівні віднайти те, що втратила на рівні спілкування з Богом.

Поневолений гріхом непоміркованості розум призводить до втрати людиною правдивого розуміння своєї Божественної природи і справжніх духовних та фізичних потреб, а також втрачає правдиве розуміння міри, яка є визначальною для здійснення добра і яка, згідно з правилом «золотої середини», дозволяє уникати крайностей, які ведуть до згубних наслідків у різних вимірах життя та діяльності.

В свою чергу, обдурена непоміркованістю свобідна воля замість потягу до Бога і осягнення вічних цінностей нестримно тягнеться до зла, що полягає в різних видах надмірності!

Як результат, страждає вся створена Богом дійсність, але передусім сама людина, яка стала заручником гріха непоміркованості та слугою різних згубних звичок та ідолів, які вимагають покласти на їх вівтар честь та гідність, душевний мир, чесноти, сімейні цінності, здоров’я, а навіть і саме життя.

Так наприклад, ідолопоклонство їжі, перетворює її з джерела життєвої наснаги та нормального функціонування організму в отруту, що призводить до шкоди для здоров’я і чисельних загроз для життя. Як наслідок – ожиріння, цукровий діабет, серцево-судинні розлади та ріст схильності до інших захворювань, психологічний дискомфорт, втрата працездатності, зменшення тривалості життя та підвищений рівень смертності.

Пияцтво, як вияв непоміркованості, полягає у служінні ідолу алкоголю, який підступно затьмарює свідомість і підштовхує поневолену свобідну волю до різних злих та гріховних вчинків. Як наслідок – не лиш духовна та тілесна деградація пияка, але також своєрідне пекло навколо нього: страждає передусім його найближче оточення: діти, чоловік чи жінка, сім’я, але зрештою також і суспільство, і вся природа. Особливо трагічними є наслідки пияцтва в Україні, де щорічно гостре алкогольні отруєння, алкогольна хвороба печінки та кардіоміопатія забирають десятки тисяч життів. За розрахунками українських експертів рівень вживання алкоголю на душу населення в Україні становить 10,9-11,5 літрів.

Не менш небезпечним проявом гріха непоміркованості є опанування ідолом тютюнопаління, а також наркотична залежність, жертвою яких стають мільйони людей. Важкі руйнівні наслідки для особи та суспільства мають також різні ігроманії та залежність від інтернету, а навіть і залежність від телевізора та мобільного телефону.

Надмірна швидкість, особливо в межах населених пунктів, а особливо в нетверезому стані, призводить до чисельних аварій, жертвами яких стають мільйони людей. Лише в Україні за 2013 р. у транспортних аваріях загинуло понад 5 тисяч людей, а окрім втрачених життів травматизм та інвалідність тисяч людей, зруйновані долі, сироти, суспільні втрати тощо.

Непоміркованість у відпочинку перетворює його з джерела відновлення життєвих та творчих сил організму людини на засіб особистої деградації і паразитування на тілі суспільного організму та всього створіння Божого. З іншого боку, непоміркованість у праці – перетворює її з основного засобу для позитивного духовного, інтелектуального та матеріального збагачення, на механізм духовної деградації та фізичного виснаження.

Непоміркованість у володінні та споживанні відповідних благ, послуг та речей призводить лише до тимчасового і примарного щастя. Адже все це лиш своєрідний сурогат, скільки б його не було людина не відчуває справжнього щастя, а хоче ще і ще…

В екологічному вимірі непоміркованість знищує самі передумови існування людини та життя на Землі. Поневолена непоміркованістю людина, не зважаючи на жодну міру можливого та допустимого, – бере, використовує, споживає, виснажує, вирубує, осушує, зволожує, забруднює, перетворює та знищує. Непоміркованість людини руйнує первозданну гармонію стосунків людини з природою, порушує можливості асиміляції згубного антропогенного впливу, а також спроможність регенерації створіння.

Опанована нестримним бажанням «мати понад міру», людина не звертає уваги на встановлені Творцем закономірності та межі втручання у природу, переступивши які починається ланцюгова реакція незворотних руйнівних процесів для всього створіння. У сліпій гонитві за «все більше» та «чимшвидше» речей та послуг, споживання та задоволення людина стає на край прірви, переступивши який може привести до небуття весь створений світ, довірений їй Богом на відповідальне управління (як простір) для її спасіння, а також для життя і спасіння майбутніх поколінь.

Що робити? Як боротись? Як лікувати хворобу непоміркованості та нестриманості?

Як і у випадку інших гріхів потрібне не симптоматичне, але справді дієве лікування, тобто потрібно усувати його причини, відповідно, необхідним є повернення людини до Бога і таким чином задоволення своєї природної потреби Божої любові. Необхідно відновити затьмарений гріхом духовний (Божий) погляд на себе, ближніх, речі, послуги, споживання, задоволення, працю, відпочинок, довкілля і весь створений світ. Потрібно усвідомити правдиву цінність кожної створеної речі та істоти, а також їх місце в загальній ієрархії створіння та в Історії Спасіння.

Необхідно вправлятися у чесноті поміркованості, яка допомагає віднайти правдиву міру, що є визначальною за уприсутнення добра в різних вимірах життя та діяльності. В цьому сенсі, поміркованість – це не просто відмова від зайвого і шкідливого, це не просто одна з кардинальних чеснот, але – це є сам шлях повернення до цілісного чеснотливого життя – повернення до Бога.

д-р Володимир Шеремета