АКТУАЛЬНО

Комісія УГКЦ у справах мігрантів розпочинає цикл тренінгів для колишніх і майбутніх мігрантів

Вівторок, 30 листопада 2010, 13:37
27 листопада відбулася перша виїзна зустріч представників Комісії УГКЦ у справах мігрантів до Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Метою поїздки була зустріч з місцевими мешканцями, які повернулися додому після років, проведених на заробітках, а також тими людьми, в чиїх родинах виховуються діти мігрантів.
27 листопада відбулася перша виїзна зустріч представників Комісії УГКЦ у справах мігрантів до Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Метою поїздки була зустріч з місцевими мешканцями, які повернулися додому після років, проведених на заробітках, а також тими людьми, в чиїх родинах виховуються діти мігрантів. У такий спосіб Комісія УГКЦ розпочала цикл щомісячних зустрічей «Відчуваючи серцебиття мігранта». Зустрічі відбуватимуться у рамках проекту Комісії - тренінгового центру «Одна родина», з усіма, хто має досвід міграції. Основним задумом реалізації проекту є формування спільноти тих, кого прямо чи опосередковано - через родину, знайомих, друзів - зачепила проблема міграції: як тих, хто тільки планує їхати на заробітки, так і тих, хто повернуся з-за кордону і відновлює власну соціальну ідентичність в Україні, вибудовує життєву стратегію з огляду на ті виклики, які довелося пережити після повернення. Захід розпочався Службою Божою у намірі тих, хто перебуває поза домом. Ознайомчий тренінг із умовною назвою «У пошуках себе» проводив Максим Бондаренко, родинознавець, керівник проектів і програм Комісії. Окрім нього, у спільному колі були: Григорій Селещук, голова Комісії, Ксенія Буханець та Світлана Одинець, координатори проектів. Під час зустрічі звучали надзвичайно сильні, емоційні людські одкровення, з яких було зрозуміло, що крім загальних, стереотипних уявленнь про міграцію, є цілі пласти неосмислених, нерозв’язаних ситуацій, викликів і пережиттів. До прикладу, ситуація пані Оксани, яка пропрацювала в Італії дев’ять років, залишивши вдома двох синів, трьох і п’яти років, і повернулася додому тільки кілька місяців тому. «Світ, про який я пам’ятала в Італії, повністю змінився за час моєї довгої відсутності. Я не впізнавала своїх дітей, оточення, знайомих. Це вже були інші люди, і мені по-новому доводилося вчитися спілкуватися з ними. А про стосунки з дітьми говорити взагалі дуже важко: ти залишила маленького білявого хлопчика, а повернулася до високого 15-річного рокера, вдягнутого в чорну майку», - ділилася своїми спогадами жінка. Іншим болючим досвідом стало те, що більшість родичів сприймає її сьогодні як «мішок з грошима». «Я шукаю розуміння, але почуваюся самотньою: майже всі, з ким я говорю, не сприймають моїх тривог. Дякую Богу, що потрапила на цю зустріч…», – сказала п. Оксана. Інша жінка розповіла про свої сім років за кордоном і про те, як важким процесом було відновлення спілкування з синами. Якби не допомога чоловіка, навряд чи їй вдалося б відновити довіру у стосунках з дітьми. «Подібні зустрічі гуртують людей навколо проблеми міграції на побутово-особистісному рівні. Ми, команда тренінгового центру “Одна родина”, прагнемо стати дружнім компасом для наших співвітчизників у пошуку вирішення життєвих проблем задля єдності наших родин. Вже під час першої зустрічі я був глибоко вражений відкритістю людей та їхнім болем, з яким вони прийшли, маючи велику надію на розуміння та пошук відповідей. Вже з перших хвилин стало зрозуміло, що ці люди сильно потребують не вчителя чи лектора, а друга, приятеля, з яким можуть поділитися своїми хвилюваннями, ба, більше, разом з «братами та сестрами» по недолі, вони потребують також і фахового супроводу. Після того як їх психологічні травми загояться, вони можуть створити справді позитивну групу взаємодопомоги у лоні нашої Церкви, і це вкотре засвідчить, що Церква є Домом для всіх, і Тілом Христовим», - вважає Максим Бондаренко. Темою наступної зустрічі, яка відбудеться у Дрогобичі 25 грудня 2010 року, стане проблема шоку після повернення з-за кордону. Окрім того, в рамках проекту заплановано серію тренінгів на тему: "Чого насправді потребує людина, яка «змушена» мандрувати; як віднайти себе у чужій культурі й чужому середовищі; як допомогти дітям, чиї батьки виїхали за кордон; як зберегти єдність у подружжі". Зрозуміло, що люди з міграційним досвідом часто потребують не тільки перебування у спільноті подібних до них, а й індивідуальних порад, спілкування з родинознавцями, священиками, психологами, медиками та юристами.  Для цього Комісія створила цілу мережу порадень в Україні – у Львові, Дрогобичі, Сколе, Києві та Донецьку.

Для Департаменту інформації повідомила Світлана Одинець

МЕДІА
Prev Next