АКТУАЛЬНО

Київський слідчий ізолятор відвідав гурт «Бурси фольклору»

П'ятниця, 11 січня 2013, 11:41
Колядники етнографічного гурту «Бурси фольклору» під керівництвом Валерія Гладунця виступили у клубі Київського слідчого ізолятора після робочого дня господарської обслуги 10 січня 2013 року. Фонд імені Митрополита Андрея Шептицького посприяв цьому заходу в середині святкувань Господнього Різдва, коли колядницький колектив має дуже насичену програму виступів. Щирість виконавців запалила слухачів справжньою радістю та стала подією, що запам'ятається надовго.
Колядники етнографічного гурту «Бурси фольклору» під керівництвом Валерія Гладунця виступили у клубі Київського слідчого ізолятора після робочого дня господарської обслуги 10 січня 2013 року. Фонд імені Митрополита Андрея Шептицького посприяв цьому заходу в середині святкувань Господнього Різдва, коли колядницький колектив має дуже насичену програму виступів. Щирість виконавців запалила слухачів справжньою радістю та стала подією, що запам'ятається надовго. Уже саме впровадження Валерія Гладунця,  відомого співака ансамблів «PoliКарп» та «Божичі», що розповів про проект «Бурси фольклору» та продемонстрував звучання трембіти і дримби, посприяв згуртуванню уваги залу, якомусь глибокому емоційному людському контакту. Традиційний народний спів древніх колядок і щедрівок, що прозвучав на концерті, викликав гучні та дуже щирі оплески. Твори, записані під час етнографічних експедицій Хмельниччиною, Київщиною, Поліссям та Сіверщиною, у виконанні «Бурси фольклору» торкнулися кожного з присутніх у залі. Наприкінці прозвучав спільний «Отче наш». Гості залишили незабутні враження та передали дарунки від парафіян храму Святого Василія Великого у Києві - святкові поштівки ручної роботи для листування з рідними та чотиритомник «Житія Святих». Олена Ганцяк-Каськів поділилася враженнями від події: «Глядачів зійшлося майже сотня. Валерія Гладунця чудово сприйняли, "як ніколи нікого"... - дивувалися вже потім працівники СІЗО. Ув’язнені слухали коляди і привітні коментарі Валерія з усмішкою, дехто навіть пошепки підспівував. Після завершення розходилися неохоче, і хоч то був час вечері, перемовлялися між собою, що слухали б ще. «Спасіба, что пришли к нам!» - звучало раз-по-раз. Прощаючись із кожним, хто прямував до виходу повз нас, могла бачити їхні очі. Тоді, чи не вперше, задумалася: чому ми - "люди на волі", майже ніколи не згадуємо про тих, кому найбільше потрібно втримати надію, аби жити, аби хотіти ставати ліпшими. Тюремні стіни за нас цього не зроблять».   http://prison-pastoral.blogspot.com/2013/01/10-2013.html
ОСТАННІ НОВИНИ
ПУБЛІКАЦІЇ

«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня

«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...

МЕДІА
Prev Next