«Марія є для нас прикладом повної вірності», – о. Андрій Максимович у проповіді на Благовіщення

На цьому наголосив о. Андрій Максимович, адміністратор Патріаршої курії УГКЦ, у своїй проповіді з нагоди свята Благовіщення, яку виголосив у храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії Патріаршого дому у Львові.

«Що довше ми живемо, то більше розуміємо, що життя не є легкою прогулянкою. Життя – це ціла послідовність кадрів, як у фільмі, які переплітаються із часто кардинально відмінними емоційними складовими: бувають миттєвості радості, миттєвості смутку, миттєвості любові і болю, бувають миттєвості жалю, самотності, навіть зради», – зазначив проповідник.

У стражданнях Ісуса Христа, які молитовно переживаємо під час Великого посту, вбачаємо і переживання Ним двох найбільш болючих досвідів людини – зради і покинення. «Власне, ці два досвіди, – ствердив священник, посилаючись на Святих Отців, – є найбільш болючими досвідами в житті людини».

Отець Андрій зауважив, що зради бувають не лише в подружжі: «Зрадами переповнене людське існування. Зрадами переповнені відносини між людьми: зраджують дружбу, зраджують Батьківщину, колег, принципи, зобов’язання, обіцянки. Недотримання цього породжує в нас велике відчуття болю».

Протилежністю до зради, за словами проповідника, є довіра: «Тварини не мають відчуття зради. Тільки люди можуть її відчувати і часом дуже глибоко переживати: що більша близькість, то більший простір довіри, любові, то більш болісною є зрада. Що більше ми відкриваємо комусь наш простір, то більшим є ризик бути зрадженим».

«Причиною того, чому для людина цей досвід такий болісний, є те, що ми хочемо любити і бути любленими; це наш природний потяг, – зазначив о. Андрій, посилаючись на проповідь Папи Франциска у Вербну неділю, і додав: – Коли людина занурюється у простір любові, має готуватися до того, що може бути зрадженою, а гірше – сама зрадити».

Другим болісним досвідом Ісуса, як і кожної людини, є покинення, яку Він пережив в останні хвилини свого життя. Отець Андрій пояснив, що, вимовляючи слова «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?», Христос відчуває не лише глибоку самотність, але, власне, покинення. У такому досвіді людина, не розуміючи причин і підстав цього, почувається непотрібною, відкинутою, осиротілою. Однак такий досвід – як у період Великого посту, так і протягом життя – є, на думку проповідника, школою життя, вишколом, формацією.

Пояснюючи зв'язок зради і покинення із святом Благовіщення, священник зазначив, що в Богородиці присутній досконалий вимір тих речей, які ми, страждаючи, переживаємо в житті: «Насамперед, вона могла відмовитися від запрошення бути Матір’ю Господа, не розуміючи того, чому Їй пропонується така співпраця. Але Марія приймає і стає для нас прикладом не зради, а повної вірності. Це стається не просто тому, що Вона була мамою Ісуса, але тому, що своїм життям здійснила те, що проповідує Ісус, – любов».

«Відтак Богородиця є чи не єдиною, яка Його не покинула, не дозволила на Його повне відчуття самотності на хресті», – пояснив проповідник. Врешті, як зауважив на завершення о. Андрій Максимович,  Богородиця у Благовіщенні є прикладом дотримання обіцянки. Вона, не складаючи урочистих присяг, не роблячи офіційних декларацій, тихо погодилася на Божу волю: «Лише Гавриїл чув її "так". Вона ж пронесла цю згоду, як вогонь, протягом усього свого життя», – сказав священник і побажав, щоби свято Благовіщення у Великому пості було для нас прикладом стійкості в боротьбі проти зради та усамітнення.

Департамент інформації УГКЦ