«Матеріальну допомогу на Схід можна передати поштою, але нею не передаси атмосферу Різдва», – учасник вертепу УКУ Юрій Мурин

Цей рік не став виключенням, з 10 січня студенти почали колядувати у прифронтовій зоні від Станиці Луганської до Маріуполя.

Проєкт «Вертеп на Схід» зародився в УКУ ще за часів Революції Гідності в Києві. Його співзасновником та незмінним координатором є Юрій Мурин.

«У 2012 році ми їздили з виступами на Одещину. Після року затишшя, планували вертеп у Донецьку. Та переломним моментом став початок Революції Гідності. Тоді проєкт довелось «заморозити», і ми в Донецьк не поїхали. А вже 28 грудня 2013 року керівництво УКУ попросило організувати вертеп на Майдані у Києві. Це стало поштовхом вдихнути нове життя у проєкт і, разом з тим, змінити ідею. Згодом після вертепу на Майдані, який вдалося зробити за лічені дні, зародилася ідея поїздок на фронт до наших захисників», – розповідає керівник СО «Україна єдина» УКУ Юрій Мурин.

Цього року через пандемію, від УКУ на Схід України поїхало лише шестеро учасників із двадцяти восьми. Всупереч тому інші не залишились осторонь і відзняли онлайн привітання для військовослужбовців.

Все ж попри значні обмеження, масштаби поїздки все-таки вдалося зберегти.

«Крім зміни складу, змінився і сюжет вертепу, – ділиться Юрій Мурин. – У шістьох передати суть вертепу вкрай складно, тому ми акцентували увагу на гуморі, політичній сатирі. За нашим задумом, у сценці відтворено те, як українські політики вирішували кризові питання, спричинені коронавірусом. Щоб хоч якось підняти економіку країни, вони зібрались у вертеп і пішли колядувати. У такий спосіб нам вдалося зберегти різдвяний мотив, який переплітається з комічним жанром».

На противагу минулим рокам, довелось обмежитися і з аудиторією слухачів – раніше студенти УКУ, крім військових, виступали й для місцевих жителів. Та це не відбилось на твердому намірі колядників нести радісну звістку, адже в один із днів свого перебування на Сході, їм вдалося поставили аж сім виступів. Ця цифра є значущою для студентів, бо, попри втому, за день вдалося встигнути багато. До слова, в попередні роки вони ставили три-чотири виступи за день. Однак, більше за все, студенти тішаться, що не відклали поїздки, попри ризики.

«Війна не закінчилась і невідомо скільки триватиме карантин. Тому, хоч і меншим складом, ми вирішили все-таки їхати, бо розуміємо, що матеріальну допомогу, яку веземо зі собою, можна легко передати поштою, але нею не передаси атмосферу Різдва, підтримку і вдячність. Коли після виступів, ми чуємо «ви зробили наш день», то розуміємо, що воно того варте», – додає Юрій Мурин.

Департамент інформації УГКЦ за матеріалами https://ucu.edu.ua