«Любімося! Бо це джерело нашої єдності та нашого прагнення бути подібними до Бога», - владика Йосиф Мілян

Свою проповідь владика Йосиф розпочав Господніми словами: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем…» Роздумуючи над цим, архиєрей зазначив, що живемо у світі, де людина шукає і демонструє силу та міць: «Живемо у світі, де певні людські, державні та світові проблеми вирішуються не силою дипломатії, а силою зброї та індустріальною потугою певних країн. Маленька людина, яка потребує доброго слова, щирої дружби, любові та милосердя, у тій енергетиці сили губиться. Мабуть, ми часто шукаємо за лагідним співбратом, за лагідною дружбою, лагідними стосунками, лагідною любов’ю. Справді хочемо того, що гріє нам душу, ми шукаємо сердечних людей».

Ведучи далі, єпископ зауважив, що попри те, що людство йде вперед у розвитку індустрії, сьогодні можемо спостерігати брак лікування від COVID-19, від маленької інфекції, маленької бактерії. «Проте в лікуванні людського ока, різного роду трансплантації, в лікуванні людського серця ми справді пішли дуже далеко: від "Корвалолу", "Валокордину" – до медикаментозних препаратів, які регулюють частоту удару серця, які впливають на серцевий м’яз. Людство і медична індустрія навчилися замінити серце, замінити клапан, поставити шунти та стенти. Ми справді навчилися лікувати цей головний орган людської фізіології – серце. Навчилися підтримувати та зберігати його працездатність. Бо серце живить людину та весь організм», – наголосив проповідник.

Відтак протосинкел Київської архиєпархії розповів, що червень присвячений Богові, який є Чоловіколюбцем. За його словами в давній традиції нашої Церкви червень присвячений саме цьому особливому органу людини – серцю. Господь сам сказав про себе, що «Я лагідний і сумирний серцем». Властиво Боже чоловіколюбство випливає зі серця. Бо любов завжди випливає зі серця. Тому його так важливо берегти, тому наша фізіологія влаштована Богом так, що ребра захищають людині серце».

Далі владика Йосиф звернувся до всіх із запитанням: «Якщо у фізіологічному плані ми сьогодні досягли великих висот, то мусимо поставити собі логічне питання – а в духовному контексті? Чи справді ми зберегли нашу сердечність, сердечність наших стосунків? Чому бракує любові, дружньої любові співпрацівників, подружньої чи родинної?»

Відповідаючи на ці запитання, єпископ-помічник Київської архиєпархії наголосив: «Мабуть, ми забули про цей головний орган, який має випромінювати любов. Якщо світ не перейметься тим головним завданням – любити, то нас чекають не найкращі часи».

Завершуючи проповідь, владика Йосиф наголосив: «Немає людини, немає грішника, якого б виключив Бог із джерела своєї любові. Любімося і ми, бо Він перший полюбив нас. Любімся і ми, тому що це джерело нашої єдності, нашого прагнення бути кращими, нашого прагнення бути Божими, бути подібними до Бога, який сказав, що Він «лагідний і сумирний серцем».

Пресслужба Київської архиєпархії